Зустрівся із Ярошем, сказав: «Хочу брати участь» — росіянин Олег Бутусін про службу у «Правому секторі»

Олег Бутусін родом із Владивостока, там він ходив у море на торговому судні. Згодом — вирощував породистих коней та корів. А у 2014 році вирішив кардинально змінити життя. Тоді разом з дружиною та дев’ятьма дітьми переїхав до України. Проте українцем за паспортом так і не став. 

Переїзд з РФ

З Олегом Бутусіним зустрічаємось у місті Калуш. Після короткої розмови їдемо до нього додому — село Грабівка Калуського району. Тут родина мешкає близько 5 років — раніше вони жили у Галицькому районі. Чоловік показує своє обійстя і розповідає, що в Росії влада почала його переслідувати ще у 2013 році. Тоді у родини хотіли забрати дітей через органи опіки. Олег каже, завжди прямо висловлював своє ставлення до путінського режиму та закликав до повстання зі зброєю. Пригадує, що з початком Майдану в Україні російські націоналісти очікували схожих подій і у Росії. Однак за рік родина виїхала з РФ.

«Влітку 2014 року ми поїхали з дітьми на Азовське море. Щороку відпочивали там. Тоді побачили там російські гелікоптери, які літали над Новоазовськом. Побачили «козачків», які пишалися тим, що для Росії віджали Крим. Нам усе це стало так неприємно, все це було так не по-справжньому, наче навмисне, люди грали.

Почали запитувати предметніше. Виявилося, що вони за це отримували гроші у Криму. Отримували можливість грабувати. Коли почалася війна, вибір був простий. Адже, якщо платиш податки у РФ, то береш участь, хоч і побічно, у братовбивчій війні», — ділиться спогадами Олег.

Олег Бутусін та «Правий сектор»

Про переїзд та облаштування на новому місці Олег багато не розповідає. Каже, відколи переїхав — шукав можливості потрапити на фронт:

«Коли ми вже тут опинилися, я зустрічався із «Правим сектором» у нинішньому Дніпрі. У Полтаві з людьми поговорив. Зустрівся навіть із Ярошем. Написав усе про себе, говорю: «Я хочу брати участь». 14 жовтня 2014 року я прийняв присягу, вступив до «Правого сектору». Взимку я вже мав честь бути у 7 батальйоні Добровольчого українського корпусу».

Читайте також: «5 років боротьби за громадянство»: ветеранка Юлія Толопа досі не отримала паспорт України

У цей час дружина Тетяна завагітніла десятою дитиною. Поки чоловік був на фронті, їй допомагали старші діти та сусіди. Тетяна пригадує, як важко вона переживала цей період:

«Десятки вбитих — це просто неможливо. Я саме ходила вагітна. Це було для мене випробування. Як жінка може впоратися? Поплаче — і легше. Сподіваючись на Бога, що не залишить».

Паспорт згорів під час операції у Пісках

На фронті чоловік був у 2015-16 роках неподалік Донецька. Паспорт Олега згорів під час однієї з ротацій у Пісках. Відтоді у нього й виникли проблеми з отриманням громадянства.

«Я документи тягав із собою завжди. Паспорт згорів у Пісках. Всі інші документи у мене були. Коли звернувся до наших франківських, то мені сказали: «Де паспорт?». Я говорю: «Зник безвісти». Вони сказали, що без паспорта нічого вдіяти не можуть.

Зрештою я зробив собі додатковий захист — документ, який дає мені законно мешкати на території України. Погано те, що він ніби не відпрацьований: ніхто його не знає, ніхто ніде з таким не зустрічався. На державну роботу з ним я не зможу влаштуватися».

Дружина та діти отримали українське громадянство

Зараз у подружжя дванадцятеро дітей. Наймолодшій донечці — три роки. Усі вони разом з мамою отримали громадянство України. Тетяна розповідає, що її тато та прабабуся родом з України. Двоє старших синів родини — 21 та 24 років — зараз на фронті. Місце їхньої дислокації батьки не називають. Зазначають лише, що це передова, «гарячі» точки.

«Вони вже дорослі діти. Це їхнє рішення. Я можу тільки пишатися. Я думаю, що й батько теж. І вони не ховалися, хоч і народилися у РФ. Батьківщина їхня зараз тут, тому вони пішли її охороняти. Їхня родина тут, їхні друзі тут. Ніхто з них не ховався. Навіть навпаки — вони самі вирішили йти на передову», — розповідає чоловік.

Читайте також: Статус особи без громадянства: як його отримати та кому можуть відмовити?

На питання про те, як справляється з хвилюваннями за дітей, Тетяна посміхається. Каже, інколи зриваються з Олегом і їдуть до них в гості.

«Щоразу, за можливості, телефонуємо. Списуємось, якщо немає такої можливості. І чекаю. Чекаю тільки позитивних, добрих звісток: що все добре, що у нас все тихо, що ми живемо мирним життям. Тільки так.

Звісно, за кожного переживаєш. Пішов у садок, до школи — переживаєш. А за це — тим паче. Мамине серце завжди з ними. Серце та любов моя. Я думаю, що Господь їх зберігатиме», — говорить жінка.

А як же з громадянством для Олега Бутусіна?

Зараз сім’я живе здебільшого коштом власного господарства: мають свиней, овець, корів, курей, коня. Отримують невелику зарплату: чоловік з дружиною працюють лісниками у приватному підприємстві. Трохи допомагає донька, яка зараз працює у Польщі. Тетяна записалась солдаткою до територіальної оборони. У Калуському районі живе багато побратимів та друзів Олега. Вони також допомагають та підтримують родину в різних питаннях. Зокрема, й намагаються допомогти розв’язати проблему з громадянством, каже голова Калуської спілки учасників АТО Олександр Соколовський:

«Ми звертались неодноразово до депутатів Верховної Ради. Як до попереднього, так і цього скликання. Але, на жаль, це все на рівні «поговорити». Проблема фактично не вирішена. Тому ми звернулись в обласну раду.

Можливо, через цей офіційний орган вийде це питання зрушити з місця. Хочу сказати, що Олег вже трохи розчарувався у цьому всьому. Можна сказати, не сподівається на позитивний результат».

Питання про надання громадянства Олегу Бутусіну розглянули на постійній обласній комісії з питань захисту прав людини, законності та правопорядку. Більшістю голосів було вирішено звернутися до обласної ради та міграційної служби. А також подати пропозицію обласній раді проголосувати за звернення до президента та Державної міграційної служби, які мають право розв’язати цю проблему. Підтримати друга з Києва приїхав Деніс Дюкін — росіянин, який кілька років живе в Україні, має статус біженця.

«Справа ця насправді знакова і дуже важлива. Чому? Тому що в «ерефії» ми займалися інформаційною, пропагандистською діяльністю. Ми знаємо, як працюють механізми. Як використовують різні ситуації, прецеденти, коли у вихідців з «ерефії» тут щось не виходить. Це все одразу тиражується у ЗМІ. Таким чином і наша діяльність дуже ускладнюється. Досить важко вести свою лінію, коли з того боку тиражують приклади Олега Бутусіна», — говорить Дюкін.

Станом на сьогодні отримати громадянство Олег Бутусін може двома шляхами: або указом президента України, або надавши у міграційну службу відновлений російський паспорт чи довідку про відсутність судимостей. Відновити документи у РФ чоловік не може — проти нього порушено кілька кримінальних справ.

Зоряна Шевченко, Івано-Франківськ, Громадське радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS