Експерт Центру ім. Разумкова Віктор Мусіяка, у програмі «Громадська хвиля», 10 червня, розповів про метаморфози української Конституції від 1996 року і дотепер. Перша Конституція в Україні з’явилася у 1996 році…
Віктор Мусіяка: «Перша Конституція з’являється у 1996 році. Те, що у 2000 році пробували через референдум, вдалося у 2004 році. Я був учасником всіх цих процесів. Справа в тому, що у грудні 2004 року не була прийнята нова Конституція, були внесені зміни до Конституції у редакції 1996 року.
Справа в тому, що Конституція 1996 року фактично закріплювала режим президентсько-парламентської республіки. Що це значить? Обиралися народом і президент, і парламент, але президент мав величезні повноваження. Він формував уряд і т.д., і т.д.
В нього були супер-президентські повноваження, такого латиноамериканського типу. Всі, хто брав участь тоді у цьому процесі, виходили з того, що в нас тільки держава була створена, в нас небезпек маса навколо. І ми намагалися зробити такі конституційні засади, коли був стрижень такий у державній владі, яким ми вважали, має бути президент, який мав зробити все для того, щоб створити засади держави, міцної, унітарної, могутньої держави.
Але час ішов. Були події, які говорили про те, що ці суперпрезидентські повноваження призводили до того, що президент брав на себе більше навіть, ніж у Конституції було передбачено, і, враховуючи, що ми вже і процес почали до демократичних засад влаштування нашого суспільного життя, і пішли процеси, пов’язані з демократизацією. Рух «Україна без Кучми» і т.д. все це призвело до того, що у 2003 році почався процес змін до Конституції.
Ми пройшли відповідний процес становлення держави, і уже можна було, і процес цей показав, що дальше існування системи цієї влади призводить не тільки до авторитаризму, а й до елементів диктатури. І Леонід Кучма сам під кінець 2003 року запропонував зміни до Конституції.
…..
Справа в тому, що форма правління ні в чому не винна. От вона ніби винна, що почали між собою конфліктувати президент і прем’єр-міністр, ці дві людини. Бо цій системі вже не президент формує уряд, він тільки пропонує парламентській коаліції на посаду прем’єр-міністра. Але прем’єр-міністр затверджує склад уряду. І уряд відповідальний перед парламентом, а не перед президентом.
І те, що між ними були конфлікти протягом цього всього часу до 2010 року, то це не винна Конституція. Це люди у нас такі. На посади прийшли люди, для яких ні Конституції, ні законів нормальних не було. Вони робили те, що вони вважали за потрібне. От Ющенку не подобалось те, що «під ним» немає Кабінету Міністрів, він ним прямо не управляє – почались ці конфлікти.
….
Суспільний договір має укладатись своєрідний через голосування на виборах, обрання президента, парламенту, формування уряду, вже представницьких органів, судових органів – оце механізм весь функціонування влади. Але вони вже отримують владу від народу. А так вони самі – разом збираються, ви ж знаєте, от давайте змінимо ті і ті положення! І підганяють під себе положення Конституції. Тут дефект інформації є. Вони народу розповідають, що хочуть у них забрати владу, і народ індиферентно ставиться до цього.
….
Коли з’явилася ідея внесення змін до Конституції? Коли було дотиснуто опозицію. І там було написано: внести зміни після відновлення дії Конституції в редакції 2004 року. Президентську республіку поміняти на парламентсько-президентську, потім в неї вже зміни внести. От тоді взагалі не говорилося, які конкретні зміни. Після чого – дострокові вибори парламенту і президент обирається в 2015 році. Але це була пропозиція, яка не була реалізована після того, що відбулось.
Але дивним чином, на початку березня Верховна Рада утворює конституційну комісію по розробці проекту змін до Конституції. І це все виглядало, знаєте в контексті чого? Оці всі події в Криму, уже починала оці всі речі робити Росія на сході, в Одесі і т.д. і вони почали говорити: ви знаєте, треба внести зімни про федералізацію України в Конституцію. Виявилися ми перед фактом тиску оцього.
Справа в тому, що зміни в Конституцію вносяться, коли пропозиції є про внесення змін або від депутатів, або від президента. Якщо пропозиції стосуються 1, 3, 13 розділу – то президент або 300 народних депутатів».
