Гість ефіру Ранкової хвилі у рубриці Своїми руками — Володимир Бірчак, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху і один із учасників акцій вшанування пам’яті жертв Голодомору, яка називається «Сопричастя», організованої не урядом, а громадянами.
Наталя Соколенко: Я сама з Броварів, там досі проживають мої батьки, і от я пам’ятаю, що небайдужі люди, броварчани, які досліджували історію міста, показували: «Бачите, оце місце? Тут у 70-х роках тодішньою радянською владою встановили танцювальний майданчик, а насправді там був цвинтар». Там було групове поховання жертв Голодомору 1932-1933 років, і на думку цих людей, радянська влада це умисно робила, так цинічно, танцювальний майданчик саме на цьому місці.
Коли вже були ухвалені закони про декомунізацію та почалися перейменування вулиць, у Броварах будували новий житловий комплекс, і називався він імені Посташева. Зараз ситуація змінюється. Але ви як активіст та громадянин, які спостерігаєте зміни в настроях людей щодо усвідомлення цієї трагедії? Як багато зараз українців, яким не всеодно?
Володимир Бірчак: Насправді, ставлення до Голодомору, як Геноциду, фіксується. Насправді велика кількість українців це усвідомлює та переймається. Звичайно не хочеться згадувати про політичні спекуляції, які були у часи Януковича, коли про Голодомор взагалі не згадували, або інші керівники, які перебували на високих державних посадах та розповідали про те, що Голодомор, це провокації закордонних спецслужб, про те, що Голодомор є вигаданим.
Власне, з перемогою Революції Гідності, такі історики почали робити з себе патріотичних діячів. Ми фіксуємо те, що українці цим активно переймаються та співчувають трагедії, але у нас багато що ще не зроблено. Зокрема і ваш приклад про те, як на честь одного з організаторів Голодомору назвали житловий комплекс.
Наталя Соколенко: Так, можно було ж назвати, як завгодно: «Броварська казка, мрія» тощо. Ні, назвали «Житловий комплекс імені Посташева». Мені просто було настільки боляче і гірко за цим спостерігати, бо знаходилися люди у міській владі, які це дозволили, ті, хто виступав інвесторами, тобто вкладали свої гроші у ці квартири.
Розкажіть детальніше про акцію «Сопричастя».
Володимир Бірчак: Цьогоріч минає 15 рік, як триває ця акція. Ініціатива належить тернопільські міській організації «Спілка української молоді», і вперше вона була проведена фактично у 2003 році. Але згодом вона розрослася до всеукраїнської, і я би не побоявся сказати, світової. Є фактично три вимоги для учасників: це піст впродовж 33 годин, ми починаємо постувати напередодні о 7 ранку, і до 16:00 суботнього дня ми перебуваємо у пості, тобто не вживаємо їжу. Друга умова — це перебування у молитві за невинно-убієнних у той час. Третя вимога — допомога. Це може бути на вибір: або допомога тим, хто потребує, чи дитячому будинку, або українському війську. Ми не збираємо список учасників, ми можемо скоріше назвати цю акцію, акцією сумління.
Повну версію розмови слухайте у доданому аудіофайлі або дивіться у відеотрансляції зі студії Громадського радіо