Яка держава відповідатиме за порушення прав людини в Криму?

«З точки зору прав людини основне питання, яке залишається для Ради Європи відкритим, це питання відповідальності: яка держава несе відповідальність за порушення, можливе, прав людини на території Криму? Оце те питання, яке зараз буде вирішувати, можливо, Європейський суд з прав людини».

Про це юрист секретаріату Европейського суду з прав людини Павло Пушкар розповів в ефірі Громадського радіо.

Юрій Макаров: Як сьогодні Європа сприймає з правової точки зору ті події, які відбуваються на Сході?

Павло Пушкар: Та правова ситуація, яка склалася з точки зору діяльності Ради Європи, вона якраз досить чітко фіксує те, що сталося в Криму. Є відповідні рішення Ради Європи стосовно Криму.

По-перше, слід загадати, що ми чітко розмежовуємо 2 організації: європейський Союз, який складається з 25 європейських країн, це економічна спільнота в першу чергу. А друга організація на європейському континенті – це Рада Європи, яка складається із 47 держав-членів Ради Європи, куди в тому числі входить Україна і Росія. Це організація, яка займається демократією, верховенством права та правами людини.

І от нещодавно на Парламентській Асамблеї Ради Європи було прийнято 2 таких основоположних рішення. Одне стосувалося ситуації в самій Україні, пов’язаних з протестними акціями, в тому числі подіями на Сході України та в Криму. Друга резолюція, яка стосувалася відповідно права делегації Росії в частині діяльності Парламентської Асамблеї Ради Європи.

Перша ситуація чітко зафіксувала питання анексії Криму. Наскільки пам’ятаю, сама резолюція вона відобразила це слово. Фактично, з точки зору міжнародного права, то важко його оцінити з точки зору лише однієї галузі: це і міжнародне публічне право, і міжнародне гуманітарне право, багатогалузеве питання.

Але з точки зору прав людини основне питання, яке залишається для Ради Європи відкритим, це питання відповідальності: яка держава несе відповідальність за порушення, можливе, прав людини на території Криму? Оце те питання, яке зараз буде вирішувати, можливо, Європейський суд з прав людини.

Як відомо, до суду була міждержавна заява, яка стосувалася подій, уже визначених ПАРЄ, анексації Криму. Є певна постанова Комітету Ради Міністрів Європи стосовно захоплення цієї території. І, в принципі, там теж це питання відображається з точки зору норм міжнародного буде його легше вирішувати в судовому порядку. Хоча це питання буде вирішуватись протягом певного часу.

Юрій Макаров: Які практичні наслідки, якщо Європейський суд з прав людини винесе це рішення?

Павло Пушкар: Якщо брати загальну практику, як має виконуватися рішення Європейського суду, то якщо таке рішення виноситься, то воно, як правило, є обов’язковим для держави-відповідача, якої це рішення стосується. Є положення Європейської Конвенції з прав людини, які зобов’язують державу виконувати такі рішення.

Є деякі випадки, коли держави не відразу виконують ці рішення або виконують протягом певного періоду часу. Тут вже чисто юридичні моменти виконання рішення. По-перше, не досить зараз зрозуміло, і ми не коментуємо справи, які знаходяться у розгляді, не досить зрозуміло, на якій стадії знаходиться ця міждержавна справа, і чого саме вона буде стосуватися.

Тому тут зараз важко дати детальний коментар. Але була певна низка справ, які стосувалися порушення прав журналістів, порушення прав активістів.

Сама система Європейського суду вона побудована як система індикаторів. Ця система як субсидіарна (тобто, додаткова система до національного захисту прав людини) показує державі, яка повинна у випадку. Коли національна система не справляється і не надає захисту належного, тоді вступає в дію Європейський суд з прав людини і тоді вже вказує державі, як треба виправити ситуацію на національному рівні.

Що турбує стосовно Криму – незрозуміло, які інституції зараз діють в Криму. Тобто, правове поле, яке склалося в Криму, не до кінця зрозуміле. Як з точки зору національного законодавства є проблеми, так і з точки зору міжнародного права.

Тут уже Європейському суду і Раді Європи треба буде розбиратися з наслідками. Актуальне питання для нас зараз: як діяти щодо тих справ, які знаходяться на розгляді. Є приклади інших країн: наприклад, ситуація Північного Кіпру.

Є ситуації, пов’язані з екстра територіальною дією на територіях, які знаходяться під контролем інших країн, мова йде про Придністров’я, наприклад, мова йде про міждержавні спори, які стосувалися Грузії та Російської Федерації по подіях 2008 року.

Прецеденти є і я думаю, що ці рішення Ради Європи, рішення ПАРЄ або рішення Комітету Міністрів Ради Європи вони допоможуть це привести в правове поле.

Фото: sud.ua