facebook
--:--
--:--
Включить звук
Прямой эфир
Аудионовости

«Групи смерті» ВКонтакте: чому сучасна дитина шукає вільний від батьків простір?

Про базові правила поводження з підлітками і маркери парасуїцидальної поведінки розповідає психолог Юлія Ларіна

«Групи смерті» ВКонтакте: чому сучасна дитина шукає вільний від батьків простір?
Слушать на платформах подкастов
Как нас слушать
1x
--:--
--:--
Примерное время чтения: 3 минут

З психологом Юлією Ларіною продовжуємо розмову на резонансну тему. Йдеться про так званні «групи смерті» в соціальній мережі ВКонтакте. Через ці групи, згідно з розслідуванням журналістки «Новой газеты», підлітки в Росії були підштовхнуті до самогубства. Про це ми вже говорили в студії «Громадського радіо» з українським журналістом Андрієм Бродецьким, якому вдалося поспілкуватися з адміністраторами груп ВКонтакте та розібратися з тим, як враштовано роботу та спілкування в них.

Тетяна Трощинська: Що думають психологи з цього приводу?

Юлія Ларіна: Совершенно однозначно, что волна паники поднялась. После этой публикации было очень много обращений от родителей с вопросами о том, насколько это опасно. Игнорировать это точно не нужно, но и паниковать не надо. Важно попробовать разобраться.

Тетяна Трощинська: Чи може перебування у певній групі у соціальній мережі вплинути на дитину так, що це призведе до самогубства?

Юлія Ларіна: Когда мы говорим о подростках, то тема смерти всегда очень близко. Подростковый возраст — это возраст больших рисков, когда дети ищут для себя опасности. С одной стороны, эта идея не могла не возникнуть, с другой стороны, это очень чувствительный к теме смерти возраст. Подростки думают о смерти, подростки иногда в это играют, подростки копируют это.

Если думать о группах смерти как о какой-то технологии, то эти идеи и впрямь могут упасть на благоприятную почву.

Тетяна Трощинська: А чому вони думають про смерть?

Юлія Ларіна: Для того, чтобы повзрослеть, должен произойти определенный переход. Это то, что в некоторых культурах называлось инициацией — испытанием страданиями, страхом, ходьбой на грани. Это в культуре сохранилось, а инициирующих процедур осталось не так много. Хорошо, если родители обеспечат ребенку, например, скаутинг. Там и о выживании, и риске, и о силе воли, но под контролем взрослых. Не каждый современный подросток имеет доступ к таким проектам, но каждый ищет что-то, что вбудоражит его.

Василь Шандро: Такі прецеденти характерні для всього світу чи тільки для пострадянського простору?

Юлія Ларіна: Это общая тенденция о процессе взросления.

Василь Шандро: Ініціаторами цих груп можуть бути самі підлітки чи це цинічний жарт дорослих?

Юлія Ларіна: На сегодняшний момент ответа на этот вопрос нет. Это наши страхи, наши фантазии и наши проекции.

Василь Шандро: Як це може відбитися на спілкуванні дітей у соціальних мережах?

Юлія Ларіна: Первая реакция родителей — «Я заберу у тебя компьютер», не приводит ни к какому результату. Соцсети — то явление, которое мы не можем исключить из жизни. Мы, как родители, можем учить детей пользоваться ими.

Василь Шандро: В XXI столітті психологи говорять про зниження якості і кількість спілкування між людьми. Це стосується і стосунків батьків і дітей. Наскільки це відповідає дійсності?

Юлія Ларіна: Современный ребенок всегда ищет пространство, где нет родителей. Соцсети — это именно то пространство, где родителей нет, но они могут там быть, если захотят. Смотря в телефон, ребенок фантазирует о том, что это его личное пространство.

Тетяна Трощинська: Може варто додатися в друзі до дитини?

Юлія Ларіна: Как правило после добавления родителей в друзья ребенок открывает альтернативный аккаунт.

Стоит подумать о том, где у ребенка еще будет свободное от родителей пространство с высокой зоной ответственности.

Василь Шандро: Чому виникає потреба у пошуку простору, де немає батьків?

Юлія Ларіна: Это нормальный этап взросления. Дворовая культура отживает свое. Субкультур становится все меньше, и все это перебирается в соцсети. Это особенность времени.

Тетяна Трощинська: Можливо, батькам варто було б відкласти свою роботу і подивитися, чим дихає їхня дитина?

Юлія Ларіна: К подростку нужно быть очень внимательным. Подростки очень хрупкие, словно без кожи.

Кроме того, они очень реактивные. Они мало о себе говорят, они сообщают о чем-то с помощью тела и поступков. Взрослым важно понимать, на что реагирует ребенок. Есть определенные маркеры парасуицидального поведения. Нужно обратить внимания на разговоры о том, что жизнь не имеет смысла, или о том, что лучше заснуть и больше не просыпаться. Важно обращать внимание на поведение ребенка: он может раздаривать свои вещи или приводить дела в порядок.

Подростковая депрессия протекает особенным образом. Ребенок может быть крайне активным и взбудораженным, производить впечатление довольного и веселого, но быть в депрессивном состоянии.

Тогда нужно обращать внимание на состояние его здоровья: у ребенка может ухудшиться память и сон.

Тетяна Трощинська: Як діяти в цій ситуації?

Юлія Ларіна: Если ведутся разговоры о жизни и смерти — это всегда повод обратится к психологу.

Поделиться

Может быть интересно

Россия перемещает гражданских заложников глубже на свою территорию: в Чечню, Мордовию, Удмуртию — Решетилова

Россия перемещает гражданских заложников глубже на свою территорию: в Чечню, Мордовию, Удмуртию — Решетилова

Контрабанда, эмиграция, бои за Киевщину: история Алексея Бобровникова

Контрабанда, эмиграция, бои за Киевщину: история Алексея Бобровникова

«Упало все», а не только «Киевстар»: как роспропаганда атаковала на этой неделе

«Упало все», а не только «Киевстар»: как роспропаганда атаковала на этой неделе