Настя Горпінчченко/Громадське радіо
Криміналіст застібає останній чорний мішок і малює на ньому номер білим маркером. Усього їх 9. У них тіла ексгумованих у Бородянці людей. Увечері їх додадуть до статистики.
Станом на 21 квітня поліція знайшла на Київщині та передала в морги 1045 тіл. Цих людей убили російські військові.
Неподалік Бородянської районної лікарні тіла загиблих поховали місцеві ще під час окупації.
Місце обирали швидко: поближче до моргу, де лежали тіла, подалі від російських блокостів та комендатури, яку вирішили розташувати у місцевому дитячому садочку.
Їх поховали у березні. Шістьох у братській могилі, ще трьох — в окремих.
Ексгумації з однієї з таких могил чекає 68-річна Надія Бойко. Тут лежить її єдиний син Костя. Його вбили 28 лютого. Того дня колона російської техніки, маркована літерою «V» зайшла в місто.
«Хлопці йому кричать: «Лягай», а він не встиг. Вони їхали на БТРі і стріляли з автомата. Його прошило отак навхрест і по животу. Казали його ще 4 рази підкидало. Судоми били. Вони (хлопці, що були з ним — ред.) так от наскочили на нього і притисли до землі, щоб судоми припинилися», — плачучи розказує жінка.
У травні йому мало виповнитися 34 роки.
Коли її чоловік Анатолій поїхав шукати домовину для сина, його авто обстріляли. Куля потрапила у коліно, пошкодивши суглоб та зв’язки.
«Він зараз в Житомирі, в лікарні. Йому вже зробили три операції. Чекає на четверту. Тут лікарів же не було, тільки фельдшер, а йому потрібна була операції, то волонтери забрали», — розповідає жінка.
Вона ж вирішила — нікуди не поїде. Не може і не хоче лишати тіло сина. Допомогти викопати хоч невелику могилу жінка попросила знайомих хлопця. Його поховали у садку за будинком сусідів, теж неподалік моргу. Поруч із Костею, у сусідній могилі, його друг Юра, в іншій — школярка Катя. Вона навіть не звідси, каже жінка.
«Вони з Бучі були. Коли все почалося сюди приїхали. Два тижні тут з нами жили, а потім спробували виїхати і на кругу ( рух по колу на виїзді з Бородянки – ред.) їх обстріляли. Вона ще жива була, коли її до нас в лікарню привезли. Медсестра тут казала, що вона все питала: «Тітонько, я буду жити?» — пригадує жінка.
Їй було 15. На хресті блакитною фарбою написано «Шишкіна Катя». На могилі — яблука, банани та цукерки. Нікого з її рідних немає на ексгумації. Тіло дівчинки загорнуте у синю ковдру, дістають та кладуть у чорний мішок у тиші. 3/3 — виводить на ньому криміналіст.
«Ці люди були вбиті окупантами, у деяких із загиблих є ознаки катувань. Хочу підкреслити, що ці люди — цивільні. Російські військові свідомо розстрілювали мирних людей, які не чинили жодного опору та не становили жодної загрози. Це черговий приклад воєнного злочину росії в Україні», — каже очільник поліції Київської області Андрій Нєбитов.
Після ексгумації тіла відправили на експертизу у морги Київщини. Звідти їх зможуть забрати рідні, аби попрощатися та поховати. Цього разу востаннє.
Настя Горпінченко, звільнена Бородянка, Київщина
Читайте також: Рада визнала дії рф геноцидом Українського Народу, а росію — державою-терористом
Масові убивства українських цивільних сколихнули світову спільноту після того, як на звільненій від окупантів території Київської області виявили велику кількість убитих та закатованих цивільних, подекуди зі зв’язаними руками. Виявляють масові поховання та спроби спалити людей після знущань над ними. Відомо також про безліч фактів зґвалтування українських жінок та дітей російськими військовими.
Першими світ шокували фотографії зі звільненої Бучі, після чого в інтернеті з’явився хештег #BuchaMassacre, під яким світові ЗМІ, політики та користувачі соцмереж публікували фото та відео наслідків звірств російських окупантів. Усе це дедалі більше змусило говорити не просто про війну, а про справжній геноцид Українського Народу.
Після цих подій і президент США Джо Байден вперше назвав геноцидом дії путіна в Україні. Водночас президент Франції Еммануель Макрон не вважає дії росії в Україні геноцидом. Натомість назвав росіян та українців «братніми народами», за що отримав багато критики у суспільстві, а також реакцію українського МЗС.
Речник відомства Олег Ніколенко написав, що «небажання президента Франції Еммануеля Макрона визнати геноцид українців після усіх відвертих заяв російського керівництва та злочинних дій російських військових розчаровує».
Слухайте також: У Гостомелі окупанти замітали сліди своїх злочинів — голова військової адміністрації Тарас Думенко
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS