Російське судно/Фото: Телеграм речника ОК "Південь"
Удари по економічних об’єктах російських окупантів можуть бути законними, якщо вони безпосередньо впливають на їхні воєнні можливості. А нафта і нафтопродукти, безумовно, є ресурсом війн, наголошує Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації.
Про це він сказав у коментарі Еспресо.
Експрт проаналізував інциденти, які наприкінці листопада — на початку грудня мали місце в Чорному морі із торговими судами, які належали російському так званому «тіньовому танкерному флоту«.
Спочатку був уражений танкер Kairos, потім танкер Virat. Україна визнала свою причетність до ураження суден. Потім був пошкоджений російський танкер Midvolga-2.
Kairos і Virat, які рухалися порожніми до Новоросійська на завантаження російської нафти, за словами Олексія Їжака, сповна підпадають під характеристики «тіньового» флоту: вони фігурують у санкційних списках ЄС та Великої Британії за порушення санкційних режимів при транспортуванні російської нафти.
Входять також до списків суден, які регулярно вимикали автоматичну ідентифікаційну систему судна (AIS) на порушення вимог Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (SOLAS).
2 грудня Туреччина повідомила про ураження російського танкера Midvolga-2, що перевозив соняшникову олію та прямував до Грузії: Україна заперечила причетність до цього інциденту. Експерт каже: Midvolga-2 відрізняється від Kairos і Virat, за статусом це російський танкер, зареєстрований у російському морському реєстрі під російським прапором. Формально він не належить до «тіньового» флоту і не перебуває під міжнародними санкціями.
«Однак його курс у момент атаки — значно південніше за звичайний маршрут — викликав додаткові питання: зазвичай судна, що прямують між Росією та Грузією, рухаються вздовж східного узбережжя Чорного моря, а не через південний сектор, де стався інцидент. Ця обставина та відсутність серйозних пошкоджень вказують на можливість російського інсценування для створення міжнародного тиску на Україну», — наголошує Їжак.
За оцінками міжнародних моніторингових організацій, у 2024–2025 роках у схемах перевезення російської нафти було залучено понад 500 суден, з яких щонайменше 250–300 працюють у «сірій зоні». Удар по двох танкерах цього флоту, навіть без їхнього затоплення, може створити ширший ефект, вважає експерт.
І додає: якщо тіньовий флот буде змушений збільшувати відстань від берегів Туреччини, уникати стандартних маршрутів або рухатися в супроводі буксирів і охоронних суден, час доставляння нафти збільшується. Для РФ це означає скорочення темпу відвантажень і, відповідно, зниження доходів. Для покупців — можливість вимагати більших знижок. Для України — можливість формувати системний тиск на ключове джерело фінансування російської агресії.
«Санкційний статус тіньового флоту під прапорами зручності, який забезпечує фінансування російської агресії, робить такі судна легітимною ціллю. Тож ці удари, якщо вони ретельно сплановані та враховують усі належні фактори, від політичних до екологічних, є високоефективними. Україна не виходила за ці юридичні рамки», — резюмує Олексій Їжак.