«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера

Максим Коломієць — композитор, гобоїст, співзасновник ансамблю сучасної музики Ensemble Nostri Temporis. Автор двох опер, оркестрової й ансамблевої музики для різного складу, творів для хору, інструментів соло, електронної музики й музики до театральних вистав. Його музика виконувалася на міжнародних фестивалях, таких як MATA Festival у Нью-Йорку, Darmstädter Ferienkurse у Дармштадті, New Talents у Кельні тощо.

Із чого все почалося?

Ідея замовити українську оперу народилася минулого року під час візиту Олени Зеленської до Нью-Йорку, де перша леді зустрілася із Пітером Ґелбом, генеральним менеджером Метрополітен-опера — одного з центрів світової музичної культури. Після зустрічі Міністерство культури України запросило українських композиторів подати заявки на конкурс. Коломійця художній колектив Метрополітен-опери обрав з-поміж 72 претендентів. Максим каже: для нього написання цього твору — величезна відповідальність перед собою, театром та Україною.

«Чесно кажучи, довго не міг повірити. Думав, що оскільки вони зараз відбирають, все може ще відпасти, а потім, коли мова зайшла за контракт, стало зрозуміло, що щось воно не відпадає і треба буде таки працювати. Це навіть не те що радість, це, скоріше, здійснення дуже давніх прагнень і того, до чого я дуже давно йшов, воно з одного боку дуже радісно, а з іншого, власне, очікувано», — розповідає Максим Коломієць.

Читайте також: «Вона просто була українкою»: презентація альбому художниці Любові Панченко (фоторепортаж)

Сюжет опери

Роботу над самою оперою Максим ще не розпочав. Каже: зараз лише на стадії збору матеріалу, а його буде чимало, бо ж опера буде напівдокументальною. За сюжетом, українська матір вирушає у небезпечну подорож задля порятунку своєї насильно вивезеної доньки. Історія, яка буде представлена в опері — вигадана, однак заснована на реальних подіях в Україні та розповідях українських матерів, які пережили подібні поїздки до Росії або на окуповані території у пошуках своїх дітей.

«Там, власне, буде йтися про возз’єднання із матір’ю. Можна було б це зробити максимально документально, але, по-перше, незрозуміло для чого, бо ця тотальна невідповідність на всіх щаблях невідомо чи щось додасть музиці чи самій опері, а, по-друге, тоді ми будемо ігнорувати багато інших історій. Також є юридична проблема, адже якщо йдеться про якихось конкретних людей в опері, то тоді треба з’ясувати юридичну частину саме з цими людьми. Тому вирішили зробити простіше і створити збірний образ. Він буде достовірний, мова йтиме про конкретні дуже впізнавані ситуації».

Максим розповідає, що ця проблема дуже важлива. Мовляв, люди за кордоном знають, що такі речі відбуваються і це жахливо, але вони не живуть цим порядком денним регулярно, як ми. Історії викрадення українських дітей турбують і вражають Максима, але він не здивований такою тактикою окупантів.

«Держава-потвора Росія захоплювала наших дітей ще коли окуповували Донецьк, і тоді ще були такі історії, просто масштаб був менший, але принцип так само зберігався. Усе, що ви можете уявити погане про Росію, можете сміливо уявляти, і це буде, скоріше за все, правдою. Те, що вони будуть шантажувати дітьми — це правда. Будуть перероблювати їх, робити з них малопутів, звичайно, і це будуть робити, будуть винищувати наш генофонд — так. Так себе поводить потворне недоутворення вже сотні років і ми це знаємо вже з нашої історії», — каже Максим Коломієць.

Особливості американської опери

Зараз Максим розмірковує, яким буде настрій опери. А ще прагне зробити її цікавою як для українського, так і для іноземного глядача.

«Для мене тут дуже серйозний виклик в тому плані, що музика пишеться все ж таки не для українських слухачів, а для нью-йоркців, бо постановка буде там і треба щоб їм було зрозуміло, щоб це було написано їхньою мовою. Так, музика — універсальна мова, але все ж таки є відмінності між тим, що ми слухаємо в Європі, і тим, що люди слухають в Америці, і треба це враховувати. З іншого боку, я хочу, щоб це була все ж таки українська опера, щоб вона близькою була і українцям так само, щоб вони вгадували якісь близькі їм мотиви чи сенси. Тобто для мене складність — у поєднанні якоїсь української наповненості з європейсько-американською формою».

Різниця між українською та американською операми не лише у розумінні контексту, а й загалом у своєму підході до створення — наголошує Максим Коломієць.

«Те, як існує опера в Нью-Йорку — це зовсім не те, як існує опера у Києві чи Львові, тому що вони взагалі не мають там фінансування від держави, повністю залежать самі від себе і постійно мають вигадувати щось нове. В них проблема, наскільки я знаю, в тому, що оперна публіка стає старшою, молоді люди оперою не цікавляться і тому вони в Нью- Йорку мають зробити щось таке, щоб було цікаве і молоді, і от вони шукають різні форми, композиторів, актуальні теми, залучаючи молоду аудиторію.

Не можна сказати, що у нас взагалі нічого не відбувається. Є нові опери, вони з’являються, слава богу, інша справа, що цього замало і це має бути якийсь загальнонаціональний рух, а не ініціативи окремих небайдужих людей».

Прем’єра опери запланована на 2027-2028 рік. Максим розповідає, що у цьому проєкті йому доводиться зіштовхуватися із величезною кількістю бюрократичних нюансів, через які композитор досі не може повноцінно розпочати свою творчу роботу.

«Наразі ми навіть контракт не підписали. Це триває вже дуже довго, півроку налагоджували різні моменти. Там сам контракт якийсь скажений на 70 сторінок. Моє видавництво дивилося і жалілося, що дуже довгий контракт. Це все дуже довго, і написання опери — це теж довго. Мінімум півтора року — це якщо працювати кожен день і по багато годин, а так я думаю, що 2-3 роки піде».

Також Максим думає над тим, щоб додати елементи електронної музики. Каже, що має у слабкість до синтезаторів, тому не виключає, що використає їх і в цій опері.

«Для мене з роками вже склався якийсь принцип, як я працюю із музикою. Зазвичай я працюю досить швидко суто технічно, тобто те, що стосується написати щось, але я дуже довго входжу в матеріал, якось аналізую, намагаюся відчути, що там має бути написано. Ось і зараз у мене якраз така стадія, коли я намагаюся зрозуміти, що там має бути, як це все має звучати, чого не має бути, як не має звучати, зараз я просто знаходжуся у пошуках цього необхідного стану», — резюмує композитор.

Музика і політика

Створення подібних опер — важливий процес і для пересічних українців. Максим каже, що у світі давно вже сформувалася музична традиція, тож українцям слід не лише зосередити свою увагу на кенселінгу російської музики, а й пропонувати щось своє.

«Має бути багато різних вистав. Якщо ми хочемо побудувати оперну державу, бо в нас є така установка, що Україна — це співоча країна. Співоча то співоча, а де опери, де ці десятки-сотні опер, котрі мають з’являтися. І це має бути підтримано не тільки керівниками театрів, а й на рівні міністерств і якихось окремих інституцій. Як на мене, замало величатися тільки тим, що у нас співоча держава. Все це треба якось доводити, виборювати, Україна ще має відбутися як оперна держава».