Олександр у зоні АТО/ Фото з особистого архіву бійця
Перед окупацією частини північного Донбасу російські війська три дні намагалися захопити село Новоселівка, що неподалік міста Лиман. До останнього оборону села тримали військові 79 окремої десантно-штурмової бригади з Миколаєва. Один із бійців з позивним «Круглий» поділився історією, як під обстрілами, на розбитій цивільній машині, він зміг врятувати п’ятьох поранених побратимів.
Сашко виріс на Одещині. Він сирота. Розповідає, що особливих захоплень не мав, лише трохи займався карате. Юнакові доводилось працювати у різних місцях, аби мати змогу себе забезпечити. Боєць згадує, що політикою майже не цікавився, тому фактично не стежив за подіями на Майдані. Ситуація змінилась, коли Росія окупувала Крим та почалася Антитерористична операція на Донбасі. Саме тоді хлопець виявив бажання служити до лав Збройних сил України, та одразу його не брали.
«Я до військкомата їздив майже кожного дня протягом півроку. Мені відмовляли. Я, як одесит, тоді знав лише одну військову частину — 28 бригаду. Мені не сподобалось там. У мене був знайомий із Миколаєва. Тоді він мені розповів про елітну 79 десантно-штурмову бригаду. Службу я розпочав на посаді помічника гранатометника, а потім пішов на командира відділення», — розповів Олександр.
Нині Олександр є головним сержантом взводу, фактично виконує обов’язки командира. За його плечима 6 ротацій на схід країни. Хлопець отримав позивний «Круглий». Військовий говорить, що армія розвивалась досить якісно з 2014 року. Водночас, зазначає боєць, корупція в армії на рівні старших офіцерів була, тому необхідного оснащення не завжди вистачало, щоб забезпечити весь особовий склад.
У день повномасштабного вторгнення Росії на територію України, Сашко у складі 79 бригади перебував неподалік кордону з РФ — у Станиці Луганській, що на Луганщині. За його словами, про вторгнення мали попередити ще за тиждень, проте розвідка так і не надала вчасно ці дані. Те, що з Росією буде повномасштабна війна, було лише питанням часу, вважає Сашко:
«Я прокинувся того дня від того, що загарбники запустили близько півтисячі ракет з РСЗВ «Град». Ми знали, що «ЛНР» не може запустити стільки снарядів просто так. Командир роти сказав, що у мене є 15 хвилин на збори. Потрібно було зібрати те, що зазвичай ми збирали кілька днів. Тоді окупанти заглушили зв’язок, почала працювати авіація. Правильно, що нас швидко відвели, тому що одразу могли у кільце взяти. Коли ми проїжджали Щастя і місто вже було зруйновано у перші години війни, на землі лежали мертві діти… Я, чесно, погано пам’ятаю той день, тому що коли у тебе є особовий склад, ти лише думаєш: як їх усіх рятувати», — пригадує десантник.
Протягом двох с половиною місяців Саша пройшов запеклі бої з російським агресором. У травні, боєць, ризикуючи власним життям, під обстрілами вивозив на старій цивільній автівці поранених в селі Новоселівка в районі північного Донбасу.
Читайте також: «Коли ми бачимо постраждалого, то вже не чуємо вибухів»: розмова з військовим медиком
Тоді окупанти намагалися штурмувати село та почали обстрілювати українських військових 150 мм калібром. Троє бійців знаходилися у школі, їх завалило верхніми поверхами. У той момент Олександр був у підвалі з іншими підлеглими, снаряд потрапив також і туди. На поверхню, завдяки підкріпленню, хлопці разом із Олександром змогли вибратись лише через годину. Незважаючи на те, що рація погано працювала, все ж таки один із бійців, який був у школі, зміг вийти на зв’язок, повідомив, що вони у них є поранення і вони вижили.
«Я забіг за школу, де стояв мій військовий транспорт — «жигуль» без вікон та дверей. Не знаю як, але авто завелось. Я відвіз тоді своїх трьох бійців. Потім вийшов на зв’язок мій друг-командир і сказав, що у нього залишилось два важкопоранених бійця, яких складно було евакуювати. Я поїхав та намагався врятувати якомога більше людей. Тоді на дорозі перед нами влетіло кілька снарядів. Я врізався у дерево, тоді почав давати задню, й інший снаряд вже влучив у багажник. Тоді мені влетіло…», — розповідає військовий.
Під час бою Олександр дістав значні поранення рук, ніг, голови та ледь не втратив око. Але він врятував п’ятьох поранених побратимів. Лікарі провели кілька операцій, щоб видалити осколки з ока і врятувати зір. Нині військовий проходить реабілітацію.
Особовий склад 79 окремої десантно-штурмової роти перебуває у зоні бойових дій вже 15 місяців. Сашко говорить, що постійно тримає зв’язок із побратимами. Найболючіше питання, за його словами, це — важке озброєння та наявність бойового комплексу. Російська армія вже завдала чималих втрат бригаді та попри це бійці тримають оборону та при потужній артилерійській підтримці готові відвойовувати тимчасово окуповані території Донбасу.
Олександр додає, що як тільки пройде реабілітацію, одразу вирушить на фронт.
Юлія Винник, Миколаївщина, Громадське радіо
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS