Театральна адвокація проти домашнього насильства

Театральна адвокація проти домашнього насильства

Співзасновниця «Театру для діалогу» Оксана Потапова розповіла, як працює Законодавчий театр про права жінок, які пережили насильство, та хто може до нього долучитися.

Протягом чотирьох днів Творчої адвокаційної майстерні місцеві активістки працювали з форум-театром та іншими творчими методиками для успішної адвокації, а результати майстерні втілилися у конкретних рекомендаціях до місцевої та обласної влади щодо забезпечення потреб і прав жінок, які пережили насильство, а також у форум-виставу, яка ілюструє досвід цих жінок.

Співзасновниця «Театру для діалогу» Оксана Потапова розповіла, як працює Законодавчий театр про права жінок, які пережили насильство, та хто може до нього долучитися.

— Законодавчий театр — це одна з форм соціального театру, покликана говорити з громадами, з суспільством про важливі проблеми. З одного боку, аналізуючи особистий досвід людей, яких ця проблема зачепила або які працюють з нею, з іншого боку, театр покликаний привернути увагу до чинного законодавства в цій сфері або до потреб змін у законодавстві, його адекватної імплементації.

За останні кілька місяців ми проводили декілька заходів у такому форматі, для нас цей формат також є експериментальним, але поки ми отримуємо дуже позитивні відгуки, що свідчить про те, що такий формат допомагає зрозуміти проблему.

Дуже важливим є етап підготовки вистави, коли група активних жінок (у нашому випадку), які є активістками, представницями громадських організацій, соціальних служб або самі пережили насильство, збираються разом, говорять про власний досвід, про теми, які вони піднімають у якості адвокаційних запитів, разом ми досліджуємо законодавство.

Через театральні сценки та історії ми формували невеличкий етюд, історію жінки, яка після декрету намагається відновити свій робочий стаж і говорить зі своїм чоловіком про те, що вона бажає повернутися до професійної самореалізації, а материнство — це не єдине її покликання. Чоловік м’яко, а потім і менш м’яко забороняє їй це робити, наголошуючи, що всі його знайомі та друзі тримають своїх жінок при собі, а він нібито достатньо заробляє, щоб утримувати їх обох і дітей.

Він ставить їй ультиматум: «Або ти йдеш на роботу, але йдеш від мене, або залишаєшся з дітьми»

 

Вона вирішує піти від нього, хоча б на якийсь час. Повертається до свого брата, який живе в їхньому спільному будинку. Починає жити з ним, шукає роботу, щоб утримувати дітей. Під час пошуку роботи вона стикається з дискримінацією, коли роботодавець питає її про наявність дітей, про їхній вік, про те, чи вони хворітимуть, чи вона здатна виконувати таку роботу з наявністю двох дітей. Врешті-решт він пропонує їй половину ставки з урахуванням так званих «ризиків». У останній сценці ми бачимо, як ця жінка повертається з роботи, отримує зарплату після першого місця, але її брат також проявляє психологічне та економічне насильство — просто забирає в неї гроші, пояснюючи це тим, що він нібито доглядає за її дітьми, він чоловік у сім’ї і має право на її прибуток. Вона знову вона опиняється у безвихідній ситуації, тому що навіть у власному будинку їй небезпечно перебувати.

Ми показуємо цю історію, але між деякими сценками робимо паузи та зачитуємо відповідні статті Конвенції CEDAW, які закликають країни до подолання гендерної нерівності, до боротьби з гендерними стереотипами, забезпечення економічної незалежності жінок, а також певні елементи законів, які приймаються та змінюються в нашій країні.

Одна з особливостей роботи з таким форматом соціального театру полягає в тому, що він надає можливість людям без акторського досвіду брати участь у таких виставах. Ми формуємо сценарій разом, він складається як мозаїка зі спільного досвіду учасниць. Ми не вигадуємо якусь історію, а проживаємо чи показуємо елементи історій із власного життя або історій, які ми почули одна від одної. Кожна з жінок має можливість спробувати себе в якійсь ролі, оскільки група була суто жіноча, у нашій виставі дві жінки грали роль чоловіків. Глядачі говорили, що вони чудово з цим впоралися. У цьому також дуже допомагають театральні ігри та вправи, які теж є важливим елементом нашої адвокаційної майстерні. Ми називаємо це творчою адвокацією, тому що залучаємо різні елементи нашого досвіду, нашої експресії.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.

Останнi новини