Не все вирішується грошима, - заступник міністра юстиції про реформу пенітенціарної системи

Гість ефіру — заступник міністра юстиції Денис Чернишов.

Дмитро Тузов: Я згадав документалку, яку зняв журналіст Костянтин Усов, про Лук’янівське СІЗО. Розслідування викликало значний суспільний резонанс. Що змінилося з того часу?

Денис Чернишов: У нас суспільство, на жаль, інколи, як ґніт: перегорів, і забулася ця тема. Але вона ж нікуди не ділася. Без зміни погляду суспільства на цю проблему нічого не зміниться. Я все життя працював в економіці, в банках і дуже поверхово знав про пенітенціарну систему, про тюрми.

Майже нічого не помінялося, окрім моральних аспектів. Наприкінці року закінчився черговий візит європейського комітету протидії тортурам. Вони відзначили, що за цей рік ніде фізично ніхто до в’язнів погано не ставився. Побиття ми мінімізували до зовсім незначних величин. З іншого боку, умови тримання у нас дійсно жахливі.

Дмитро Тузов: Ви сказали: якщо громадянське суспільство не буде займатися цією проблемою, нічого не зміниться. Але громадянське суспільство дуже обмежене в цьому питанні, тому що це закрита територія, туди надзвичайно складно потрапити. Тому змінювати пенітенціарну систему — це здебільшого справа професіоналів.

Денис Чернишов: Продукт пенітенціарної системи — це в’язень, який вийшов після відбуття терміну покарання на волю. Показник якості роботи пенітенціарної системи — це уникнення рецидиву. Якщо суспільство буде його сприймати хижо, то він повернеться на шлях злочину і конфлікту із законом. Ми як країна не унікальні в цьому питанні. Тиждень тому Еммануель Макрон оголосив про реформу пенітенціарної системи у Франції. Декілька років тому реформа була в Швейцарії. Саме слоган реформи пенітенціарної системи Швейцарії мені більш на все подобається, тому що він був поставлений у вигляді запитання до суспільства: «Яким ви хочете побачити сусіда, який повернувся з місць позбавлення волі?».

Андрій Куликов: Ви були на Громадському радіо у грудні. Коли йшлося про реформу пенітенціарної системи, ви дуже натискали на фінанси. Наскільки фінансування або недофінансування є вирішальним у цьому?

Денис Чернишов: Будь-який ресурс є вирішальним — кадровий, фінансовий, часовий. Колись айтішники, коли до них зверталися по розробку програмного забезпечення, створили модель трикутника з трьома вершинами. Це швидкість створення, якість і ціна. Можна обрати тільки два з трьох. Якщо ми хочемо дати малі гроші, то це буде довго. Термін впровадження триватиме роками. Якщо навіть буде достатньо фінансування, це розтягнеться років на 10. Якщо ми говоримо про перекваліфікацію пенітенціаріїв, то зміна їхнього бачення результатів роботи теж потребує розробки програм, фахівців, навчання, а все це — гроші і час.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.