Як активісти борються за перейменування Дніпропетровської області на Січеславську

У рубриці «Своїми руками» говорили з активістами Вірославом Цуп’яком та Владиславом Мельничуком з коаліції громадських організацій, що виступають за перейменування Дніпропетровської області на Січеславську.

Андрій Куликов: Наскільки ви розраховуєте на підтримку людей у соціальних мережах, а наскільки на підтримку людей реальних?

Владислав Мельничук: Це складно, зрозуміло, що завжди відрізняється ситуація в мережі і суспільстві, низка декомунізацій, що відбулася у 2016 році є тому прикладом, але в процесі нашої кампанії, яка триває уже десятий місяць, відбулася дуже велика кількість обговорень безпосередньо в області: в об’єднаних територіальних громадах, невеликих містах і великих. Активна місцева громада підтримувала нас. Січеславська назва має більше ста років, вона пройшла етапи комунізму, Радянського Союзу, і все одно зберіглася у громадських організаціях, які у різних містах: Новомосковську, Кропивницькому, Дніпрі називаються на честь Січеславської області або, наприклад, просто «Січеславська організація». Тому, в принципі, громада на місцях, не в мережі в пергу чергу, вона готова до перейменування і вона розуміє, яка назва має бути.

Вірослав Цуп’як: У нас час, це величезний плюс, що у нас є такий діджитал, інтернет можливості, що ми можемо за допомогою хештегів дуже швидко робити це в інтернет-просторі, і досить швидко малими ресурсами мобілізовувати людей. Фактично Facebook — одна з основних наших платформ, де ми це робимо, і дуже часто воно потім справді конвертується у реальну підтримку.

Владислав Мельничук: Той же Кривий Ріг, Павлоград, Новомосковськ підтримують перейменування.

Андрій Куликов: Владислав називає кілька міст, в яких побували ініціатори й активісти кампанії, серед них я чую два, які теж просяться на перейменування. Павлоград і Новомосковськ.

Владислав Мельничук: Але це ж уже не просто процес декомунізації, тобто якщо у нас є відповідний закон, згідно з яким і потрібно виконувати, то це швидше деколонізація, тобто Новомосковськ і Павлоград, але це потрібно ініціювати і класифікувати правовими актами. В першу чергу і самі громадяни мають прийти до цього. У Новомосковську самі мешканці на обговореннях порушили питання необхідності перейменування їхнього міста, тому що, наприклад, історична там назва — Самар, вони самі розуміють, що нинішня назва є нав’язаною, не автентичною.

Андрій Куликов: У тому ж Кривому Розі при владі стоять не великі прихильники декомунізації, наскільки я уявляю, та й у інших містах може бути. Наскільки ви зустрічаєте сприяння, а наскільки — спротив, коли ви приїздите?

Вірослав Цуп’як: Власне, коли почалася така велика кампанія, у січні-лютому, ми в першу чергу зверталися до обласних депутатів, до голови ОДА, голови обласної ради з проханням підтримати перейменування, і приємно було те, що відгукнувся голова обласної ради, він ініціював якраз обговорення по регіону. І більшості на місцях, в першу чергу сама влада, розуміла, що це потрібно зробити, адже є постанова. Прикладом, Кривий Ріг, зрозуміло, що ідеологічно там люди взагалі проти, тобто вони в принципі впустили в 2015 році на місцевих виборах ідеологічну оцю «мульку» про те, що перейменування мсто буде коштувати величезні кошти для бюджету, хоча насправді, перейменували вже як два з половиною роки майже, ніхто не витрачав кошти. Усі зі старими прописками, зі старими документами і навіть немає у цьому потреби негайно це змінювати.

Повну версію розмови слухайте у доданому аудіофайлі