facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

«Я вдячний Саакашвілі за співпрацю»: розмова з кандидатом у президенти Юрієм Дерев’янком

1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 22 хв

Гість нового випуску програми «Свобода вибору» — кандидат на пост президента України, лідер партії «Воля» Юрій Дерев’янко.

Які нові можливості, за його словами, прагне дати українцям Юрій Дерев’янко? Чому «Воля» і «Рух нових сил» розійшлися? Чому кандидат на посаду президента не підтримує нинішню медичну реформу? Про все це та багато іншого слухайте та читайте в розмові з кандидатом.

У розмові також бере участь політичний експерт Андрій Андрушків.

 

Юрій Дерев’янко: Я Юрій Дерев’янко, мені 45 років, я є батьком чотирьох дітей: донька — 13 років, сини — 9 і 6 років, і 6 місяців нашому наймолодшому сину. Я є лідером партії «Воля», вважаю, що сьогодні ми є тією єдиною альтернативою, яка є серед усіх інших людей, які хочуть отримати від вас підтримку, для того, щоб ми побудували дійсно сильну успішну Україну.

— Наскільки те, що сказав Юрій Дерев’янко, відрізняється від того, що б сказали інші кандидати й кандидатки на пост президента?

Андрій Андрушків: Готуючись до сьогоднішнього ефіру, я не аналізував аж так глибоко біографію. Хоча я знаю, що ще в одного кандидата точно є четверо дітей, але вони трохи іншого віку.

Біографічна довідка про кандидата:

Юрій Дерев’янко – народний депутат України, один з лідерів партії «Воля».

Юрій Дерев’янко народився на Івано-Франківщині. Закінчив Київський економічний університет за спеціальністю Облік та аудит.

Займався підприємництвом у сфері фармацевтики, поліграфії, торгівлі металом, мультиплікації та нерухомості.

Політичну кар’єру Юрій Дерев’янко розпочинав з 2006 року. Входив до «Партії промисловців і підприємців України». За словами самого кандидата, він займався фінансуванням політсили. За 4 роки став депутатом Франківської облради від партії Арсенія Яценюка.

До ВРУ Юрій Дерев’янко втрапив з другої спроби у 2012 як безпартійний самовисуванець. У 2014 році Юрій Дерев’янко проходить у парламент від новоствореної партії «Воля». Тоді «Воля» була в об’єднанні з партією Андрія Садового «Самопоміч».

З квітня 2017 по грудень минулого року партія «Воля» була об’єднана з «Рухом нових сил» Міхеіла Саакашвілі.

З прибутків у 2017 році Дерев’янко з дружиною задекларували понад 500 тисяч гривень. Серед коштів на банківських рахунках та у збереженні у Дерев’янка вказано майже 1,5 мільйона євро, 3,5 мільйона доларів та майже 300 тисяч гривень. У власності Дерев’янка та його дружини – майже 14 гектарів землі та чотири квартири у Києві. В автопарку Дерев’янка шість автівок.

Серед конфліктів: допит в Генпрокуратурі стосовно ухиляння від сплати податків (за словами Дерев’янка, Державна фіскальна служба звинуватила його у недоплаті 62 тисяч гривень податку). Також звернення нардепа Олександра Дроздик до ГПУ і НАБУ з вимогою порушити кримінальну справу проти Юрія Дерев’янка за фактом незаконного збагачення.  Юрій Дерев’янко заперечував ці звинувачення.

У липні минулого року політик заявив про намір балотуватися. Першого лютого його зареєстрували кандидатом у президенти.

Юрій Дерев’янко: Мабуть, треба сказати, що я маю ще юридичну освіту. Закінчив Національний університет імені Шевченка. З 1991 по 2006 займався підприємницькою діяльністю, ніколи не був чиновником. Вперше став депутатом Верховної ради в 2012 році, як самовисуванець. Тоді ми виграли і у «Партії регіонів», яка домінувала, і в партії «Свобода», яка тоді висувалася.

За цей час, скільки я в парламенті, я не став частиною цієї системи, яка намагалася зробити мене своєю: спочатку Янукович, потім інші представники влади після Революції Гідності. Ми знесли цей фасад системи Януковича під час Революції Гідності, де я був одним із найактивніших учасників, ми заснували проект «Реанімаційний пакет реформ» і багато інших позитивних речей, щоб відбувалися зміни.

Я дуже добре розбираюся, як влаштована ця влада й система всередині, дуже добре розумію, як це треба швидко демонтувати й кардинально змінювати.

— Я вас знаю як лідера партії «Воля», а в довідці сказано, що один із лідерів.

Юрій Дерев’янко: Партія «Воля» – це партія, де за статутом передбачена багатолідерність. У нас є рада партії – це той орган, який є головним, це не один вождь. Сьогодні рада партії складається з двох людей: Ольга Галабала і Юрій Дерев’янко. Це лідери партії «Воля». Рада партії в нас може бути значно більшою, ми побудовані за принципом, що в нас немає вождізму, а є нормальна внутрішньопартійна конкуренція, можливість соціальних і політичних ліфтів усередині партії.

— Складається враження, що ви не вживаєтеся надовго з потужними лідерами. У «Волі» разом із вами був Єгор Соболєв, потім партія перейшла під ваш контроль. Із «Рухом нових сил» ви співробітничали, а торік чомусь вирішили розійтися. Ви не терпите поруч інших людей, які мають певні амбіції?

Юрій Дерев’янко: Навпаки, ми дуже активно відстоюємо наші переконання та ідеї. З тими людьми, які притримуються цих переконань та ідей, ми рухаємося разом. Якщо говорити про Єгора Соболєва, то його пропозиція була закрити партію «Воля» й всім перейти в «Самопоміч». Ми чудово розуміли, що «Самопоміч» – вождистська партія, а «Воля» – партія, побудована за іншим принципом. Очевидно, ми не хотіли цього робити: Єгор пішов у «Самопоміч», а ми залишилися «Волею».

Щодо Михайла Саакашвілі, ми вдячні за таку політичну спільну співпрацю. Наша співпраця починалася з об’єднання навколо 20-ти пунктів, а також із того, що ми сказали, що не йдемо під жодну вождистську партію. Статут «Руху нових сил» ми зробили такий самий, як статут партії «Воля». Завдяки цьому «Рух нових сил» зараз залишився правильним багатолідерним статутом, де є рада партії. Але через певний період часу так склалося, що пан Михайло був більше сконцентрований на Грузії, це його пріоритети, а ми маємо рухатися вперед. Ми прийняли рішення рухатися вперед, партія «Воля» вийшла з цього політичного союзу, враховуючи, що підходи та ставлення щодо того, що зараз треба робити, з точки зору пріоритетів, були різні. Я вважаю, що нам треба шукати, знаходити та об’єднувати однодумців, навколо наших ідей, які в нас незмінні з самого початку заснування партії. Я вважаю, що це дуже добре, тому що це означає, що в нас тут повна політична стабільність щодо того, за що ми, про що ми й для чого.

— Від стабільності недалеко й до застою. Що вас може вберегти від цього?

Юрій Дерев’янко: У нас не тільки немає застою, а за останні два роки кількість наших однодумців, людей, із якими ми почали працювати, збільшилася в десятки-сотні разів. 22 обласні організації всіх наших активних членів «Руху нових сил» зараз є в партії «Воля», рухаються вперед.

— А де немає організації?

Юрій Дерев’янко: У нас усі організації є. На етапі створення партії «Воля» організації вже частково були в багатьох областях, після того ми стали однією командою з «Рухом нових сил», і зараз партія «Воля» має в усіх областях усі організації. Ми зараз та політична сила, яка повністю сформована з точки зору місцевих організацій, сьогодні ми маємо дуже чіткий план дій. Навіть наші депутати місцевих рад, їх понад 500, є кілька мерів, які були обрані в 2015 році, стійко тримають позицію і не стають частиною цієї системи, як би вона їх не ламала, не підминала під себе. Рівень «браку» у наших рядах досить низький. Мабуть, це тому, що люди здебільшого прийшли одразу після Майдану: люди, які не були раніше в політиці, не мали негативних історій і негативного досвіду. Але дійсно прийшли дуже ідейні люди, які хочуть змінювати країну по-справжньому.

— Партія «Воля» і ВО «Свобода»: що вас найбільше розрізняє?

Юрій Дерев’янко: Я думаю, партія «Воля» – це та партія, яка ставить людину як найбільшу цінність. Це абсолютно ліберальна економіка з дуже чіткими правилами гри, єдиними для всіх, із верховенством права, з повним позитивним ставленням до всіх цінностей. А з точки зору того, що нас об’єднує, це ставлення до сім’ї, небажання чи неактивна підтримка одностатевих шлюбів. Але ми дуже сильно відрізняємося з точки зору того, яка має бути роль держави: в економіці, у відносинах між державою та громадянином. Наша позиція, що держава має створювати умови, щоб українець мав можливості себе всесторонньо розвивати в Україні. Це дуже сильно відрізняє нас.

— Питання до Андрія Андрушківа. Що несподіваного ви зараз почули від Юрія Дерев’янка, чи все могли передбачити?

Андрій Андрушків: Юрій говорить, що партія представлена в органах місцевого самоврядування і є оця протиставленість владі. Якщо партія представлена в органах місцевого самоврядування, вона є владою. У значній частині органів місцевого самоврядування по всій території України, хочеш не хочеш, але є БПП або сателіти БПП як партії влади, «Народного фронту». Ця ваша опозиційність, яка дозволяє вам бути на плаву в Києві на рівні національної політики, мені здається, може шкодити, особливо місцевим осередкам. Коли справа доходить до так званої міської господарки, господарки об’єднаних територіальних громад, там опозиційність дуже часто зникає. Люди, які на рівні Києва виходять із мітингами один проти одного, змушені працювати і не мають такої риторики. Ви можете мені заперечити й назвати приклади. Або ні.

Юрій Дерев’янко: Коли ви запитуєте, чи шкодить справжня позиція наших депутатів обласної, міської, районної ради, з якою вони йшли для того, щоб змінювати щось, а влада має іншу позицію й хоче зробити їх частиною себе, – то, звісно, шкодить. Але давайте подивимось, за що ми, а за що вони. Ми виступаємо за те, щоб реформа, яка називається децентралізацією, була справжньою. Коли гроші прозоро розподіляються, коли влада не вибирає, хто був обраний від влади, а хто від опозиції, розуміє, що на цих територіях у першу чергу живуть наші громадяни й рівномірно розподіляє кошти. А насправді в нашому житті це не так.

Ми виступаємо з позицією, що гроші на місцевому рівні мають витрачатися максимально прозоро, через тендерну систему, а 1,5 мільйона гривень –  це дуже висока сума, місцеві ради мають право приймати рішення, що роботи, товари і послуги можуть йти від 200-300 тисяч через систему Prozorro.Позиція наших депутатів полягає в тому, що ми ініціюємо, пропонуємо це, щоб позбутися місцевої корупції. І ми не бачимо підтримку в цьому сенсі ні від БПП, ні від інших фракцій, які сьогодні є в більшості в місцевих радах. Це не означає, що ми маємо здати свою позицію, зробити інакше, що ми маємо також брати відкати. Це означає, що ми хочемо донести людям, що є люди ще з такою позицією. Ми точно не хочемо грати за їхніми правилами, інакше це втрачає сенс. Ви праві, якщо влада вибірково ставиться до своїх представників, представників,  які вказують їй на те, що вона робить неправильно, у нас в Україні не вистачає політичної культури, щоб влада не зловживала своїми повноваженнями, не обмежувала відповідні громади, мерів у тому, щоб виконувати законодавство так, як це має бути.

Питання від слухача. Михайло, Запоріжжя: Зараз багато інформації щодо Уляни Супрун, судового позову, а в цей час за її спиною формується Національна асоціація здоров’я, яка буде через свої регіональні відділення фінансувати медичні заклади, а при відсутності наглядових рад у медичних закладах від громадськості створюється вертикально інтегрована корупційна система. Чи ви розумієте цю злочинну діяльність нинішньої влади і що ви думаєте щодо проведення дійсно необхідної медичної реформи в Україні?

Юрій Дерев’янко: Я не підтримую цю медичну реформу, я за неї не голосував. Я вважаю, вона дійсно спрямована на вибудовування вертикалі, де чиновник приймає рішення і ця вертикаль буде і є корупційною. Наша  і моя позиція полягає в тому, що це має бути страхова медицина, держава буде страхувати тих громадян, які не мають можливості це зробити. Інші громадяни, які працюють, будуть страхуватися і ми будемо мати платоспроможний ринок, щоб медичні послуги надавалися. На цьому ринку на прийняття рішення будуть впливати не чиновники, а страхові компанії, правила, законодавство. У такий спосіб ми зможемо дуже швидко створити умови, щоб навіть приватні інвестори інвестували в реконструкцію лікарень, побудову нових, розуміючи, що є платоспроможний ринок, сформований за рахунок страхової медицини. Це єдиний правильний шлях, який сьогодні в нас є.

Щодо того судового позову, я вважаю, неприпустимо, коли людина бере на себе зобов’язання відмовитися від громадянства: пройшло більше як два роки, цього не було зроблено. Це порушення і Конституції, і українських законів, у тому числі «Про державну службу». Тут немає жодного виправдання. Якщо ти працюєш на такій посаді, треба дотримуватися чинного українського законодавства.

— А якщо не працюєш на такій посаді?

Юрій Дерев’янко: На будь-якій посаді, але в першу чергу до такої посади є окремі вимоги, вони не були дотримані й ми маємо такі позови. Але те, що український суд є підконтрольний сьогоднішній владі, безпосередньо Порошенку, –  це також факт. Пан Порошенко ще до судового рішення сказав, як суди мають прийняти рішення. Ми бачимо, що саме так суди і прийняли рішення.

Андрій Андрушків: Річ у тому, що за оцінкою представників ВООЗ і Світового банку, реформа охорони здоров’я, яку проводить чинне Міністерство, є тим самим, що обіцяє пан Юрій у своїй програмі. Це страхова медицина, яка поширюється на всіх громадян незалежно від статків і гарантує повний пакет необхідних медичних послуг як на первинному рівні, так і у випадку важких чи специфічних хвороб. Те, що зараз відбувається, – це дослівно те саме, що написано у вашій програмі. Це не моя оцінка, а визнаних експертів в системі охорони здоров’я.

Юрій Дерев’янко: Якщо ви знаєте, де у нас страхова медицина, скажіть, куди нам піти, який закон цю страхову медицину регулює? Його немає. Якщо вони так оцінюють те, що відбувається в Україні, це означає, що їх просто неправильно інформують, обманюють. Обманює, мабуть, українська влада, якщо такі поважні організації говорять, що в Україні впроваджена страхова медицина. Цього немає.

Андрій Андрушків: Впроваджується. Це відбувається зараз.

Юрій Дерев’янко: Для того, щоб впроваджувалася страхова медицина, має бути закон про загальнообов’язкове медичне страхування, якого немає. Не можна впроваджувати те, чого взагалі немає. Якщо сьогодні уряд і влада монополізує в одні руки розподіл коштів на медичну сферу, робить це в ручному режимі зовсім по-інакшому – це трохи інакше, ніж впровадження страхової медицини та інші цілі, які є в нашій програмі.

Якщо ви подивитеся на історію Грузії, там дійсно відбулися кроки, які ми проходимо зараз, наслідком чого стала величезна кількість кримінальних справ, відкритих на чиновників і медичних працівників. Тільки коли вони зрозуміли, що треба швидко робити справжні реформи в медичній сфері, робити страхову медицину, в них все пішло добре.

Ми проти того, щоб Україна застрягала в цьому стані, ми вважаємо, що це поки ніяка не реформа, а навпаки – адмінресурс для того, щоб впливати на медичну спільноту і громадськість через централізацію всіх фінансових потоків і влади.

Запитання від слухача. Олег, Кременчук: Хотів би звернути увагу на те, що зараз робить олігархічна влада, щоб наповнити свої передвиборчі фонди готівкою. Вони кажуть, що змінять законодавство щодо ФОП-ів. Я сам, на жаль, таких погроз не чув, але мої друзі-підприємці кажуть, що до них приходять і збирають гроші, щоб цей закон не прийняли. Хотів би знати позицію пана Юрія з приводу того, що треба робити з такими бажаннями постійно змінювати закони?

Юрій Дерев’янко: Моя позиція дуже проста, зафіксована діями. Є зареєстрований законопроект, який передбачає мораторій на проведення перевірок до проведення повноцінної податкової ліберальної реформи. Ця реформа передбачає навантаження на заробітну плату 20%, ПДФО в нас буде не 18%, а 10%. Єдиний соціальний внесок –  не 22% як платіж у Пенсійний фонд, а 17% в загальний фонд і 5% – на власний рахунок, але не більше однієї середньої пенсії. Податок на прибуток замінюється податком на виведений капітал. ПДВ із 20% змінюється до 15%. У результаті ми маємо навантаження на економіку на початку – 30% від ВВП (замість 43%), до кінця каденції – 25%. Це ті податкові правила, які треба впровадити й не «кошмарити» бізнес, не пробувати спрямовувати ці дії в першу чергу на ІТ-сектор, де працюють люди з такою формою підприємницької діяльності як ФОП. А ці критерії, які дає уряд, – це ніщо інше як спроба тиснути на цей сектор економіки. Це означає, що уряд, влада не зацікавлені в тому, щоб ми мали реальні робочі місця і щоб ці люди працювали в Україні. Ці люди легко переїдуть у будь-яку сусідню країну і працюватимуть там, а Україна від цього тільки втратить.

Питання від слухача: Ваше ставлення до позиції кума Путіна Віктора Медведчука щодо автономії Донбасу?

Юрій Дерев’янко: Вкрай негативне. Україна – це єдина держава, ніякої автономії тут бути не може. Я маю чіткий план дій, як отримувати перемогу в тій війні, яку ми маємо сьогодні, як і що треба робити (це можна детально подивитися на моєму сайті).

Це сильна економіка, боєздатна українська армія, яка спирається на резервну армію. У тому числі, право на захист за допомогою вогнепальної зброї: ви можете захистити своє життя в своїй домівці чи будинку, коли вас хочуть пограбувати чи зробити щось інше. Третя теза – величезний блок – спільна робота, пов’язана з нашими партнерами. Це поліцейська місія, військова місія, цивільна місія і спільні кошти, які повинні виділяти країни-підписанти Будапештського меморандуму, ті країни, які ввели санкції, для відновлення зруйнованих територій, які окуповані і які вже звільнені. Цей план спільних дій розрахований на три-п’ять років. І тільки після цього мають відбуватися місцеві вибори. І ніякої автономії не має бути. Має бути Україна, українська державна влада, мають бути українські суди, але не ті, які зараз, а зовсім інші.

— А національна територіальна автономія кримськотатарського народу?

Юрій Дерев’янко: Це я підтримую, це частина нашої Конституції. Сьогодні ми маємо АР Крим. Якщо ми хочемо (а ми хочемо), щоб це була автономія кримськотатарського народу, я це палко підтримую.

— Громадська ініціатива «Почуй Нарешті Виконай» написала нам запитання: «У вашій програмі йдеться про повернення тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. А як ви плануєте повернути людей?»

Юрій Дерев’янко: Ми плануємо за допомогою влади прибрати систему, яка сьогодні викидає людей, не чує їх, робить все, щоб Україна була слабка. Що це за система? Це система олігархії, яку ми вже за 27 років незалежності маємо сильно зміцнену. Це система, де ми, використовуючи владу, маємо забрати в олігархів монополію на економіку, на ЗМІ, на формування влади і на політику.

— Щодо монополії дозвольте посперечатися з вами. Якщо ви кажете «монополія олігархів на політику», ви й себе записуєте до тих, кого просунули олігархи.

Юрій Дерев’янко: Я себе не записую до тих, кого просунули олігархи. Ні я особисто, ні партія – ми не маємо до олігархів жодного відношення.

— Отже, і монополії не існує?

Юрій Дерев’янко: Існує, я зараз поясню. Коли вони сьогодні контролюють більше половини всього ВВП України, коли є абсолютно монопольні підприємства, які непідконтрольні суспільству з точки зору ціноутворення, тарифів і всього іншого, коли на український ринок, на видобуток нафти, газу, інших корисних копалин, не пускають інших гравців, крім тих, хто сьогодні є олігархами, коли сьогодні в нас немає захисту права власності, ми не маємо легалізованих всіх видів економічної діяльності, не маємо реальної податкової реформи – ці кроки дуже важливі, щоб у нас з’явилися інвестиції. Якщо ми це прибираємо, якщо є єдині правила гри, ми створюємо найкращі умови в Європі серед інших сусідів для інвестицій, для податкової системи, для можливості створювати тут робочі місця і повертати людей назад.

— Де ви на це візьмете гроші?

Юрій Дерев’янко: Створюючи умови, дамо можливість…

— Де ви візьмете гроші на створення умов?

Юрій Дерев’янко: Умови створюються не грошима, а зміною правил гри.

— Де ви візьмете гроші на те, щоб змінити правила гри?

Юрій Дерев’янко: Правила гри змінюють люди. Коли ми говоримо про вибори, то це найнебезпечніший період для цієї системи. У цей період формується влада. Влада може зберегти цю систему або її знищити та змінити. Коли ми говоримо, що це найважливіший рік за найближчі п’ять років, то саме люди зараз можуть розібратися й зробити важливий крок, щоб ті, хто може сьогодні отримати владу, саме в цьому напрямку владу й спрямовували.

— Ви вважаєте, якщо це буде здійснено, то люди на окупованих територіях остаточно прихиляться до України?

Юрій Дерев’янко: Я вважаю, коли ми будемо мати сильну економіку, можливість впливати на формування влади, в тому числі відкликати будь-якого чиновника, будь-якого міністра та депутата, мати демонополізований інформаційний простір, коли нас не «грузитимуть» з центральних каналів телебачення, бо власниками всіх є олігархи…

— Не всіх.

Юрій Дерев’янко: Крім Суспільного мовлення. Але вони добре постаралися і частка Суспільного мовлення дуже маленька в загальній частці мовлення.

— Але парламент до цього теж причетний.

Юрій Дерев’янко: Але парламент це якраз та монополія, яка називається «на формування влади». Ми говоримо про те, що хочемо забрати цю монополію через відкриті партійні списки, через заборону політичної бордової реклами, телевізійної в тому числі, через вплив грошей на вибори, через можливість голосувати не раз у п’ять років, а в тому числі електронно й стільки, скільки треба, як це роблять швейцарці, через можливість дати голосувати нашим заробітчанам, які не зможуть голосувати. Коли ми говоримо про такі важливі та засадничі речі, це означає, що українці отримають зовсім інші можливості – можливості  тут працювати, тому що тут створені умови для інвестицій, є робочі місця, можливості впливати на те, хто з нас сьогодні хоче піти на непросту, але важливу роботу, бути представником в Верховній Раді чи в інших органах, у тому числі правоохоронних. Ми будемо мати судову систему, бо це гарантія інвестицій, захисту власності та справедливості в країні. Судова система, яку ми побудуємо, базуватиметься на тому, що якщо двічі на рік ЄСПЛ скасує рішення будь-якого судді, такий суддя автоматично втрачає свою посаду. На всіх рівнях судів у нас буде братися до уваги практика Європейського суду з прав людини.

— Ви вважаєте цю практику бездоганною?

Юрій Дерев’янко: Я вважаю, це сьогодні найкращі речі, які ми маємо. Кількість позовів з України до ЄСПЛ – це рекорд у Європі, а вся та кількість рішень, які Україна програє в ЄСПЛ, взагалі не виконується, судді далі продовжують судити та «клепати» ці справи.

Ми говоримо про те, що не хочемо косметично ремонтувати цю систему, хочемо докорінно її змінити. Це якраз і називається забрати монополію в бенефіціарів цієї системи, олігархів, на формування влади, на економіку, на ЗМІ, на політику загалом. Це дасть нам можливість не тільки мати робочі місця, швидке економічне зростання, а дасть можливість повернути людей до того, що вони впливатимуть на всі процеси.

Андрій Андрушків: У нас в Україні було ухвалено купу законів, які стосуються електронних петицій – нічого доброго це не дало. Люди заходять, голосують, петиції набирають по 20 тисяч голосів, а реальність від цього не змінюється, хоча законодавча база є.

Ви говорили про можливість відкликання депутатів. У законі про місцеві вибори в 2015 році Верховна Рада цього ж скликання передбачила таку можливість. Я не пам’ятаю, щоб суспільство широко користувалося цим. Чому ви вважаєте, що це так важливо?

Юрій Дерев’янко: Ми сьогодні не маємо взагалі нічого з того, про що я сказав. Тому що петиції – це позиція прохача. А ми говоримо про те, що маємо позицію джерела влади за Конституцією. Наприклад, у Швейцарії перед тим, як ухвалювати важливе рішення, загальнодержавне або на місцевому рівні, люди голосують. Як люди проголосували, так чиновник зобов’язаний виконати. У такий спосіб можна буде не раз на п’ять років визначатися щодо позиції будь-якої кандидатури, можливості її відкликати. Це зовсім інші речі, в тому числі, коли говоримо про механізми, які сьогодні не працюють: електронне голосування, голосування поштою за кордоном, яке є практично в усіх європейських країнах (звісно, не говоримо про РФ, бо коли в нас війна і агресія, на тій території це неможливо). Ми говоримо про такі елементи, які використовуються не раз на п’ять років, а так, як це працює в Швейцарії зокрема. Це повне залучення громади до прийняття рішень. Саме в такий спосіб ми будемо реалізовувати ту частину програми, яка називається «Елементи прямої демократії».

— Коаліція правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» підготувала 10 незручних запитань до кандидатів у президенти. Вам дістається дев’яте: «Чи підтримуєте ви скасування мораторію на вільний продаж/купівлю землі?»

Юрій Дерев’янко: Ми проти дерибану землі. Але ми за те, щоб після захисту права власності, після формування ринку оренди землі, коли ми будемо мати електронний майданчик, який дасть можливість продавати землю на аукціоні, коли будемо мати законодавство, яке передбачає, що це можуть бути тільки українці, а в одні руки є певні обмеження – після всіх цих важливих кроків можна говорити про те, що земля може продаватися і це буде правильно. Все інше – дерибан, бажання перерозподілити все те, що в нас зараз є.

— Ви вже згадували швейцарський досвід. Що ще зі швейцарського досвіду ви готові взяти? Наприклад, кілька державних мов?

Юрій Дерев’янко: Зі швейцарського досвіду ми готові взяти боротьбу з корупцією, питання, яке стосується розподілу грошей на рівень громад і центральний рівень, урядування, де є сім міністрів, а не 20 з копійками, як у нас.

— А щодо кількості державних мов в Україні?

Юрій Дерев’янко: Державна мова – українська, це закріплено в Конституції. Ми підтримуємо це, а всі інші мови у нас захищені, навіть російська. Дискримінації інших мов у нас і так немає.

Але є ще деякі тези, які дуже важливі в моїй програмі. Вони стосуються тих людей, спільнот, яких ніхто не чує і не звертає на них уваги. Це те, що я говорив про право на захист: щоб ми мали право на зброю, захищати своє життя і здоров’я; це наші автомобілісти: я вважаю, розмитнення будь-якого автомобіля абсолютно для всіх має бути 10%, це абсолютно вигідно.

— А я як не автомобіліст вважаю, що автомобілістам приділяють забагато уваги.  

Юрій Дерев’янко: А я вважаю, в тих людей, які економічно активні й готові щось робити, не треба забирати інструменти й засоби.

Ми також говоримо про Україну без жорстокості, коли йдеться про ставлення до тварин. Говоримо про те, що наша партія – це та партія, яка дає можливість жінкам максимально самореалізуватися. Я вважаю, у владі має бути 50% жінок.

Ми маємо створити можливості для наших ІТ-спеціалістів, особливо тих, хто сьогодні просуває найкращі технології. Це легалізація криптовалют, абсолютно всіх процесів, які з цим пов’язані. Такі законопроекти в нас є.

Я вважаю, дуже важливо, щоб ми мали закон про імпічмент президента. Це та процедура, яка ще потребує закону – такий законопроект зареєстрований у ВРУ від мого імені.

— У нас ще одна рубрика: «Запитання на засипку». Ми збирали на вулиці запитання до всіх кандидатів і конкретно до Юрія Дерев’янка. Кандидат сам обирає, на яке з кількох запитань відповідати. (Далі запитання, яке обрав Юрій Дерев’янко – ред.):

«Спитайте в Юрія, як він заробив на реєстрах у свій час і на програмах, пов’язаних із цим».

Юрій Дерев’янко: Якщо наших громадян цікавить ситуація, пов’язана з реєстром, я відповім. Кримінальну справу, яку порушили щодо начебто несплати мною податків, через рік розслідування і неспроможності нічого довести й передати матеріали в суд закрили. Єдине, що вони мені сказали, я зробив неправильно за 20 років із 1998-го: в 2014 році невчасно здав одну декларацію. Це всі претензії, які я отримав після такого суворого аудиту ГПУ, Державної фіскальної служби та всієї цієї державної машини. Я б хотів, щоб такий аудит пройшли всі, хто сьогодні на державних посадах. Усі спекуляції навколо цих історій зняті. Я вважаю, якраз небажання системи змінюватися і здаватися якраз і продукує бажання подавати людину в якомусь іншому світлі. Але я вважаю, в цьому випадку ми все зробили добре. За кожну свою дію і голосування я готовий відповідати.

— Тепер Андрій Андрушків підбиває підсумки розмови.

Андрій Андрушків: Значна частина речей, про які говориться, лібералізація економіки зокрема, – це модний тренд. Навіть з’їзди нових лібералів проходять, збирають підписи.

Дуже часта історія, коли говориться про речі, важливі для громадян, але на економіку президент України впливає достатньо опосередковано – як джерело законодавчої ініціативи або як людина, яка може накласти вето на ухвалений закон.

— Або як людина, яка добирає прем’єр-міністра.

Андрій Андрушків: Або як людина, яка формує найбільшу фракцію в парламенті, яка набирає найбільшу кількість місць змішаної системи.

Але мені бракувало (це те, чого чомусь бояться кандидати, й пан Юрій не звертав уваги) розмови про те, як у нас має продовжуватися адмінтеррфеорма, як би мала відбуватися передача повноважень влади по виконавчій гілці.

Юрій Дерев’янко: Я вважаю, президент як джерело законодавчої ініціативи може і має ініціювати всі ті питання, які я зачепив. Суспільству має бути зрозуміло, чи цей парламент, чи ці партії підтримують такі радикальні зміни щодо системи чи ні (в судочинстві, захисті власності, економічних реформах, поверненні людям можливості впливати на процеси й контролювати владу). Якщо вони не підтримують, це буде знак на парламентських виборах не голосувати за ці політичні партії і не підтримувати цих людей, тому що ми хочемо реальних змін.

Коли ми говоримо про децентралізацію, про те, як має відбуватися поділ повноважень і влади – звісно, максимально все на місцях, але це можливо тільки тоді, коли в нашій економіці, політиці, в житті роль олігархів буде мінімізована. А це можливо тільки тоді, коли ви з найвищої посади президента ініціюєте та покажете, що ми прибираємо ці монополії з їхніх рук, вони стають звичайними підприємцями – законослухняними, які платять податки. А якщо ні – несуть за це відповідальність. І вони не зможуть прикривати свої злочини чи злочини своїх ставлеників, тому що система сьогодні наскрізь залежить від них.

— Наскільки ваша президентська кампанія, шанси якої оцінюють не надто високо, є парламентською кампанією очолюваної вами політичної партії?

Юрій Дерев’янко: Наша політична партія і люди, які поділяють ці погляди, –  ми всі разом будемо збільшувати кількість наших прихильників і тих людей, які дійсно хочуть реальних змін. Не просто поміняти колір фасаду цієї бандитської олігархічної системи, а дійсно отримати ці зміни.

Ми маємо шанс, перше – президентські вибори, бо це дуже важлива посада і дуже важлива частина влади за нашою Конституцією. І другий крок – безумовно, парламентські вибори. Але в нас не буде змін, якщо ми не дамо людям можливості через соціальний ліфт, політичні можливості отримати всі необхідні посади: від президента, парламенту, всіх рівнів рад. Це має бути величезна колективна робота, якщо ми хочемо позбутися цієї системи. За 27 років незалежності ця система довела нас практично «до ручки», що свідчить про те, що вона уже недосконала, небезпечна й навіть загрозлива для державності України. Ми маємо шанси змінювати це вже цього року.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.

Програма «Свобода вибору» виходить за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується організацією Інтерньюс (Internews).

Поділитися

Може бути цікаво

«Здатний протистояти тиску, але є питання щодо його досвіду»: Щербан про нового голову НАЗК

«Здатний протистояти тиску, але є питання щодо його досвіду»: Щербан про нового голову НАЗК

29 хв тому
Олещук повідомив подробиці збиття двох російських Су-34

Олещук повідомив подробиці збиття двох російських Су-34

38 хв тому
Тимчасове посвідчення громадянина України видається для перетину кордону і діє три місяці — Луньова

Тимчасове посвідчення громадянина України видається для перетину кордону і діє три місяці — Луньова

1 год тому
Група молодиків з Київщини влаштувала вечірку з гаслами «кадирівців» (ФОТО)

Група молодиків з Київщини влаштувала вечірку з гаслами «кадирівців» (ФОТО)

1 год тому