Вибір зроблено. Що далі? Інтерв’ю з політологом Олексієм Гаранем

«Україна вчергове склала цей іспит: ми довели, що ми демократична країна. Але, я вважаю, це небезпечно, коли люди вірять у телевізійний образ, не аналізуючи зміст», — вважає доктор історичних наук, професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань.

 

— Багато людей пишуть в соцмережах, що перемога Зеленського є очікуваною, але не очікували такого розриву між кандидатами. Чи пригадуєте ви подібні історії?

— В Україні такого не було. Я, чесно кажучи, теж думав, що все-таки розрив скоротиться, так думали досить багато аналітиків. Я поясню, чому. Давайте згадаємо 2010 рік, коли в другий тур вийшли Тимошенко та Янукович. Розрив між ними у першому турі склав 10%. Тоді відбулася наступна ситуація: кандидати, які не вийшли в другий тур (Ющенко, Яценюк, Гриценко, Тягнибок) не закликали своїх виборців голосувати за Тимошенко, але тоді їхні виборці не послухали їх і більшість із них проголосувала за Тимошенко як за менше зло, як ідеологічно ближче до цього електорату, який ми умовно називаємо постмайданним. І в результаті цього Тимошенко фактично подвоїла свій результат у другому турі: вона програла з мінімальним розривом 3,5%.

Що відбулося цього разу? Кандидати, які не вийшли до другого туру (Тимошенко, Гриценко, Смешко, Ляшко), не закликали своїх виборців голосувати за Порошенка. Вони зайняли нейтральну позицію і навіть робили реверанси в бік Зеленського. І в даному випадку цей державницький постмайданний електорат у більшості віддав голоси за Зеленського. Порошенко додав 10%, але ми бачимо, що розрив все одно збільшився.

І тут певний парадокс. В 2010-му році війни не було, але люди розцінили Януковича як більшу небезпеку. Зараз війна, але люди від цього абстрагувалися і проголосували за Зеленського. За кандидата, про якого ми насправді знаємо дуже мало.

— Багато ЗМІ за кордоном і не тільки називають Зеленського феноменом. Ще півроку тому багато хто не очікував, що він зможе стати президентом України. Чому цей феномен став можливим?

— Є феномен популізму і є феномен нових технологій — насамперед, робота кандидатів у президенти з соціальними мережами. Ми бачили цей феномен популізму в США, на Брекситі, у багатьох інших країнах. Але, на жаль, унікальність України полягає в тому, що люди обрали людину, яка реально не висловлювалася в ході кампанії. Люди голосували за телевізійний образ. Це феномен. Як на мене, дуже небезпечний.

Я казав під час кампанії, що Зеленський має право йти в політику, претендувати на успіх. Але якщо подивитися на західні країни, то там люди з шоу-бізнесу, неполітики, спочатку заходили в парламент, показували свою команду, працювали в парламенті, набиралися досвіду, а потім уже йшли далі. А у нас відбулося зовсім інше.

Вибори пройшли достатньо чисто, процедури були дотримані. Україна вчергове склала цей іспит і ми довели, що ми демократична країна. Але я вважаю, що це небезпека, коли люди вірять у телевізійний образ, не аналізуючи зміст. Ми не знаємо, яким президентом стане Зеленський. Можливо, йому вдасться зробити добре для країни. Можливо, ні. Ризики є, вони великі.

Але чому цей феномен став можливим? Фактично кілька років у нас у ЗМІ, на провідних телеканалах, у Фейсбуці домінувала тема «все пропало, зрада». Підстав для критики було дуже багато. Порошенко зробив купу помилок, влада зробила купу помилок. Але висвітлення не було зваженим і збалансованим: «тут ми маємо помилки, а тут — успіхи». Галас був навколо того, що все пропало. До цього доклалася не тільки діюча влада, але й опозиція зліва направо. В результаті відбулася дискредитація практично всіх політиків.

На тлі цього з’явилася людина, яка каже: «А я зовсім інший!» І люди повірили. Хотілося б, щоб люди не розчарувалися, щоб Зеленський виправдав їхню довіру. А це буде непросто.

— Що буде далі, до якого сценарію ви схиляєтеся?

— Зараз багато розмов про дострокові парламентські вибори. Це в інтересах Зеленського, але це не в інтересах інших політичних сил. Я думаю, навряд чи нас очікує сценарій дострокових парламентських виборів. Але нас очікує політична боротьба напередодні парламентських виборів.

Згідно з опитуваннями, ми бачимо, яка партія на першому місці. Це «Слуга народу». Це ще один парадокс. Ми всі прекрасно знаємо, що партії немає, вона віртуальна. Звичайно, велике питання: що буде відбуватися із конкуренцією всередині іншого табору. Та ворожнеча, яка була між Порошенком, Тимошенко, Гриценком і всіма іншими, лише послабляла цей фланг, давала переваги і Зеленському, і Бойку.

Ми бачимо, що політтехнологи Зеленського працюють дуже добре. Я думаю, вони зараз зроблять ефектні кроки, заяви. Я не певен, що буде змістовний діалог із суспільством, але будуть якісь гучно розрекламовані зустрічі з журналістами, прес-конференції, заяви з боку Зеленського. Питання в тому, якими будуть ці зустрічі з журналістами, як це відбуватиметься — чи це будуть прямі відповіді й питання, чи якісь заготовки, де кандидат вивчить якийсь текст, а сама прес-конференція буде мінімальна.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.