Фото: dniprorada.gov.ua
У Дніпрі притулок для жінок та дітей, які постраждали від насильства у сім’ї, може припинити своє існування. Постійного джерела фінансування шелтер не має. Грошей не вистачає ані на орендну платню, ані на оплату комунальних послуг. Чому шелтер важливий до міста і як живуть його мешканці дізнавалася Ольга Журавель.
Дніпровський шелтер “Нова Я” з’явився у 2016 році — на базі благодійної організації “Позитивні жінки” м. Дніпро” за підтримки ЮНІСЕФ. Спочатку його фінансувала агенція ЮНІСЕФ. Втім, в останні роки шелтер живе за рахунок пожертвувань. Сьогодні ж — і їх не вистачає, розповідає помічниця директора шелтера Ганна Пономарьова. Поточна заборгованість за оренду приміщення та комунальні послуги — 18 тисяч гривень.
«На даний момент немає фінансування. І під загрозою закриття, оскільки зростають борги за комунальні послуги, за оренду. Стояло питання ребром, що залишився тиждень і виселяємося. Шукаємо, де тільки можемо. Завдяки тому, що було піднято шум, люди просто скидали на картку. Хоча б частину змогли покрити витрат і покрити оренду. Потрібна спонсорська допомога на регулярній основі, щоб можна було регулярно проплачувати комунальні платежі і забезпечити харчування», — зазначила Пономарьова.
У шелтері 14 місць. За весь час існування він прийняв понад 70 жінок та більше сотні дітей з усієї області. Ті, хто постраждав від насильства, отримує тут повний захист та соціально-психологічний супровід.
«Залежно від тяжкості ситуації укладаємо контракт або на 3, або на 6 місяців. Згодом, по ситуації, він продовжується. Надалі жінка або знаходить роботу, житло, виходить у вільне плавання — або, буває і так, налагоджується ситуація з родичами», — розповідає директорка.
Жінки часто приходять до закладу без одягу та взуття, налякані, або побиті, майже завжди з малими дітьми. Помічниця директора шелтеру Ганна Пономарьова згадує одну з таких історій.
«Була зима, вона була у буквально на голе тіло куртці, у гумових капцях, з трьома дітьми, з зацькованими очима — вона тиждень мовчала взагалі, будучи тут, а через тиждень розповіла. Історія як у всіх. Квіти, побачення, заміжжя. А далі — почався контроль фінансів, зв’язків, ніяких друзів. Дійшло до того, що з метою контролю її посадили на ланцюг. Вона сиділа в підвалі разом з дітьми на ланцюгу. Я не знаю, яким дивом вона змогла вирватися, коли його не було вдома і просто прибігти сюди», — говорить Пономарьова.
Ми поспілкуємося з однією із мешканок шелтеру Інною. Тут вона живе з дворічною донькою. Чоловік бив і її, і дитину. Не раз доводилося ночувати у лісопосадці. То був єдиний спосіб врятуватися від тирана, який переслідував їх з сокирою в руках. До Дніпра Інна переїхала із маленького містечка. Там, каже, такі речі мало кого дивували. Жінка зауважує: її чоловік виріс у родині, де батько бив матір, а зрештою і убив.
«У мене чоловік сильно випивав, заходив у запої конкретні, постійно нас з дому виганяв, бив, бувало страшно у будинку перебувати ночами, тому що невідомо, у якому він стані прийде і що нам чекати від нього. Він досі мене шукає і намагається знайти будь-якими засобами: і погрозами, і обманами, і лестощами. Хоча він і каже, що виправиться, не буде нас ображати, але я йому не вірю. Тут відчуваєш себе у безпеці. Мені було страшно більше через те, що я буду одна робити з дитиною в такому великому місті. Але мене тут підтримали, допомогли, дитину допомогли влаштувати у садочок, мені — знайти роботу», — розповіла жінка.
Інна закінчила курси кондитерів, знайшла роботу. Після нового року планує знімати окреме житло. За допомогою юристів шелтеру склала заяву на розлучення. Жінка впевнена: якби не допомога спеціалістів — ніколи не повірила б у себе знову.
«Якщо не буде таких шелтерів, то в один момент може жінка не вижити», — додала Інна.
Ольга Журавель, Дніпро, Громадське радіо