Україна приєдналася до ініціативи генсека ООН щодо протистояння домашньому насильству. МВС запустило чат-бота, який надає консультації що робити постраждалим від такого насильства…а в прифронтовій Авдіївці 21 квітня ховали 20-річну Оксану. У вбивстві підозрюють її чоловіка. Що сталося і яка ситуація з боротьбою із домашнім насильством у маленьких, особливо прифронтових містечках?
З початку карантину майже удвічі зросла кількість звернень щодо випадків домашнього насильства, особливо у Луганській та Донецькій області, каже виконавча директорка міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я» Галина Скіпальська:
«Ми продовжуємо підтримувати роботу 12-ти мобільних бригад у Луганській та Донецькій областях. Якщо раніше було 3-5 дзвінків на одну бригаду, то зараз це 5-10 дзвінків – станом на 18 квітня. Скоріш за все цей ріст буде відбуватись далі», – вважає Скіпальська.
Здебільшого постраждалі – жінки та діти. І якщо у великих містах система захисту більш розвинена, то у містечках та селах – ситуація складніша.
У прифронтовій Авдіївці загинула 20-річна дівчина Оксана. У неї залишилось двоє дітей – хлопчики 2 і 3 роки. Світлана Гайкова, яка вивозила дівчину з Авдіївки під час обстрілів, попросила авдіївців допомогти з похороном. Вона впевнена – Оксану вбив її цивільний чоловік, батько її дітей. А поховати Оксану нікому – мати пиячить, а батька немає.
Оксана до 14-ти років жила в інтернаті, але під час обстрілів Світлана – небайдужа жителька Авдіївки – забрала її та вивезла з міста. Коли вони повернулися в Авдіївку, майже одразу 15-тирічна Оксана почала зустрічатися з 23-річним Денисом, згодом стали жити разом. Світлана розповідає: вже тоді ніхто не звертав увагу, що неповнолітня дівчина зустрічається з дорослим хлопцем:
«З Денисом вона, напевно, з 9-го класу почала зустрічатися, де вже вона його знайшла – не знаю. Оксані просто хотілось тепла. Звичайно, я сказала їй та її матері: чи не зарано у її віці зустрічатися? Я ще тоді пішла в службу опіки та розповіла це все: що Оксана у школу не ходить, з хлопцем дорослим зустрічається. Жінка, яка сиділа у кабінеті, щось записала собі у блокнотик і все, і до побачення. Адже хто я Оксані? Ніхто. Хоч і пропонувала їй (Оксані – прим.ред.) позбавити матір батьківських прав та стати її опікункою», – розповідає Світлана.
Й додає: в Оксани були проблеми з документами. Паспорт їй зробили лише незадовго до народження першої дитини:
«Її мати з Росії приїхала десь 20 років тому, і досі не зробила документи, а нащо їй? У неї все добре, випиває собі, нічого її не бентежить. Коли мені кажуть – Оксана вагітна. Тут до мене й поліція приїхала – мати Оксани шукали, бо у Оксани – немає документів, її у пологовий будинок не могли відправити. Але щось там ВЦА (військово-цивільна адміністрація міста Авдіївка – прим.ред.) допомогла їй, зробили Оксані паспорт, проте російський. Тому дітей оформили на батька – Дениса, грошову допомогу ж для дітей треба отримувати», – розповідає Світлана.
Каже, на поведінку чоловіка Оксана почала скаржитися ще рік тому, а за місяць до трагедії – ситуація загострилася:
«Прийшла мама Оксани – Іра – до мене, мало не плаче, каже – Денис Оксану б’є, телефон забрав, не дає їй зателефонувати. Я кажу: «Дай мені його номер». Зателефонувала Денису, попросила до слухавки Оксану, він відмовив – аргументував тим, що Оксана готує їсти. Й кинув слухавку. А я хотіла з Оксаною поговорити, може вивести її якось на зустріч з дому», – каже Світлана.
Сама дівчина нікуди не зверталась – чоловік не пускав або ж боялась. Про проблеми Оксани знала матір дівчини, проте також нічого не робила:
«Давай, кажу, подзвонимо у фонд «Слов’янське серце». Вони допоможуть. А мати Оксани каже – та все в них вже нормально, не треба телефонувати. Я тоді пішла в органи опіки – а вони теж кажуть, що в родині все нормально, діти чисті, все в них нормально», – розповідає знайома загиблої.
19 квітня Оксану вбили. Її чоловіка затримали за підозрою в умисному вбивстві – йому загрожує до 15 років ув’язнення. У поліції кажуть: у ту ніч Оксана та Денис посварилися, після чого чоловік вийшов з квартири та пішов пити, розповіла старша інспекторка Покровського відділу поліції Яна Осетрова:
«Вночі він повернувся додому, вліз у квартиру через вікно та наніс цивільній дружині удари. Після чого злякався й втік – також через вікно. Його затримали, підозрюють у вчинені злочину за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу – умисне вбивство. Йому загрожує до 15-ти років позбавлення волі».
Інспекторка каже: під час сварки та вбивства, у сусідній кімнаті спали діти. Зараз їх обстежують у лікарні, потім ними опікуватиметься служба у справах дітей. У поліції зазначили – на обліку родина не перебувала.
У благодійному фонді «Слов’янське серце», який допомагає жертвам домашнього насильства в Луганський та Донецькій областях, розповіли, що до них зверталася знайома загиблої Оксани – Світлана – однак допомогти цій сім’ї у фонді не встигли, бо їм запізно передали контакти Оксани:
«Ми дізналися про цю історію відносно нещодавно, зі слів небайдужою, скажімо так, жінки. Вона звернулася до нас, ми попросили її дізнатися контакти цієї дівчини, щоб ми могли з нею переговорити та запропонувати їй допомогу. І, ось до позавчора, на жаль, цього зробити не вдалося», – розповідає Катерина Ханєва, яка контролює роботу мобільних бригад фонду «Слов’янське серце».
Й додає: люди не заявляють про домашнє насильство з різних причин: бояться, не мають можливості, або ж – як у випадку з Оксаною – мали негативний досвід спілкування з держструктурами, наводить приклад Ханєва:
«Наприклад, жінка кілька разів зверталася у держслужби з проханням її захистити. Натомість рік тому до неї прийшли з рейдом служби та сказали, відберуть дітей, бо вони не доглянуті. А для жінки це був найстрашніший страх, що в неї заберуть дітей. І, можливо, це послугувало тому, що вона боялася кудись заявити, терпіла ці побої, тому що знала: замість захисту у неї просто відберуть дітей», – каже координаторка.
З досвіду Ханєвої, поліція ж зазвичай уникає розбиратися з такими ситуаціями як домашнє насильство:
«На жаль, я ще жодного разу не побачила історії, коли співробітники поліції, які приїхали на виклик, сказали потерпілій як їй треба написати заяву та що робити далі, куди звертатись. Або хоча б записали зі слів потерпілої все те, що вона говорить. Дуже часто поліцейські пишуть щось на кшталт: «пара розібралася на місці», розвертаються та їдуть. А жінка навіть не розуміє: відкрита якась справа чи ні, буде розслідування якесь, юридичний розгляд..», – додає Ханєва.
При цьому, аби судовий розгляд був успішний, потрібно щоб поліція зафіксувала кожен факт насильства – проте ані поліція, ані держслужби, найчастіше цього не роблять. Найгірша ситуація з фіксуванням та реагуванням поліції на такі випадки – у Донецькій та Луганській областях, додає Ханєва:
«У Донецькій і Луганській областях з цим взагалі біда. Тому що некомплект божевільний, максимальне наближення до зони бойових дій … А у деяких населених пунктах наші підопічні, коли під час загострення ситуації викликають поліцію, можуть по дві години її чекати. За ці дві години мене сто раз можуть вбити», – зазначає координаторка.
Зазвичай про насильство у родині знають і сусіди, і родичі – але мовчать, вважають – це не їхня справа. Водночас жінці, яка живе у постійному стресі, ще важче звернутись за допомогою, каже Ханєва:
«Жінці, знову ж таки, якщо ми говоримо в контексті наших областей, заявити та щось зробити у тому емоційному стані, в якому вона перебуває – дуже складно. А державні сервіси можуть бути далеко розташовані від неї. У жінки може не бути як можливості (чоловік не випускає), так і грошей доїхати туди. А в умовах коли перекрито транспортне сполучення – це взагалі викликає дуже великі питання», – каже спеціалістка.
До того ж, за новою постановою Кабміну, суди у період карантину мають надавати перевагу кримінальним справам.Тобто справи про домашнє насильство не є пріоритетними, поки не сталося вбивство чи принаймні побиття із тяжкими ушкодженнями. А щодо участі постраждалих у дистанційному судовому засіданні – для цього їм треба мати щонайменше комп’ютер, додає координаторка фонду «Слов’янське серце» Катерина Ханєва:
«Треба розуміти, щоб у жінки була можливість долучитися до дистанційного розгляду справи, я повинна мати електронний підпис. Його ж можна зробити тільки за допомогою картки. Також у неї повинна бути флешка, комп’ютер..Вона взагалі повинна розуміти як це все робиться. А коли вона живе на передовій, у забутому селі, і елементарно її дітям їсти нічого, вона вся побита та 85 разів викликала поліцію, яка їй ніяк не допомогла, – то у неї сил і мотивації якось захищати себе – немає. І їй нічого не залишається як змиритися і зробити так, щоб їй просто не стало ще гірше», – пояснює вона.
Хоч в Україні вже набули чинності зміни до закону щодо протидії домашнього насильства – чіткого державного механізму який би захистив постраждалих від насильства – досі немає, вважає Ханєва:
«В Україні, на жаль, немає дієвих механізмів, які могли б захистити людину, яка зазнає домашнього насильства. Попри те, що вже прийнятий закон щодо протидії насильства, робляться якісь кроки реалізації цього закону, ми бачимо, що на рівні держави немає системної моделі, яка могла б гарантувати кожній такій людині захист і справедливе розслідування справи».
У поліції та службах захисту запевняють: з початку карантину алгоритм їхніх дій не змінився. Вони виїжджають та фіксують усі факти насильства. Міністерство внутрішніх справ навіть запустило чат-бот для боротьби з домашнім насильством. Звідти можна дізнатися, куди звернутися за допомогою та отримати онлайн-консультацію.
Начальниця служби у справах дітей Авдіївки Ольга Точило запевнила – ніхто з родичів чи знайомих Оксани не звертався зі скаргами щодо домашнього насилля в цій родині:
«З приводу дітей – дітей ми забрали, зараз вони проходять обстеження в лікарні. Слідів насильства на них немає. Що ж до стану мами та хто знав про проблеми у сім’ї – не можу сказати. Ми нічого самі особливо не знаємо. Ці матеріали є у слідства. Те, що ми могли зробити, ми зробили. Зараз працюємо з дітьми й визначаємо їх подальшу долю», – каже Точило.
Що ж до того, що Оксана ще неповнолітньою народила дитину, у службі у справах дітей нічого не знають. Пояснюють: два роки тому в них оновився склад служби, тож про події трирічної давнини їм невідомо.
Зазначу, що на сайті ВЦА Авдіївки є окремий розділ «Протидія домашньому насильству», де є телефони служб, куди жінка може звернутися у разі потреби. Тут же є контакти міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, куди нам порадили зателефонувати та дізнатись – чи зверталась Оксана до них. На жаль, на сайті ВЦА вказана лише електрона пошта цього центру – номера телефону немає, що, ймовірно, дещо ускладнює завдання мешканців міста – звернутись до соцслужби.
21 квітня вбиту Оксану поховали у закритій труні – й це не через заходи карантину. Організувала похорон троюрідна тітка Оксани. Дітей вбитої дівчини можуть передати у дитбудинок, адже обидві бабусі поки не виявили бажання забрати онуків – каже знайома Оксани Світлана.