У «Бандерівському схроні» на Прикарпатті ветерани з розладами ментального здоров’я проходять реабілітацію
У «Бандерівському схроні» на Прикарпатті ветерани з розладами ментального здоров’я проходять реабілітацію
0:00
/
0:00

У «Бандерівському схроні» на Прикарпатті ветерани з розладами ментального здоров’я проходять реабілітацію

Відмовились від особистого життя, перспектив у столиці та змінили мрії. Подружжя Ігоря Чернецького та Наталії Чорній третій рік допомагає ветеранам, які мають розлади ментального здоров’я. Будинок ветерана «Бандерівський схрон» на Прикарпатті, засновниками якого вони є, єдиний в регіоні, який працює на постійній основі. 

Він — юрист за освітою, вона — архітекторка. Їхнє життя змінив Майдан, на якому вони були з листопада 2013 року. До буремних подій 13-14-го років Ігор займався військовою аналітикою. Якийсь час працював за кордоном, а незадовго до початку революції він очолив інвестиційний фонд, який створив з друзями. Усе залишив, аби відстояти майбутнє своєї країни. Ігор Чернецький неохоче пригадує події того часу. Каже лише, що мав чимало поранень.

Ігор Чернецький

«У мене на Майдані не одне поранення, у мене багато поранень. У мене єдине, що лишилося живе — це живіт і одна нога.  Побувавшши у полоні, коли тебе добивають залізними дротами, мало може залишитися живого в організмі».

Ледве виписавшись із лікарні, чоловік одразу відправився на схід.

«6 чи 8 жовтня 2014 року я поїхав на схід на милицях. Спочатку їздив до тих хлопців, з якими ми були у сотні на Майдані, возив їм допомогу, а потім, через декілька місяців, повернувся до свого колишнього підрозділу», — згадує Ігор.

У січні 2016 року Ігор офіційно звільнився зі Збройних сил України. Через стан здоров’я далися взнаки рани з Майдану. Каже, вже тоді виникла ідея якось допомогти побратимам пережити події на фронті. Особливо гостро вона постала після Іловайського котла та Дебальцевого, коли зі знайомими, які вижили, ніхто не працював і не надавав ніякої психологічної допомоги. Дружина бійця, Наталія Чорній, пригадує, як визначились із форматом допомоги:

Наталія Чорній та Ігор Чернецький

«Ця ідея з’являлася поступово із того, що у 2015 році поранили його. І ще декілька хлопців, знайомих з Майдану, повернулися з війни. Вони — хто пив, хто був поранений і не знав, де себе «приткнути». Ми тоді жили у батьків на дачі і привозили їх туди. І хтось дрова порубав, хтось — стіну пофарбував, хтось — ложку дерев’яну  вирізав і ми тоді зрозуміли, що ось так воно і працює. Хлопці казали: «Як у вас гарно відпочивати! Алкоголю немає, тиша, спокій і робота». Усе робилося для нього і для побратимів. Що ми робимо, ми, чесно кажучи, не дуже розуміли».

У лютому 2016 розпочали пошук приміщення. На той час подружжя жило у Києві — через високу орендну плату віднайти місце для роботи було складно. Їх запросили в гості на Прикарпаття — і запропонували для втілення їхньої ідеї стару резиденцію священника. Будинок був без електрики і майже в нежитловому стані, але у квітні 2016 відбулось офіційне відкриття «Бандерівського схрону». Перші роки приїжджали для відновлення знайомі та друзі. Разом з ними приводили до ладу приміщення. Через рік — у 2017 році — «Бандерівський схрон» став будинком ветерана, де залишались хлопці, яким не було куди йти.

Подружжя вивчає літературу та досвід інших країн щодо реінтеграції та соціалізації військових. Використовують різні методики: кризова психотерапія, групова та індивідуальні розмови з психологом, який приїжджає за необхідністю. Тривалість перебування кожного ветерана визначають лікарі за станом здоров’я. У схроні є чіткі та жорсткі правила перебування: хлопці мають прокинутися до 7.30, обід та вечеря обов’язково спільні. Протягом дня працюють у майстернях їх зараз дві. Першу – кавову – відкрили в травні 2017-го.

«Чому кава? Ну, каву ми всі любимо. Нам було цікаво взяти зелене зерно, обсмажити, заблендувати, приготувати і подати. Було цікаво пройти весь етап. Продажі поступово йдуть угору. Маємо зараз вісім блендів, намагаємося їздити по фестивалях. Декілька магазинів запропонували поставити каву», — говорить Ігор.

У 2019 році запустили майстерню зі створення дерев’яних іграшок. Маленькі за розмірами вироби обрали не випадково — так працює дрібна моторика, яка впливає на роботу мозку і допомагає відновитися. Іван Кучер — один з тих, хто працює зараз у майстерні. Чоловік з Миколаєва. Тут живе другий рік. Про себе розповідає небагато: юридична освіта, у січні 15-го року підписав контракт, на передовій майже не був. Каже, у схрон їхав на пару тижнів перепочити, а далі збирався за кордон.

«Таке питання не стояло. Я хотів звідси їхати. Намагався ще в армію, але з армією не вийшло за станом здоров’я, і я хотів звідси за кордон. А ось цю майстерню знайшов собі. Професією це не назвеш, а хобі це — 100%», — зауважує чоловік.

Найбільше одночасно у схроні перебувало 25 людей. Хлопці не платять за своє перебування та лікування. Ветерани перебувають на повному забезпеченні: їх харчують, одягають, організовують екскурсії, риболовлю, походи по гриби.

Один день перебування коштує 300 гривень. «Бандерівський схрон» має договори про співпрацю з двома університетами Івано-Франківська, а також з центром зайнятості. Ветерани мають змогу пройти курси перекваліфікації та змінити професію. За словами Ігоря Чернецького, результативність роботи будинку ветеранів — 75%.

Господарчі питання та ведення документів взяла на себе дружина Ігоря Чернецького та співзасновниця «Бандерівського схрону» Наталя Чорній. Окрім того, в її обов’язках – ведення сторінок у соцмережах. Іграшкова майстерня – теж повністю її ідея. Вона малює ескізи, виготовляє іграшки, просуває їх в соцмережах. Каже, це – її спосіб справитися зі стресом. Мріє, щоб до них з Ігорем долучилися ще кілька захоплених цієї ідеєю людей.

«Насправді це  катастрофа, тому що часу немає і у вихідні. Часто буває, що тижнями, місяцями робочі дні по 18-20 годин. Це буквально. Без перекурів, перерви на чай. Ось, зранку встав — він закрив каву, я закрила майстерню і все — впав у ліжко», — розповідає жінка.

Створювався «Бандерівський схрон» за виплати та пенсію Ігоря як військовослужбовця. Вкладалися у розвиток справи й деякі ветерани. Зараз схрон існує здебільшого на пожертви меценатів та небайдужих людей. Також фінансується обласною програмою з комплексної допомоги ветеранам та їхнім сім’ям за напрямком соціально-психологічної реабілітації. За словами юрисконсульта обласного соцдепартаменту Володимира Фіголя, цьогоріч «Бандерівському схрону» виділили 363 тисяч гривень. Фінансування також отримали ще дві громадські організації. Загалом ця програма передбачає 750 тисяч гривень для організацій, які займається соціалізацією військових.

«Вони укладають договори з психологами. Наприклад, у «Бандерівський схрон» вони йдуть на постійній основі. Інші працюють по заїздах. І протягом періоду, який вказаний у їхніх програмах, проводиться комплекс заходів. Основна з них — психологічна реабілітація учасників АТО/ООС», — говорить Володимир Фіголь.

Ігор Чернецький каже, що побідні заклади, як «Бандерівський схрон», наразі в Україні не працюють. Подібний будинок, де працюватимуть з розладами ментального здоров’я ветеранів, на завершальній стадії створення в Миколаївській області.

Фото: Facebook-сторінка Центру для учасників АТО та їхніх сімей «Бандерівський Схрон»

Зоряна Шевченко, Івано-Франківськ, Громадське радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису

Останнi новини