Фото: Ярина Семчишин, Громадське радіо
Міністерство юстиції показало платні камери в Київському слідчому ізоляторі, відомому як Лук’янівське СІЗО. Щонайбільше чотири людини на кімнату, душ, телевізор, мікрохвильова піч. Перебування тут коштуватиме 2 тисячі гривень на день, 8 тисяч гривень — на тиждень і 12 тисяч гривень — на місяць. Поки вселитися сюди можуть тільки чоловіки, платну камеру в жіночому корпусі керівництво планує облаштувати згодом.
«129-та! Увага! Відчиняю», — вигукує охоронець і відчиняє двері.
Двоспальні залізні ліжка в ряд, напівтемрява, за фіранкою — туалет у підлозі. Це — звичайна камера Лук’янівського СІЗО, в якій — 12 людей. Вадим тут вже 2,5 роки — чекає на суд.
«За 2,5 роки одне засідання відбулося — і все», — пояснює ув’язнений.
За ґратами Вадим не вперше, має судимості за грабежі і крадіжки. Каже: зараз людей ще порівняно небагато.
«Я в 1998-му сидів у Дніпрі. Там людей 80 було в камері», — згадує він.
Нова запакована постіль, чистота, замість дірки і підлозі — унітаз і душ. І від 2 до 4 людей на кімнату. Такі умови в платних камерах, які пропонує Міністерство юстиції. У Лук’янівському СІЗО, де розпочали експеримент, зараз таких камер — 4. Заступниця міністра юстиції Олена Висоцька каже: послугу запровадили, щоб боротися з корупцією.
«Знаємо, що в установах виконання покарань і СІЗО існують камери різного побутового обладнання і рівня. У нас, як і в журналістів, виникає питання, як відбувається розподіл, чи не є ці камери платними насправді», — аргументує заступниця міністра.
Журналістам показують одну з колишніх неофіційних VIP-камер СІЗО, яку керівництво Мін’юсту знайшло під час перевірки. Тут не тільки душова. На стіні кондиціонер і обігрівач, на столі — тостер. Заступниця міністра юстиції каже, що з’ясувати походження камери не вдалося.
«Були історично». Спробуйте дізнатися! Ось були. Ми їх дооблаштовували, а не робили від початку до кінця», — додає Олена Висоцька.
Тепер у «камері підвищеного комфорту» можна розміститися офіційно. Заплатити — через інтернет в системі «Онлайн будинок юстиції». Але спочатку треба отримати погодження від начальника СІЗО. І тут є корупційний ризик, критикує ідею колишній голова Державної пенітенціарної служби Сергій Старенький.
«У разі позитивного розгляду заяви ви туди потрапите. Але критеріїв позитивного розгляду заяви публічно не існує», — зазначає колишній посадовець.
Підстава для відмови може бути тільки одна, відповідає заступниця міністра юстиції Олена Висоцька.
«Нас може тільки стримувати закон про попереднє ув’язнення, у якому прописано, з ким поруч не може перебувати особа. Наприклад, колишній працівник правоохоронних органів не може перебувати поруч із звичайним громадянином», — пояснює Олена Висоцька.
Ідеться про умови роздільного тримання, прописані в статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення». Зокрема, чоловіків треба утримувати окремо від жінок, неповнолітніх — від повнолітніх, тих, кого ще не притягали до кримінальної відповідальності — від тих, хто вже був під слідством.
Інший аргумент проти платних камер — дискримінація в’язнів, пояснює виконавчий директор «Української Гельсінської спілки з прав людини» Олександр Павліченко.
«Переважна більшість, 90%, мабуть, не матиме можливості платити 1000 чи 2000 гривень за добу перебування в кращих умовах. Тому йдеться про тих, хто має рівень достатку 500 доларів на місяць і вище. Зазвичай це не ті, хто сідає у в’язницю за вкрадений мобільний телефон», — розповідає правозахисник.
Дохід за платне розміщення міністерство планує вкладати у ремонти в звичайних камерах. Поки сидіти гроші ніхто не погодився. Заступниця міністра юстиції Олена Висоцька припускає, що вартість доведеться переглянути.
Правозахисник Олександр Павліченко ж вважає, що потрібен принципово інший державний підхід. Якщо суди будуть рідше обирати підозрюваним тримання під вартою, а використовувати альтернативи, людей у СІЗО буде менше. Поки ж у Київському ізоляторі – 2300 ув’язнених.
Усі фото: Ярина Семчишин, Громадське радіо.