08.04.2022 12:57

«Дяді Колі російські військові вистрілили у потилицю. Ми поховали його у садибі на подвір’ї»: свідчення жителів звільненої Київщини

Автор

«Дяді Колі російські військові вистрілили у потилицю. Ми поховали його у садибі на подвір’ї»: свідчення жителів звільненої Київщини

--:--

Орієнтовний час читання: 7 хв

На в’їзді у Бучу ще до стели розстріляна «у спину» автівка. Спершу здається, що пуста. Тобто з людьми все добре, встигли вискочити, минулося. Але зазираючи усередину, відчуваєш характерний запах мертвого тіла. На передньому пасажирському — людина. Швидше за все жінка. Схоже, їй влучило у голову. Усе довкола в її крові, волоссі, на сидінні поруч частина щелепи. Ті, хто їхали із нею, прикидали тіло речами. Напевно, намагалися сховати. Вберегти від наруги над тілом вже після смерті.

Я пишу це не для того, щоб вразити, а щоб задокументувати хоча б невелику частину з того, що понад місяць коїла на Київщині російська армія.

«Вистрілили у потилицю»

Буча, як і Ірпінь, Бородянка, Андріївка чи Макарів, в яких я побувала чи просто проїхала повз в останні кілька днів, схожі радше на декорації фільму жахів. Зруйновані будинки: котрісь — від влучання авіабомби, інші – обстріляні артилерією. На вулицях нерозірвані снаряди різних калібрів та тіла людей, яких ще не встигли поховати.

«В останні дні сказали (російська армія – ред.), що будуть розстрілювати всіх, хто темному одягу й без білої пов’язки. Так і зробили. Розстріляли нашого сусіда дядю Колю. У нього рибацька куртка камуфльована була. Напевно, через це. Хоча він у ній увесь місяць ходив.

Він жив тут поруч. Буквально 30 метрів до «АТБ» вийшов — і відразу на їхній «патруль» нарвався. Вистрілили у потилицю. Ми поховали його у його садибі на подвір’ї. Дружина його вже знає. Вона в Києві. Уже дзвонила у міську раду, сказали тільки через місяць можна буде перепоховати»,– розповідає житель Бучі Федір.

Це лише одна зі смертей, про яку вдалося повідомити рідним. Десятки тіл ще потрібно впізнати. У місті Буча на Київщині під час окупації російськими військами, згідно з інформацією радника міністра внутрішніх справ України Вадима Денисенка, загинули щонайменше 400 людей.

Десятки вбитих російські військові просто скидали у братські могили. Одне із таких поховань на території церкви Святого Андрія і Всіх Святих Первозванного у Бучі. Тіла тут ледь прикидані землею, з-під піску з глиною видно кінцівки людей.

Читайте також: Була вже не одна Буча: масові покарання цивільних — улюблений російський метод придушення спротиву

Щодень під прицілом окупантів

А ось про кількість жертв у Бородянці поки не беруться навіть говорити. Рятувальники та рятувальниці тільки кілька днів як почали розбирати завали будинків, зруйнованих під час авіаударів ще у перші дні повномасштабного вторгнення росії.

Щонайменше чотири 9-поверхівки у селищі впали немов картонні. Усе, що тримали докупи стіни, що власники квартир наживали роками, опинилося на вулиці: книги, одяг, меблі, старі фотографії, дитячі іграшки та шкільні дипломи.

Про кількість жертв у Бородянці на Київщині поки не беруться навіть говорити.

Щонайменше чотири 9-поверхівки впали немов картонні. На вулиці опинилися книги, одяг, старі фото, дитячі іграшки та шкільні дипломи

Фото: Анастасія Горпінченко, Громадське радіо pic.twitter.com/y0asqo0v0b

— Громадське радіо (@HromadskeRadio) April 8, 2022

Більшості вдалося виїхати з селища ще у перші дні та є й ті, хто залишалися. Пенсіонер Володимир Позняков каже, що з його будинку на понад 250 квартир не захотіли евакуюватися двадцятеро. Усі жили разом у підвалі.

«Літало над нами й вдень, і вночі. А як виживали? Разом якось виживали. Жили дружно. Останній раз свіжий хліб був 25 лютого. Ділилися усім одне з одним. Але найстрашніше було не це, а коли не стало зв’язку.

Я тоді знайшов радіоприймач маленький, повитягав батарейки з пульта. І оце я був інформатором у людей – розказував, що по радіо передали. Як дізналися, що в Тростянці (звільнене від окупантів містечко в Сумській області – ред.) Кантемирівську дивізію «причесали», то тут всі ледь не в долоні плескали», – розказує Володимир Олександрович.

Усі, хто залишилися, каже житель Бородянки Микола Гуменюк, щодень ходили під прицілом окупантів.

«Ідеш з каструлею з підвалу, щоб воду для чаю на вогнищі підігріти. Бо у нас же ні води, ні газу, ні світла. Чуєш: «Стоять, кто? Поставь!». Я поставив. «Крышку подними». Підняв, побачили, що справді вода. Назад йдеш – знову перевіряють.

Не можна було вийти спокійно, постійно під прицілом ходиш. Це вже так 4 з половиною тижні було. Три тижні взагалі не виходив з підвалу, чорний вже був, заріс. На четвертий вирішив вийти на свій страх і ризик», – пригадує чоловік.

Коли російська техніка заходила в селище, Микола разом з чоловіками з тероборони закидали колону «коктейлями Молотова». Каже, коли його через три тижні зупинив російський «патруль» думав, що впізнали й зараз вб’ють, але все минулося.

Слухайте також: У Гостомелі окупанти замітали сліди своїх злочинів — голова військової адміністрації Тарас Думенко

Втікала ж окупаційна армія з награбованим. Забирали із собою навіть ковдри та подушки, розповідають місцеві.

«Майже всі ж виїхали у нас. Так вони ломами вибивали двері, вікна, тягли все, що могли. І вже як тікали: колона техніки йшла, а між ними вантажні машини з усім, що вкрали. Один бронетранспортер, пам’ятаю, їде, а на ньому сидить вояка і руками тримає пральну машинку. Ну це хіба воїни? Брудні, обірвані», – пригадує Володимир Позняков.

За собою окупанти залишили сміття, невикористані снаряди і ящики від них, купу спалених автівок, знищені будинки та літери «V» усюди: на підвалах, будинках, машинах, кажуть місцеві в Андріївці.

«Машини били. “V” напишуть і катаються на ній. Це люди залишали, думали, може вціліють. Нє. Ті використали, з автомата на місці розстріляли, підпалили й пішли. А потім як втікали вже, то снаряди позносили у підвали будинків навпроти й підпалили. Тут рвало так. Оно все позносило, дах з того боку знесло в мене», – розказує Петро Замішайло.

Та чимало снарядів ще залишається на вулицях звільнених населених пунктів: деякі не здетонували під час обстрілів, частину російській війська просто полишали у ящиках втікаючи. Тільки за 6 квітня, згідно з інформацією ДСНС, вибухотехніки обстежили на наявність вибухівки понад 7 гектарів території Київщини, знешкодивши понад тисячу боєприпасів. Усього з початку розмінування знайшли вже близько 7 тисяч нерозірваних снарядів.