Участь у «виборах» в ОРЛО — держзрада? Коментар юриста

Участь у «виборах» в ОРЛО — держзрада? Коментар юриста

«СБУ попереджає: участь у виборах в ОРЛО — державна зрада!» — такі плакати з’явились у відділеннях Пенсійного фонду в Луганській області, зокрема, у Станиці Луганській. Хто їх виготовляє та розвішує? Чи причетна до цього Служба безпеки України? Чи дійсно участь у «виборах» на окупованих територіях є державною зрадою та чи реально це довести?

Плакат у відділенні Пенсійного фонду України в Станиці Луганській

Речниця СБУ Олени Гітлянська в коментарі Громадському радіо заперечила, що Служба безпеки виготовляла подібні плакати. Про їхню появу в відділеннях Пенсійного фонду вона знає, проте зазначає, що їх «розвішували волонтери».

Що таке державна зрада?

Чи дійсно участь у фейкових «виборах» можна вважати державною зрадою, Громадське радіо спитало в юриста Андрія Корчевного.

Відповідно до Кримінального кодексу України, державна зрада — це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

За ці дії людину можуть позбавити волі на строк від 12 до 15 років із конфіскацією майна або без.

Якщо людина повідомляє до правоохоронних органів, що її схиляли до таких дій, але вона від них відмовилася, то вона не притягається до кримінальної відповідальності.

Андрій Корчевний пояснює: державна зрада може виявитися у таких формах:

– перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту;

– шпигунство;

– надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту. Зокрема, це може бути вступ на службу до певних військових чи інших формувань ворожої держави (поліції, каральних загонів, розвідки), надання засобів для вчинення злочинів агентам спецслужб іноземних держав, усунення перешкод для їхнього вчинення або надання зазначеним агентам іншої допомоги.

«Перехід на бік ворога є закінченим злочином із того моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду України. Один лише факт надання згоди виконати такі дії (наприклад, піти на службу до поліції) є лише готуванням до вчинення злочину і залишає можливість добровільно відмовитися від доведення злочину до кінця», — пояснив Корчевний.

Юрист додає, що специфіка цієї форми державної зради полягає в тому, що вона може бути вчинена лише в умовах воєнного стану або, хоча й у мирний час, але в період збройного конфлікту.

Воєнний стан та збройний конфлікт: у чому різниця?

Воєнний стан — це особливий правовий режим (політико-економічна ситуація). Він запроваджується в Україні або на окремих її регіонах у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Воєнний стан надає відповідним органам державної влади, військовому командуванню і органам місцевого самоврядування повноваження, необхідні для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки. При цьому, тимчасово можуть обмежуватися конституційні права та свободи людини й громадянина.

Воєнний стан в Україні або в окремих її місцевостях запроваджується за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України указом президента України, який має затвердити Верховна Рада України протягом двох днів із моменту звернення.

Режим воєнного стану існує, зокрема, в часових межах від дня і часу оголошення Верховною Радою України за поданням президента України стану війни і до дня і часу оголошення Верховною Радою України за поданням президента України про укладення миру.

Щодо збройного конфлікту, то він має самостійне правове значення для кваліфікації, якщо такий конфлікт відбувається поза межами воєнного стану — у разі фактичного початку воєнних дій, але ще до оголошення воєнного стану, або взагалі у мирний час.

Чи можна довести, що людина голосувала «за»?

Відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» вважається, що «тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль».

Отже, статус органів влади на окупованих територіях визначається як «окупаційна адміністрація РФ».

«Легітимізація з боку РФ цієї адміністрації проходить через вибори на цій території», — додав Андрій Корчевний.

За його словами, теоретично можна вважати, що громадяни України, які беруть участь у виборах, сприяють встановленню «окупаційної влади РФ» і, як наслідок, підриву державної влади України.

«Втім, дуже спірне питання в наявності умислу і, як результат, у подальшій можливості притягнути до кримінальної відповідальності. Оскільки голосування таємне, то довести, що громадянин голосував «за» можна тільки, якщо він визнав провину. Але ж він міг голосувати «проти всіх», таким чином висловлюючи свою негативну позицію щодо «окупаційної влади». Не варто нехтувати й тим, що багатьох змусять взяти участь у виборах», — наголосив юрист.

Також юрист звертає увагу на те, що прозорість «виборів» на окупованих територіях — дуже сумнівна. Більше того, людей можуть змушувати голосувати, тож довести в Україні «державну зраду» з боку тих, хто нібито голосував, майже неможливо.

За підтримки:

Останнi новини