«Зрештою це призвело до вторгнення в Україну» — експерт про підписання газових контрактів

Десять років тому в 2009 тодішні прем’єри України Юлія Тимошенко та Росії Володимир Путін підписали газову угоду. Вона затверджувала  відновлення транспортування газу в Україну, яке Росія припина 1 січня 2009 року.

Про наслідки цієї угоди для України та її тонкощі у коментарі Громадському радіо розповів президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.

«Звісно, що контракти були негативними. Контракти були підписані так, що «Газпром» мав більше можливостей, тоді як «Нафтогаз» навпаки — більше зобов’язань. За цією асиметрією стояла далекосяжна мета, яка була реалізована російською стороною вже буквально у наступному 2010 році. Ідеться про Харківські газофлотські домовленості (угода, згідно з якою термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі подовжено з 2017 до 2042 року з автоматичним продовженням на 5 років, якщо будь-яка сторона не висловить заперечення, — ред.)», — зазначив Гончар.

На думку Гончара, асиметрія прав і зобов’язень сторін полягала у тому, що «Газпром», по-переше, давав завищену ціну для «Нафтогазу». По-друге, «Нафтогазу» було нав’язано закуповувати щороку завищені обсяги газу. По-третє, по суті без узгодження з «Газпромом» ніякі дії по реформуванню «Нафтогазу» не могли проводитися, наголосив експерт.

Умовити Україну на такі умови, на думку Гончара, вдалося за рахунок пільгової ціни на газ, яка діяла протягом 2009 року.

Питання підписання газової угоди між Україною і Росією обговорюють і зараз, зазначає Михайло Гончар. Крім того, ця тема не є виграшною для частини учасників передвиборчих перегонів. Зокрема, Юлії Тимошенко.

«Після аналізу змісту контрактів, ми бачимо, що вони створили не просто колосальні проблеми для «Нафтогазу», а стали механізмом легалізованого викачування ресурсів з української економіки. Зрештою, це і призвело до вторгнення в Україну. Гібридна війна проти України і почалась, значною мірою, на енергетичному фоні», — говорить Гончар.

Як фактор тиску на Україну Гончар також відзначає і роль партнерів з ЄС, які хотіли швидкого вирішення суперечки між Росією та Україною за будь-яких умов.