В студії Громадського радіо правозахисник та журналіст Максим Буткевич. При мікрофоні Ігор Котелянець та Наталя Каплан.
— 30 серпня стався великий хайп навколо теми звільнення політв’язнів. В інформаційному просторі з’явилася інформація про те, що начебто вже досягнуті домовленості між Україною та Росією стосовно звільнення, називалися окремі прізвища. Інформація взялася невідомо звідки, тому що багато ЗМІ подавали її з посиланням на власні джерела, хтось посилався на російські інформаційні джерела, групу «НЕЗЫГАРЬ» в Телеграмі, посилалися на Венедиктова з «Эхо Москвы». В Україні не було жодної інформації, Офіс президента ніяк на це не реагував. Родичі політв’язнів пили заспокійливі ліки, не спали всю ніч, частина родичів поїхала в аеропорт, вони чекали й нікого не дочекалися. Що з цим робити? Ці інформаційні хвилі періодично з’являються.
— Ніч з 29 на 30 серпня виявилася дуже напруженою для дуже багатьох людей, і не лише в Україні. Я особисто отримав перші особисті повідомлення вночі від людей, які переймалися за долю українських бранців Кремля. Це було пів на третю ночі. Ці люди хотіли мене привітати з тим, що їх звільнено, тому що перші повідомлення, які з’явилися у медійній сфері, були сформульовані дуже категорично, було окремо сказано, що обмін завершено, що бранці на борту літака, що вони вже летять до Києва, можна їх зустрічати. Перед тим, як радіти, я спробував подивитися на джерела цих повідомлень і був дуже розчарований. Спершу мені видавалося, що це помилка однієї інформаційної агенції, але потім стало зрозуміло, що ні, мова йде про майже всі, за рідкісними винятками, українські ЗМІ. До речі, не лише українські, закордонні так само на це повелися, при тому що не було достовірного підтвердженого джерела цих повідомлень.
Справді, попервах мова йде про соціальні медіа, про соціальні мережі. Першими були Телеграм-канали, при чому російські. Потому був Твіттер Іллі Пономарьова. Якщо Телеграм-канал «НЕЗЫГАРЬ» давно вважають наближеним до Кремля чи до ФСБ, то Ілля Пономарьов — політемігрант, єдиний колишній депутат Держдуми, який не голосував за приєднання Криму. Він без посилання повідомив, що уже можна чекати, що українських політв’язнів 30-го числа доправлять до України. Деякі окремі українські онлайн-видання на підставі цього поширили цю інформацію, але вона лишилася б маргінальною, якби через ці українські видання вона не повернулася до Фейсбуку. Одна з користувачок запостила в категоричній формі: молимося, обмін завершено. Незадовго до 2-ї ночі це перепостив щойно призначений Генпрокурор України. І тут струмочок фейку перетворився на повінь, тому що всі наступні медіа посилалися на Фейсбук-сторінку Генерального прокурора України. Дивним чином перепост ним непідтвердженого повідомлення перетворився на «як повідомив Генеральний прокурор України із посиланням на співробітницю Верховної Ради». Він нічого не повідомляв, не було вказано жодних джерел.
Спроба з’ясувати ці джерела стала каменем спотикання для мене, для низки людей, для деяких медіа. Мене особисто потішило те, що Громадське радіо стрималося і вирішило спершу перевірити інформацію, не публікувало того, що потім виявилося фейком.
Але цей фейк виявився матеріальною силою, він змусив багатьох людей не спати цю ніч не лише в Україні чи Києві, а й за кордоном. Мені писали із-за кордону. Він змусив людей їхати до аеропорту Київ, до Жулян, він змусив родичів, які перебувають поза Києвом, брати квитки на Київ. Ми бачили, що мати Володимира Балуха була змушена виїхати з Криму. Це мало дуже матеріальні наслідки. Потім деякі ЗМІ, коли ейфорія змінилася розчаруванням і гіркотою, вибачилися перед своєю аудиторією, деякі удали, що нічого не було. Цікаво, що сам Генпрокурор ніяк не прокоментував свій перепост аж до останніх днів.
— Чи могла ця ситуація бути свідомою маніпуляцією і спробою росіян чи будь-кого впливати на перемовний процес, тиснути на когось?
— Виключати таку імовірність, звісно, не можна. Тим більше, що справді біля джерел цієї інформації було два Телеграм-канали, вони обидва щонайменше прокремлівські або пов’язані з Кремлем. Політемігрант Ілля Пономарьов так само пізніше пояснював, що отримав цю інформацію від анонімного джерела у Москві. Пізніше доєднався Олексій Венедиктов, голова радіостанції «Эхо Москвы», відомий широким колом знайомих, зокрема у Кремлі. Всі стежинки вели до Кремля. Але я не певен, чи на таке широке поширення цієї інформації розраховували ті, хто її вкинув вперше. Чи можна було очікувати, що в українських ньюзрумах на нічній зміні майже 90% перебуватимуть люди, які знехтують базовими вимогами журналістської професії, перевірки інформації, а тим більше, що новопризначений Генеральний прокурор не розумітиме, наскільки важливим є перепост ним у себе на Фейсбук-сторінці дуже важливого повідомлення на дуже чутливу тему? Сумна «заслуга» поширення цього повідомлення, а не появи, лежить на українській стороні, на наших новинарях і на нашому Генпрокурорі. Я не виключаю, що цей вкид міг бути тестуванням ґрунту з боку довколокремлівських кіл, але надати йому такого масштабу, на жаль, допомогли ми самі.
Всю розмову слухайте в доданому звуковому файлі.