Узагальнимо те, що відбувалося протягом минулого тижня, з політологом, доктором політичних наук, директором департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень Ігорем Петренком.
Якщо говорити безпосередньо про цей фільм, то це політична технологія. Те, в якому стилі відбулася розмова Зеленського з добровольцями – це вияв таких людських емоцій, які, певно, не дуже можуть личити самій посаді президента, хоча там обидві сторони поводили себе не дуже достойно. Ми можемо по-різному відноситися до особистості Володимира Зеленського, але саму посаду президента України треба поважати. Ми ж про своє керівництво теж можемо по-різному думати, але не дозволяємо якісь відповідні розмови. Проте, звичайно, й відповіді президента йому не дуже лічать.
В Мінських домовленостях прописано першим пунктом — припинення вогню, далі йде розведення. Ми розуміємо , що по всі лінії фронту провести розведення дуже складно, практично неможливо. Оскільки там розрізнені різні підрозділи і невідома вся їхня адекватність у виконанні цих рішень. Тому йдуть таким шляхом, що визначають конкретні зони, в яких відбувається розведення після семи днів, коли там тиша. Але я розумію дисонанс у сприйнятті громадян, коли з одного боку, говорять, що має бути тиша, а тут беремо звіт, а там стріляли. Проте це стосується виключно певної території. І от вона визначена, в них є такі карти – якщо тут не стріляють, то тут розводимо. Наступне розведення мало б бути у Петрівському 4 листопада, проте терміни будуть змінені, оскільки там в ці дні стріляли, а пострілів не має бути протягом семи днів. Тобто йдуть шляхом таких малих кроків для того, щоб забезпечити розведення.
В нас не вистачає гуманітарної політики і розуміння важливості цих кроків, тому що різні політики використовують це, що відбувається капітуляція, хоча є вже якісь певні домовленості. З іншого боку, немає щирості в тому, що все, що робиться, все, що досягається, буде мати цю оцінку. І треба бути потім не брехати громадянам, коли буде розмова про те, що якщо ми хочемо чогось, треба буде від чогось відмовитися.
Зустріч поки що під питанням, але шанси зростають через те, що все ж таки вдалося досягнути відведення військ у Золтому-4. Але треба пам’ятати, що Російська Федерація завжди підвищує ставки.
Дуже важливо розуміти, що оця зустріч не може виключно формуватися на Банковій, нашим дипломатам треба гарно попрацювати з французами і німцями. По-перше, у визначенні спільної позиції, по-друге, у намаганнях закидати вудочку щодо інших якихось варіантів, форматів тощо.
На жаль, в мене завжди був скепсис щодо потенційного вступу України в НАТО в тій ситуації, в якій ми зараз опинилися, оскільки в нас і конфлікт, і проблематичність відносин з Російською Федерацію. Тому виходить так, що ми для країн НАТО в кращому випадку виклик, в гіршому – загроза. А світ дуже прагматичний, насправді. Ми маємо зізнатися собі, що більшість країн НАТО далеко не в захваті від потенційної можливості військового конфлікту з Російською Федерацією. І це двері, які і не закриті, і не відкриті. Але, звичайно, НАТО – це союзник України, дуже потужний і важливий гравець в нашому протистоянні з Російською Федерацією.
Вона, насправді, ніколи не була цілісною з самого початку. Як тільки ми побачили списки, ми провели дослідження і вирахували там десять груп впливу, п’ять ще окремих лобістів, пов’язаними з потужними людьми. Звичайно, на перших порах, можливо, ця консолідованість була кращою, зараз починається боротьба в середині «Слуги народу», і цей поліграф та інші – це ті вияви протистояння різних моментів. Ми пам’ятаємо і виступ Микити Потураєва у Трускавці і розпач депутатки від СН, коли їй відмовили у правках, про які домовлялися. Це все дзвіночки, які були закладені з самого початку, тому що Володимир Зеленський не захотів витратити час до парламентських виборів для того, щоб створити команду, зайнятися партійним будівництвом, набрати перевірених людей.
В цьому вирі подій важливі питання відійшли на задній план, і навіть питання землі теж відійшло, більше зосередилися, на жаль, на питаннях інтимних відносин певних депутатів, на поліграфах, що не є суть важливим. Насправді, у Верховній Раді зараз дуже низька якість багатьох законопроектів, їх нахрапом приймають, а потім їх треба буде сильно доопрацьовувати, змінювати. Ну і, на жаль, поки ще депутати від «Слуги народу» не всі виробили механізм критичного оцінювання законодавчих ініціатив.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.