«Це тільки моя історія, але нас таких мільйони» — 13 розповідей про окупацію на Херсонщині на одній сцені
Фото: Валерія Паненко1x
Прослухати
--:--
--:--
«Херсонські історії порятунку» — документальну виставу з такою назвою презентували у Києві. В основі постановки — розповіді, які зібрала мешканка півдня України Яна Малига, коли сама виїжджала із Нової Каховки. У її будинок двічі влучила ракета. Саме коли Яна з донькою наважилися рятуватися — записувала дорожні історії жінок, які так само покинули все, щоб вирватися з окупації.
Починається вистава символічно із сигналу повітряної тривоги, далі чутно звуки вибухів, за декілька миттєвостей публіка знайомиться із першими героїнями. Саме з вуст акторів перед глядачами відкривається шлях із окупації 13-ти абсолютно різних жінок. Хтось із них народив у перші дні війни, хтось із жахом спостерігає, як рідне місто повертається у СРСР, у декого розпухли ноги від сирості в укритті, інші зуміли вибратися лише з третьої спроби — у всіх цих жінок різні долі, але їх об’єднує «дорога життя», в якій кожен блокпост міг стати останнім.
Читайте також: «Зустрінемось на Драмі»: радіофільм про Маріупольський драмтеатр
«Є в театрознавстві таке поняття, як театр вербатів, тобто театр, який складається із монологів реальних людей, — це не оброблені літературні діалоги. У цьому й унікальність цього виду мистецтва, адже це живі діалоги, документальні свідчення людей, які відчули цю ситуацію, які переживали і переживають окупацію», — розповів Ярослав Карпець, продюсер та режисер проєкту.
«Ми взяли такий важкий пласт, який намагалися зробити доступним для того, щоб передати це поколінням. Для того, щоб це розповідалось далі та документувались речі, які сьогодні для нас здаються зрозумілими», — додає режисерка-постановниця вистави Ірина Климовських-Боровська.
Читайте також: «Місця, де я проводила багато часу, просто пішли під воду» — 17-річна винахідниця про Нову Каховку та унікальний проєкт очищення Дніпра
Це постановка без справжніх імен, зате на основі реальних переживань реальних людей.
«Ми хотіли все зробити таким чином, щоб було відчуття, що це не одна наша героїня говорить, а щоб кожен, хто сидить у залі зрозумів: це про мене. В нас є навіть цитата, коли героїня каже: «Це тільки моя історія, але нас таких мільйони» — оце основне. Це історії точно про кожного з нас», — каже Ірина Климовських-Боровська.
Робота над цією виставою тривала сім місяців. Ярослав Карпець, продюсер та режисер проєкту розповідає, що завадити репетиціям не могли ні повітряні тривоги, ні обстріли, ні блекаути. Після репетицій в таких умовах працю команди вважає мистецьким героїзмом.
Учасники цього проєкту — юні актори, більшість з них — переселенці із Херсонської та Донецької областей. Стоцьку Євгенію війна застала в Києві, але деякі її рідні і досі в окупації. Деякі моменти з постановки нагадали дівчині її перші місяці війни.
«Був такий момент у виставі, коли викидали мої речі і я згадала, що коли я жила у родичів (на Заході країни), то мої речі реально викидали і мене це якось зачепило, тож мені легше це було відігравати на сцені», — згадує акторка та учасниця проєкту Євгенія Стоцька.
Читайте також: «Будемо збирати будинок по уламках і любити, як і раніше» — в окупованих Олешках затопило дім-музей художниці Поліни Райко
Каріна Чубарева навчається на режисерку і це її перший досвід у театральній виставі.
«Героїня, яку я граю, дала мені розуміння того, наскільки бувають важкі моменти і саме в такі часи потрібно знаходити сили й іти далі. Ця історія хоч і про херсонських жінок, але мені здається, що ця історія про кожного з нас, оскільки кожен з нас щось пережив за цей час і відчуває свій біль, свою боротьбу», — розмірковує акторка та учасниця проєкту Каріна Чубарева.
«Їхати чи не їхати» — це питання турбувало багатьох людей на початку повномасштабного вторгнення. І ця дилема проходить крізь призму усієї вистави, через розповідь в кожному монолозі.
«Ми хочемо, щоб ці історії закарбувалися в пам’яті глядачів і щоб вони зрозуміли, наскільки це велика трагедія, коли затоплюють твоє помешкання, коли приходить чобіт окупанта в твій дім, і головний меседж — це переживання болю і боротьба за виживання», — наголошує Ярослав Карпець.
- Наступний показ вистави відбудеться у суботу, 24 червня, у Київському Державному Будинку Художньої та Технічної Творчості. А з вересня автори проєкту мають намір показати «Херсонські історії» на інших театральних майданчиках Києва та навіть у навчальних закладах.
Валерія Паненко для Громадського радіо
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
