Вікторія Рощина
«Заплющую очі — знову проживаю цей жах»: репортаж з Кременчука, де РФ обстріляла ТЦ
Автор
Спогади очевидців та постраждалих від ракетного обстрілу Росії
1x
Прослухати
--:--
--:--
27 червня російська влучила ракетами у торговельний центр «Амстор» у Кременчуці Полтавської області. На момент атаки там було близько тисячі людей. Наразі відомо про загибель 19, понад 30 вважаються зниклими безвісти. За медичною допомогою зверталися 62 людини, частину з них госпіталізували.
Це не перший потужний обстріл міста. На думку СБУ, окупанти цілеспрямовано обстріляли торговельний центр, оскільки поряд не було жодних військових об’єктів. Ми поїхали в Кременчук, щоб поспілкуватися з пораненими та свідками трагедії.
Деталі — в матеріалі.
«Вогняний дощ»
«Перший ляск був таким, як ніби хтось кинув петарду, — розповідає свідок влучання ракети в ТЦ «Амстор» у Кременчуці. — Другий був жорсткішим. Усі почали розбігатися. Була паніка, купа машин, всі бігали хто куди».
Найсильніший удар прийшовся на центр будівлі, де розташовувався магазин «Comfy». Звідти майже ніхто не вижив, частина — зникли безвісти. Інший свідок розповідає, як пробрався у «Сільпо».
«Я зайшов у «Сільпо». Магазин був ніби цілий, а далі вже все обвалене. Я бачив чиюсь відірвану голову, — розповідає свідок. — Всі вивіски почали плавитися, був так званий вогняний дощ. Це десь 1000°C точно. І через цю температуру фактично зараз знаходять лише фрагменти черепів. Плавились і підошви кросівок».
Читайте також: «Ми вже навіть тиші боїмося»: як живе Лисичанськ під постійними обстрілами
7 хвилин
«Між початком тривоги та ударом пройшло хвилин 7, — розповідає місцевий таксист, який під час вибуху виконував замовлення неподалік ТЦ. — Потім перший вибух, десь за хвилину другий. Таке враження було, що десь поряд обстрілюють. Думав, що обстрілюють завод».
Він додає: в місті немає жодного воєнного заводу.
«Завод «Кредмаш», на який прийшовся другий удар, виготовляє асфальт. Там ніколи не було військових. Те, що вони кажуть — маячня», — запевняє таксист.
Унаслідок обстрілу ТЦ загинули щонайменше 19 людей. Від початку робіт рятувальники виявили 28 фрагментів тіл. Постраждали 62 людини, з яких 26 госпіталізовані.
«Здебільшого це осколкові поранення — ураження кінцівок і голови. З усіх хто, були шпиталізовані, помер тільки один в перші години», — розповіла головна лікарка місцевої лікарні Оксана Корлякова.
Слухайте також: Удар по Кременчуку — це частково політтехнологія РФ — Лідія Смола
Руїни
Рятувальники ДСНС розібрали 80% руїн. Процес ускладнює ризик обвалу будівлі та необхідність спеціального обладнання. На місці сформований спеціальний штаб з працівників поліції, СБУ, ДСНС.
«Встановлюється кількість постраждалих, ведеться встановлення їх рідних. Також триває повне документування цього факту, — розповіла речниця місцевої поліції Анна Васенко. — Залучені фахівці всіх служб, але безпосереднє провадження розслідує Служба безпеки України».
За словами Васенко, правоохоронці наразі розглядають усі версії злочину та нададуть розлогий коментар по завершенню розслідування.
Під час розбору завалів постраждало троє рятувальників. Один із них — Станіслав — розповів деталі того дня.
«Як і всі працівники ДСНС, я виїхав на місце надзвичайної ситуації, яка сталась у нашому місті для ліквідації наслідків. Вів пошук постраждалих, розбір конструкцій. Унаслідок обвалу конструкції даху утворилась пилова хмара… Не було можливості вийти. Я отруївся чадним газом», — розповів рятувальник.
На питання про те, як почувається і чи не задовбали журналісти, сміється та додає: «Все буде добре».
Він пишається тим, що працює в ДСНС.
«Не я обрав цю професію, а вона мене. Так трапилось, що з 90-х років я працюю рятувальником. За цей час чимало чого довелось побачити, але такого, як зараз, я б ніколи в житті не хотів бачити. Не хотів би, щоб нікому в Україні не довелось це побачити. Бо ті нехороші люди нас знищують. Наших дітей, жінок, всіх. І на це не те, що прикро дивитися, а й злість бере», — розповідає рятувальник.
Він висловлює слова співчуття постраждалим та рідним загиблих:
«Я дуже співчуваю пораненим і рідним загиблих. А тим, хто вижив, бажаю скорішого одужання. Ми маємо боротися і жити далі. І ми будемо боротися».
«Знову це проживаю…»
«Я в той момент була біля термінала, клала туди гроші… Пам’ятаю, як зайшла купюра… І все», — розповідає одна з поранених в результаті обстрілу ТЦ Олена Яворська.
Вона уродженка Кременчука, їй 43 роки. Працювала у «Сільпо». Каже, що найстрашніше з усього те, що вона не втратила свідомість і пам’ятає весь той жах.
«Я пам’ятаю, що були люди, багато людей. Всі бігали, махали чимось, мокрою ковдрою покривали. Потім я присіла. До мене підбігла старша касирка Ольга. Вона мене першою знайшла. Ми відійшли в бік зупинки, щоб бути якомога далі від диму, — розповідає Олена. — Я не відчувала тоді фізичного болю. Подивилась на ноги — вони були брудні, але йти я могла, тому переломів не було. Легкі поранення осколкові на руках, пальцях».
Жінка додає: «Заплющую очі — і знову це проживаю…»
Інша поранена дівчина Олена Безус фактично народилась у сорочці. Вона працювала неподалік «Comfy» баристою і вижила. Їй лише 20, вона отримала серйозні поранення, але завдяки оперативній роботі лікарів та лікарок вціліла.
«У неї була мінно-вибухова травма. Осколкові поранення обличчя, лівого плеча, правого плеча, травма щоки, забій м’яких тканин, черепно-мозкова травма, струс мозку, — розповідає хірург Олександр Пащенко. — Спочатку вона була дезорієнтована у просторі. Ми зробили все можливе, зашили всі дефекти. Розуміли, що дитині 20 років, потрібно ще пластику».
Наразі з дівчинкою працюють психологи. Сама ж Олена каже, що її психологічний стан в нормі.
«Є напевно плюс в тому, що я нічого не пам’ятаю. Мене не тривожать ніякі спогади», — каже дівчина.
Вона не пам’ятає момент удару, пам’ятає лише до та після.
«Спочатку була повітряна тривога у Кіровоградській області, потім відбій. Потім тривога у Полтавській. Але я дивилась, що ніхто не йде нікуди. Тож подумала, що можна лишатися і працювати далі», — каже поранена.
Вона пояснює, що в ТЦ навіть не було підвалу. Зазвичай всі виходили на вулицю під час тривоги. Ніхто не очікував, що такий жах може статися.
«Я просто сиділа на стільці, читала новини. А потім таке враження, що ти спиш. Не пам’ятаєш нічого. Мама розповідала, що вона в той час була біля вокзалу неподалік. Вона побігла, її не пускали, вона кричала, що там її донька. Розповідала потім, що мене вели, але я йшла сама. А я цього не пам’ятаю. Уривками пам’ятаю, як їхала у швидкій. Кажуть, що я постійно повторювала: «Де я? Яке число? Я була в «Амсторі». Я була на роботі…». І так кілька разів по колу. Але мені здавалось, що я лише пару разів запитала», — розповідає дівчина.
«Потім пам’ятаю момент, коли вже була в лікарні, мені промивали очі. В мене очі повністю засипало піском, кров’ю. Я нічого не бачила. Після того, як промили очі, я бачила коридор. Бачила, що люди бігають, дідуся. Все. Знову відключалася, втрачала свідомість.
Потім я прийшла до тями вже на операційному столі. Мені напевно дали знеболювальні. Але я пам’ятаю, як мені зашивали руки, обличчя, вухо… Пам’ятаю, як мені сказали, що мене помиють. Вивозили, мили й возили на МРТ мозку», — пригадує Олена Безус.
Дівчина каже, що перші дні не могла спати. А зараз почувається вже набагато краще:
«Вже сама можу піднятися, пройтися. Все нормально».
За словами дівчини, деякі з її знайомих не вижили.
«Комусь пощастило — вони вийшли на вулицю, когось просто не було на робочому місці».
Наразі Олена мріє скоріше вийти з лікарні.
«Хочу скоріше одужати. А там вже подивимось. Зараз планувати щось не варто».
Слухайте також: У Росії після вбивств цивільних українців виникає шовіністичний підйом — Лариса Волошина
Воєнний злочин
СБУ встановила, що запуск ракет «Х-22» здійснено зі бомбардувальників «Ту-22М3», які злетіли з аеродрому «Шайковка» у Калузькій області РФ. Самі ж ракети випустили у повітряному просторі Курської області.
На відео з моментом удару чітко видно: окупанти влучили саме у ТЦ, де перебувало багато відвідувачів та відвідувачок. Тобто всі вигадки роспропаганди спростовуються фактами.
«Якщо виходити з логіки окупантів, то небезпеку для них становлять полиці супермаркетів і навіть асфальтозмішувальні установки. Армія росії – це збіговисько терористів, які обов’язково отримають покарання за свої злочини. Всі докази наразі ретельно документуються», – сказав голова СБУ Іван Баканов.
Напередодні 6 російських ракет ударили по Кременчуцькому нафтопереробному заводу, який і так не працював, та 2 ракети – по ТЕЦ. Обійшлося без постраждалих.
НПЗ і ТЕЦ за час повномасштабної війни зазнали найбільших атак і руйнувань серед усієї інфраструктури Полтавщини.
«Хочеться миру»
«Сподіваюсь, що до кінця цього року це все завершиться, — каже поранена Олена Безус. — Не знаю, як і що має статись. Але це не може тривати вічно».
Інша постраждала Олена Яворська додає:
«Я не можу підібрати до всього цього слів. До цих створінь, які живуть «путінізмом». Мені шкода наш народ. За що наші хлопці гинуть? Так, за Україну, я розумію… І не розумію в той же час. Ми жили мирним життям, нікому не заважали, будували плани… Дуже багато планів, хочеться миру. Щоб все це закінчилось. Дуже хочеться жити…»
Слухайте також: Визнання Росії країною-спонсором тероризму автоматично перетворить її на вигнанця — Рейтерович
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
