11 червня президент України Володимир Зеленський скасував укази про призначення двох членів Вищої ради правосуддя. На думку деяких правників, це може мати певні юридичні наслідки
Детальніше про участь президента у судовій владі ми поговорили з співзасновником DeJure, членом Громадської ради доброчесності Тарасом Шепелем.
Анастасія Багаліка: Як так сталося, що укази скасовуються, замість того, щоб звільняти суддів?
Терас Шепель: Тут, по-перше, слід згадати процеси в судовій системі, необхідність оновлення суддівського корпусу, і ці укази торкаються одного з ключових органів цього процесу – Вищої ради правосуддя, яка в нас призначає суддів. Крім того, ВРП веде дисциплінарні провадження, тобто вона слідкує за якістю роботи суддів, і має їх звільняти у разі якихось порушень. Тому вага цього органу у системі судової влади ключова. І кожне призначення викликає дуже велику цікавіть і резонанс.
Були нарікання і з боку громадськості, і з боку політичних сил на те, що свого часу, коли президент Порошенко призначив двох членів ВРП, фактично перервавши конкурсні процедури, які сам же запровадив, що це було погано і цього не слід було робити. Цю ситуацію нібито виправив зараз президент Зеленський, але в такий дивний спосіб як скасування указів, що дійсно неоднозначно сприймається, зокрема, юристами.
Простій людині важко зрозуміти, в чому різниця – скасування указу чи звільнення, але я поясню. Приміром, вас прийняли на роботу, у вас вже виникли трудові відносини з роботодавцем, і тут вас звільняють не окремим актом про звільнення відповідно до законодавства, а просто скасувавши наказ про прийняття на роботу. Тобто правова форма є недосконалою. Наслідки цього можуть бути різні аж до скасування цих указів і відновлення на роботі людей. Тобто зараз є перспектива оскарження до суду таких дій, і наслідки можуть бути різними, тому що одночасно з цим указом запроваджений новий конкурс на заміщення цих вакансій. Сформовані конкурсні комісії, до яких є запитання. Наприклад, до складу комісії увійшов пан Пасинюк, який відомий, і не тільки в юридичний колах, адже він був головою Вищого адміністративного суду, а взагалі в нас до адміністративної юстиції найбільше питань.
Анастасія Багаліка: Що здатні зробити дві людини у Вищій раді правосуддя?
Терас Шепель: Здатні зробити досить мало, як і в будь-якому колегіальному органі, де рішення приймається або більшістю, або кваліфікованою більшістю. Тим більше, що нарікання до ВРП досить істотні, вони пропускають і суддів, які не відповідають критеріям доброчесності. Тому цей органі потребує досить суттєвого оновлення. Що можуть зробити дві людини? По-перше, відмоніторити, що там відбувається, якщо це дійсно люди, які є незалежними і йдуть туди з певною благородною метою. З іншого боку, ми бачимо тенденцією перетікання представників судової влади під інші політичні сили зі зміною влади, і ми не знаємо, які процеси відбуваються в середині ВРП. Є таке побоювання, що вже всі перебігли до нової влади, заприсяглися їй служити і будуть ухвалювати політично мотивовані якісь рішення. Тому додання ще двох представників, делегованих цією владою, може просто посилити цю тенденцію залежності і поставити хрест на будь-який спробах провести реформи очищення судового корпусу.
Анастасія Багаліка: Традиція скасовувати укази своїх попередників не нова, українські президенти вже кілька разів робили. Але в такому юридичному механізмі існує небезпека, так?
Терас Шепель: Якщо говорити про скасування такого кадрового указу як акту індивідуальної дії, то тут будь-який юрист скаже, що дійсно це неправильна юридична техніка вирішення ситуація. Але тут питання – чи виправдовує мета засоби. Якщо мета дійсно благородна, то, можливо, суспільство нормально сприйме і пробачить такі порушення. З іншого боку, це може мати наслідки юридичні – оскарження не тільки в національних судах, але й міжнародних, що вплине на імідж України. А чи дійсно мета виправдовувала ці засоби, ми ще не бачимо.
Анастасія Багаліка: Чи відомо вам, хто в Адміністрації нового президента буде займатися судовою реформою?
Терас Шепель: Функціонально, мабуть, відомо, але сутнісно, в нас є питання, хто зберігає вплив. Тому що за часів Порошенка відомо було, що судовою реформою юридично керував пан Олексій Філатов, але ми знаємо, що на ці процеси впливав ще ряд політиків та олігархів – друзів президента, тобто єдиного центру ухвалення рішень не було. Зараз лише формується політика нового президента в галузі судової реформи, і я не маю підстав для істотної критики, окрім тих моментів, як вже відбуваються, але поки вони не торкаються глобальних процесів.
Анастасія Багаліка: Коли говорять про країни з більш сталою демократичною історією, то кажуть, що у часи політичної турбулентності, попри все зберігається якась інституційна тяглість, і саме вона є запорукою того, що держава встоїть, що нічого не розвалиться і не можна буде якісь процеси повернути назад. Як ви вважаєте, ми за цей час дійшли до інституційної тяглости, принаймні в контексті судової гілки влади?
Терас Шепель: На мою думку, ми ще не маємо цієї інституційної тяглости абсолютно в жодній гілці влади. І в нас на сьогодні на судову гілку влади впав такий обсяг цієї влади, до якої вона є неготовою. Є така думка, що наші судді, на жаль, швидше заточені під корупцію, і всі, що їм треба – не чіпайте нас, просто дайте нам робити те, що ми завжди робили. А тут на них впало фактично вирішувати долю держави в таких істотних державницьких процесах, до чого вони абсолютно не готові.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.