Я впевнений у тому, що Україна підтримує режим Лукашенка — правозахисник Володимир Яворський

Володимир Яворський — український правозахисник і громадський діяч, голова правління міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. У квітні цього року Володимира вислали з Білорусі й заборонили йому в’їзд в цю країну, а його дружину — білоруську правозахисницю, керівницю громадської організації «Ланка» Тетяну Гацуру-Яворську — затримали. Тетяна визнана політичною ув’язненою.

Ігор Котелянець: Ви з 2012 року жили в Білорусі, ваша дружина звідти, загалом ваше життя довгий час було пов’язане з цією країною. А проблеми почалися 12 квітня 2021 року. Що сталося?

Володимир Яворський: Проблеми почалися значно раніше, ще коли пройшли так звані вибори. Але загострилося все 5 квітня 2021 року. Тоді у нашій квартирі пройшов перший обшук, після якого заарештували мою дружину. Потім був другий обшук, моє затримання, висилка. Мою дружину згодом звільнили, але під підписку про невиїзд — вона не може залишати Білорусь. А мені заборонено в’їзд в цю країну.

Ігор Котелянець: Хто вдерся у вашу квартиру? Що ці люди шукали?

Володимир Яворський: Є такий Департамент фінансових розслідувань державного комітету. Це організація, яка досліджує економічні злочини. Але зрозуміло, що це білоруське КДБ. Вони  шукали гроші, проєкти — будь-які докази співпраці з іноземними країнами.

Ігор Котелянець: Що було після того, як вони не знайшли те, що шукали?

Володимир Яворський: Допит. І він почався з того, що мені сказали, що я заарештований, більше звідси не вийду. А в кращому випадку мене за три доби вивезуть на український кордон, а там викинуть. А мою неповнолітню дитину погрожували забрати в дитячий будинок. Моя дружина вже була у статусі підозрюваної, адже вона працювала у правозахисній організації — робила фестиваль документального кіно у Білорусі. Також вона відкрила центр реабілітації ув’язнених. Влада сприйняла це як центр реабілітації політичних ув’язнених. Крім того, вона долучилася до роботи над виставкою, що була присвячена роботі лікарів під час пандемії COVID-19. А в Білорусі влада всіляко заперечувала явище пандемії. Ця виставка викликала резонанс, підлила олії у вогонь. Проте це правозахисна робота. Ми не ходили на мітинги, не брали участь у політичних рухах.

Наталія Каплан: У чому зараз звинувачують вашу дружину?

Володимир Яворський: У тому, що вона, мовляв, поширювала критичну інформацію. А це підбурювало людей до участі у протестах. Це організація, підтримка, фінансування протестів і масових безладів.

Наталія Каплан: Як вас депортували?

Володимир Яворський: Після допиту мені просто сказали, що я маю 48 годин, аби залишити країну. Дозволили забрати дитину. Через 30 годин я виїхав. Мені не дали забрати жодного документу, без жодного пояснення. Тому я не знаю досі, чи мені дійсно офіційно не можна приїжджати у Білорусь. Хоча я розумію, що як тільки я туди приїду, то буду заарештований.

Ігор Котелянець: Що відбувалося на допиті? Чи був тиск фізичний чи тільки психологічний?

Володимир Яворський: Був і фізичний тиск. Мене били, вимагаючи якісь паролі.

Ігор Котелянець: Що зараз відбувається з вашою дружиною?

Володимир Яворський: Вона на волі, але постійно має повідомляти, де перебуває. Наразі розпочався процес закриття її громадської організації. Взагалі триває хвиля закриття інших громадських організацій. У будь-яку хвилину вона зі статусу підозрюваної може перейти у статус обвинуваченої. Але поки що там незрозумілі докази того, що ми взагалі зробили кримінального.

Наталія Каплан: Не намагаються щось підкинути, аби посилити склад злочину?

Володимир Яворський: У Білорусі дуже рідко щось підкидають. Для служб простіше висунути абсолютно абсурдні звинувачення. Наприклад, одного білоруського правозахисника звинувачують у тому, що він допоміг людині, яка відбувала 30 діб адміністративного арешту. Ця людина мала велику родину, правозахисник купив родині машину дров, аби діти взимку не замерзли. Служби звинувачують цього правозахисника у тому, що він фінансово підтримав людину, яка брала участь у протестах.

• Наприклад, одного білоруського правозахисника звинувачують у тому, що він допоміг людині, яка відбувала 30 діб адміністративного арешту. Ця людина мала велику родину, правозахисник купив родині машину дров, аби діти взимку не замерзли

Наталія Каплан: Як ви вважаєте, міжнародні організації можуть якось вплинути на те, що відбувається у Білорусі?

Володимир Яворський: Відверто кажучи, дуже багато країн і людей легко сприймали те, що відбувалося у Білорусі. Хоча те, що там відбувалося — це доволі дикі речі. Україна, наприклад, практично повністю цю ситуацію ігнорувала. Все змінилося лише тоді, коли було примусово посаджено літак з Протасевичем. Коли під загрозою опинилося понад 100 громадян ЄС, Європа нарешті зрозуміла, що ця історія не може бути тільки в межах якоїсь окремої країни.

Я думаю, що єдиний адекватний інструмент на сьогодні — це доволі жорсткі санкції. На жаль, через політику Росії й політику України, які підтримують режим Лукашенка, ці санкції можуть нічого не дати. Режим Лукашенка може вистояти, адже через Україну і Росію проходять доволі великі фінансові потоки.

Ігор Котелянець: А ви вважаєте, що Україна підтримує режим Лукашенка?

Володимир Яворський: Я не вважаю, я у цьому впевнений. Україна  — одна з п’яти країн — економічних партнерів Білорусі. І більшість грошей, які заходять в Білорусь через експорт, йде на підтримку режиму, на підтримку силовиків.

Ігор Котелянець: Зараз взагалі у Білорусі хоч хтось з правозахисників залишився?

Володимир Яворський: Звичайно, залишилися, але небагато. Частина — в ув’язненні, а частина ще працюють. Не так активно, як хотілося, але все одно намагаються стежити за новинами й всіма процесами.

Ігор Котелянець: Ви в одному з інтерв’ю говорили про те, що відчували в Білорусі чітко виражені проросійські настрої. У чому вони проявлялися? Звідки це бралося? Це прояви суспільства чи це все-таки це йде від верхівки?

Володимир Яворський: Оці настрої я ніколи не відчував, коли жив у Білорусі. Але за останній час вони дуже посилилися, особливо з боку силовиків. Таке враження, що їх десь у казармах змушують примусово дивитися російське телебачення з накручуванням оцих всіх стереотипів. Дуже відчуваються всі російські кліше, які для білоруської ментальності непритаманні.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Створення цієї програми частково або повністю фінансується в рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS