Засновник та член правління громадської організації «Drewa group допомагає Україні” Ярослав Зєнтек
Організація зосереджена на об’єднанні громади та поширенні інформації про необхідність гуманітарної допомоги в постраждалих від російської агресії регіонах України. Нещодавно за заслуги перед Українським народом був нагороджений Грамотою Верховної Ради України засновник та член правління громадської організації «Drewa group допомагає Україні» Ярослав Зєнтек.
Журналістка Світлана Мялик поспілкувалась із волонтером у Варшаві.
— Пане Ярославе, розкажіть чим займається ваша організація?
— Я з Бидгоща і представляю товариство «Drewa group допомагає Україні». Ми приватні особи, організовуємо допомогу для української армії, для прикордонної служби також. Ми збираємо асортимент [необхідні товари], отримуємо інформацію з України, що саме потрібно. Збираємо гроші, купуємо товар, потім пакуємо його і доставляємо. Серед військового спорядження – захисні рукавички, окуляри, тактичні розвантажувальні жилети, а віднедавна і аптечки. Це такі тактичні аптечки, які можна причепити до дрона і, коли солдат лежить в окопі, скинути їх йому з безпілотника.
— Це дуже добре, адже військовий зможе самостійно надати собі допомогу…
— Саме так. Тож ми працюємо з початку війни. У нашому складі [«Drewa group»] приватні особи. Коли щось потрібно, ми вживаємо заходів і кожен декларує, що може заплатити. У нас є спеціальна група у месенджері, де ми спілкуємося і обмінюємося інформацією.
— Скільки людей входить до складу вашої організації, хто вони?
— 60 людей, усі приватні особи. Від початку повномасштабної війни [Росії проти України] ми купили товарів приблизно на мільйон злотих. Це вже дуже велика кількість закуплених товарів. Ми познайомилися з представниками Посольства України у Польщі і співпрацюємо. Тому що раніше ми самі доставляли ці товари для українців, але виникали проблеми з кордоном [його перетином]. Тепер, коли ми познайомились з представниками українського посольства [у Варшаві], завдяки його транспортній допомозі частина товарів доставляється до Варшави на склад, а частина товарів йде напряму в Україну.
— Що означає бути волонтером? Чому ви допомагаєте Україні? Це питання, яке я завжди ставлю полякам тут, у Польщі. Польща є членом Європейського Союзу, НАТО, тут немає війни. І є люди, які кажуть, що це «не наша війна». Тож чому ви і ваша команда збираєтеся і допомагаєте Україні?
— Я думаю, що ми є поколінням, яке ще пам’ятає комуністичні часи в Польщі, пам’ятає погану Росію. Пам’ятаємо розмови з батьками, дідусями і бабусями. Ми знаємо, що собою являє Росія, і фактично попереджали [про це] всю Європу. Нас тоді ніхто не слухав про Росію. Але ми знаємо, що таке потерпати від росіян. І саме тому в світі ведуться різні війни. Які саме? Які ми дивимося на них по телевізору… Але війна у вас, в Україні, ми відчуваємо, що це і наша війна. І тому ця допомога така велика, тому вона така безперервна. Ми розуміємо, що станеться, якщо ви програєте. Тож більшість людей розуміють [цю] загрозу.
Я думаю, що саме тому допомога триває так довго. Хоча є поляки, які живуть у Канаді, США, наші друзі, і вони також надсилають нам гроші, щоб допомогти Україні. Це ті поляки, які жили тут багато років. Тому вони знають Росію, вони тікали свого часу звідси.
— Ви говорите про поляків в еміграції?
— Так, поляки, які емігрували з Польщі, добре знають, про що йдеться. І вони продовжують питати, що потрібно для допомоги? Тож коли нам потрібна допомога, вони також підтримують нас.
— Як ви вважаєте, що потрібно Україні для того, щоб отримати цю перемогу, про яку ми всі мріємо? Я думаю, що і українці, і поляки теж.
— Я знаю, що це. Ми розуміємо як це важко… важко на фронті, тому що це молоді люди… Моєму сину 22 роки. Це мої сини, можна сказати, на передовій у такому віці. Ми знаємо, що це важко, але я думаю, що у вас такі морально сильні люди, солдати, які знають, за що вони воюють. Вони воюють за свою країну, за Україну. Ми знаємо багато українців, які кинули все і пішли на фронт воювати. Ми не знаємо, чим це закінчиться. Але ми сподіваємося, що світ нарешті зрозуміє, що Україні потрібна дуже велика допомога, щоб закінчити цю війну якнайшвидше. Тому що дуже, дуже багато хлопців і дівчат гине там.
— Гинуть і цивільні від рук росіян. Жінки, діти, літні змушені виїжджати в інші країни, тікаючи від російської агресії, зокрема, до Польщі.
— Саме так, діти і жінки… І тут всі хочуть насправді повернутися. Ніхто не хоче жити у вигнанні, всім комфортно у себе вдома, бо це твій дім, твоя країна. Ми також приймали деякі сім’ї у себе вдома. Наш товариш по групі [«Drewa group»] подарував весь свій будинок десятку сімей, які жили там, отримали роботу, потім поїхали далі. Але це одна допомога. І ми знаємо, що поляки завжди допоможуть тут, на місцях. Але найважливіша причина — це допомога солдатам на фронті.
Це — найголовніше, і ми зосереджуємося на цьому. Але не лише. Зараз надаємо допомогу дитячим лікарням. Тому що дітей з прифронтових міст туди привозять. І ми, дійсно, маємо фотографії, інформацію про те, що там є проблеми з усім. Нещодавно ми відправили велику машину з підгузками, з постільною білизною, щоб ця лікарня могла впоратися з холодом і пережити цю зиму. З іншого боку, як я вже казав, ми зосереджені на допомозі військовим. Я думаю, що ваші солдати, якщо вони знають, що їхні жінки і діти в безпеці десь тут, в Польщі, в Нідерландах, в Німеччині, то вони теж краще воюють.
— Так, я теж чула від багатьох військових, що вони спокійніші, коли їхні родини в безпеці…
— Вони можуть тоді боротися, і це великий плюс. І це те, що хлопці звідти [українські вояки з фронту] часто говорять. І ми раді бачити, що наші товари потрапляють до військових на передову. Вони фотографують, знімають на плівку, а потім надсилають нам. Через посольство [України] або через когось. Тоді наші люди більш охоче допомагають, тому що вони знають, вони бачать конкретику.
Вони бачать результат своєї допомоги, конкретний ефект. І це важливо.
Тому що є великі благодійні організації, люди дають гроші, і вони не знають, на що вони дають, на що їх спрямовують… А у нас все так: спочатку ми збираємо гроші, потім шукаємо товар, потім пакуємо його, завантажуємо, фотографуємо і потім маємо відео розвантаження [в Україні], як це відбувається.
— Ви передаєте товар конкретному військовому підрозділу?
— Саме так. Із Посольства України у Польщі нам часто дають запити, розповідають, що потрібно. І кажуть, наприклад, що ті аптечки, які ви закупили і передали на фронт, були чудовими. Контакт з українським посольством дуже потрібний. Тому що посольство отримує запити від військових з тієї сторони, і вони [українські дипломати] кажуть, що ви можете їм дати, чим [можете] допомогти? Зараз у нас на складі є спеціальні спальні мішки для солдатів. Це такі водонепроникні спальники, щоб там в окопі не було сиро. Бо звичайний спальник не годиться. Це військові, спеціальні спальники, де солдат може спати у формі, застебнутий, і форма буде сухою. І ми робимо все можливе. Цей наш товар настільки цільовий, специфічний, але такий потрібний для військових.
Наприклад, для одного з госпіталів в Україні ми надаємо допомогу. Керівництво госпіталю дивиться список — що ми можемо надати — і каже, що потрібно, а що ні. Нещодавно ми відправляли медичне обладнання в Україну. Працювали з двома лікарнями в Бидгощі, які купили [собі] нове обладнання. А старе, але хороше, вони пожертвували нам. Це був рентген, УЗД для дослідження кровотоку. Бо на фронті є з цим проблеми. Наприклад, проблема з рукою. З апаратом можна одразу перевірити, просканувати, чи тече кров, чи не тече, і швидко зреагувати. Це таке обладнання, яке військові вже знають. Знають, що отримають, і знають, що отримають саме те, що хочуть. А не те, що добре, що ми його отримали, але воно не буде корисним, тому що немає деталей чи ще чогось. Це також інші дуже корисні речі. Я вже згадував про аптечки, які були дуже гарні. Це товар дуже специфічний аптечки для першої допомоги.
— Тобто це товари для тактичної медицини?
— Так, для тактичної медицини. Це можуть бути якісь невеликі речі. Наприклад, коли солдат дістає поранення і він один, і немає кому допомогти [йому], і парамедик приїжджає пізніше, то йому кидають з дрона цю аптечку, він її розкриває і може сам впоратись, надати собі першу допомогу. В аптечці є спеціальний пластир, щоб зупинити кров, якщо поранили в легеню або в живіт. Це спеціальний хірургічний пластир, щоб зупинити підвищення тиску. І він [військовий] має протриматися півгодини, поки не приїде швидка допомога. І ми передали, напевно, 2 000 таких аптечок.
— Дуже велика проблема, коли парамедик не може дістатися до солдата, адже перші хвилини такі важливі…
— Зараз ми отримали інформацію з посольства [України], що потрібні ноші зі спеціальними ременями для перенесення поранених військових. І ці ноші типово військові, їх можна використовувати багато разів. Тож військові через посольство [України] передали, що потребують такі ноші, тому що вони найкращі. І вони зроблені компанією, яка також робила бронежилети для військових.
— Це компанія з Польщі?
— Так, із Бидгощі. Це компанія, яка робить дуже гарні бронежилети. Вона виготовила для нас 200 жилетів. Це такий високий клас – там, дійсно, дуже хороші жилети, ще й не такі дорогі, як на ринку. Тому що один такий жилет коштує близько тисячі доларів! А вони зробили їх для нас набагато дешевше. Вони не заробили на цьому грошей. Люди робили свою роботу безкоштовно. А ми заплатили лише за матеріал для [виготовлення] усієї партії. Тож, це коштувало нам, може, 300 доларів за один жилет, а не тисячу. І багато такого роду допомоги ще надається.
— Пане Ярославе, дуже-дуже дякую і Вам, й усім членам вашої команди за те, що ви нам допомагаєте. Це дуже важливо для нас. І я так думаю, що наша перемога над Росією буде спільною перемогою України і Польщі.
— Вона має бути спільною, і вона буде спільною. Слава Україні!
— Героям слава! Хай живе Польща!
Світлана Мялик, Варшава, для Громадського радіо
Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine