«Заброшки» й «містяки» сходу України: як «ТворчСхід» досліджує культуру міст

Про кінопроект «ТворчСхід», що досліджує культурні явища східної України, використовуючи методи документального кіно і журналістики, говорили із Юлією Сердюковою, продюсеркою проекту та режисером Сашком Протягом. В рамках проекту вже відзняли і презентували дві роботи із робочими назвами «Вы, шо тут, металл воруете?» і «Шо шо?» та офіційними: «Відновлення простору» та «Східноукраїнський діалог».

Юлія Сердюкова: Це два короткометражні фільми, документальні, про різні культурні феномени сходу України. І ми в першу чергу показували їх у тих містах, де ми найбільше знімали: у Маріуполі, Костянтинівці і Сєвєродонецьку. Ми також знімали в інших містечках сходу України.

Андрій Куликов: Юлія, коли ви кажете «ми», ви кого маєте на увазі?

Юлія Сердюкова: Я маю на увазі команду проекту «ТворчСхід», це і режисер Сашко Протяг, це операторка і режисерка монтажу Оксана Казьміна, це оператор Олександр Суровцов, художник Вова Моров, менеджерка проекту Ірина Березнєва і менеджерка з комунікацій Надія Чушак, і я — продюсерка. І ще ціла низка фрілансерів, це і звукорежисерка, композитор, ціла низка волонтерів і волонтерок, які нам допомагали.

Андрій Куликов: І от зараз Сашко Протяг, який нас чує, скажіть, що ви знімали у Маріуполі?

Сашко Протяг: Наші фільми мали такий собі дослідницький компонент і передусім ми знімали людей, які готові були розмовляти про культуру, зокрема культуру сходу України, і людей, які готові були показувати нам «заброшки», або як ми їх називаємо «містяки», а також розмовляти про те, що там можна робити. Це була головна тема обох робіт і так само не можу сказати, що більшу частину роботи ми робили у Маріуполі. Коли ми досліджували культурний процес на сході України, то ми починали з того, що ми мали на увазі, що культур насправді багато на сході. Тому ми йшли у кожному місті на центральний базар і розмовляли з людьми про їхню відкритість до культур і ставили просте запитання: «Скількома мовами ви можете сказати «Спасибо?» У Маріуполі у фокусі занедбаних будинків, територій, в нас була будівля старого радіовузла в історичній частині міста, а також занедбані рекреаційні зони. Один х героїв наших фільмів зробив мапу «заброшок» Сєвєродонецька і нарахував їх 150, то Маріуполь, як більше місто, — там можна знайти їх навіть більше.

Юлія Сердюкова: Проста назва фільму потрібна для того, щоб знайти спільну мову з якомога більшою кількістю людей, тому що «Шо, шо?» перепитують усі, коли не дочувають або щось не зрозуміли, а «Східноукраїнський діалог», — це вже так би мовити, щоб пояснити, в якому напрямку, це «шо, шо» може далі розвиватися».

Андрій Куликов: Ви маєте на увазі діалог східноукраїнський з людьми, які живуть по той бік лінії розмежування?

Юлія Сердюкова: Це можна інтерпретувати як завгодно. Цей фільм взагалі є, з одного боку, демонстрацією того, що цей діалог є і можливий всередині регіону, так і закликом для налагодження діалогу між регіонами і взагалі між людьми.

Ми також ведемо переговори з декількома телеканали про те, щоб показати наші фільми на телебаченні.

Андрій Куликов: Чи задовольнила вас реакція глядачів?

Юлія Седюкова: Так, у нас були повні зали в усіх трьох містах, у тих аудиторіях, де ми показували, в нас були довгі і дуже цікаві дискусії і дуже різні в усіх містах, і приходили люди різних поколінь: від школярів до людей із сивиною.

Сашко Протяг: Для мене найцікавіший відгук був у Сєвєродонецьку від, здається, журналіста, який сказав, що у фільмах про занедбані будівлі дуже не вистачало розмови з власниками будівель, тому що насправді всі ці «заброшки» комусь належать, і дуже часто ці власники перешкоджають якімось проектам, використанню цих будівель для якихось творчих ідей, це дуже розповсюджена, на жаль, практика.

Повну версію розмови слухайте у доданому аудіофайлі