Українське суспільство не дасть все поздавати: Краснопьоров про настрої в країні щодо «миру за будь-яку ціну»
Вікторія Єрмолаєва
09.07.2019 13:44
49% українців вважають, що заради миру варто погоджуватися на компроміси, але не на будь-які. Для усіх регіонів є неприйнятними вибори на умовах бойовиків, повна їх амністія і формування силових органів з місцевих представників.
Це результати загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром Разумкова з 13 по 20 червня 2019 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донбасу.
Про майбутнє Донбасу в контексті виборів, передвиборчої кампанії та настроїв суспільства поспілкувалися з Валентином Краснопьоровим, координатором руху «Сильні громади».
Дослідження було всенаціональним, але настрої дуже схожі: повних компромісів і повної автономії люди не хочуть, хочуть домовитися. Але є проблема, про яку ми говоримо не перший рік: будь-які спроби хоч якимось компромісом вирішити цю проблему ніколи не будуть успішними. Насправді для Росії війна є інструментом для вирішення вищих геополітичних потреб. Дати російську мову, дати якусь автономію — в основному українці на таке не погоджуються. Компроміси можуть бути, наприклад, такі: ми ставимо миротворців (а не заходять українські війська), вже потім ви вибираєте місцеве самоврядування за українськими законами, потім ми потроху заходимо, відновлюємо кордон.
Дослідження достатньо об’єктивне, проходить вже вп’яте, але тенденції майже однакові. Дослідження показує достатньо високу свідомість українського суспільства щодо війни, відчуття суверенності суспільства. Які б бажання не мали політичні лідери України вирішити швидко свої проблеми, українське суспільство не дасть все просто поздавати. Це стосується не тільки активної меншості — більшість суспільства в «адекваті» щодо цього питання.
Ми відходимо від колоніального стану, відбувається політика деколонізації. Коли ти відходиш, маєш частину суспільства, ментально залежну від колишньої метрополії. Це дійсно боляче, але мати десь 15% таких громадян — мені здається, це не є великою проблемою. Це проблема, але не така, коли половина громадян мріють про колишню метрополію — тоді ніякої суверенності не буде.
Дійсно, на прифронтових територіях частка людей, які діють і мислять у межах парадигми Російської імперії і пропаганди, більша, ніж на іншій території України. Тому треба працювати, спілкуватися один із одним — це має певний ефект. Але також на сьогодні ми маємо переходити до політики, зміни системи освіти, культурної діяльності — від садочка до технікумів та інших закладів. Треба змінювати підходи в міських радах, залучати молодь і все суспільство до спілкування щодо національних проблем, до вирішення місцевих проблем, як це працює на Заході.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.