В цьому випуску програми «Хроніки Донбасу» ми поговоримо про долю дітей-біженців, про дітей без супроводу і дітей, які були змушені розлучитися зі своїми сім’ями у зв’язку з ситуацією, яка склалася в Україні. Журналістка Громадського радіо Ірина Сампан поспілкувалася на цю тему з Оксаною Москаленко, координатором Програми захисту прав дитини Жіночого консорціуму України, представником коаліції «Права дитини в Україні».
Ви координатор Програми захисту прав дітей. Чим займається ваша організація?
У нас декілька напрямків. Один напрямок — це наша практична робота. Ми допомагаємо сім’ям та внутрішньо переміщеним особам, які потрапили зараз в кризу, також ми проводимо тренінги для спеціалістів, які працюють з дітьми та іншими людьми, які потребують допомоги. А також в нас є напрямок адвокаційний: ми робимо моніторинг, досліджуємо, яким чином порушуються права дитини, намагаємося впливати на зміни, змінювати політику.
Яким чином? Як ви лобіюєте свої програми ?
Щодо дітей без супроводу ми проводили дослідження в приймальниках-розподільниках, через які їдуть діти без супроводу, і таким чином ми познайомилися з дітьми, у яких не запитують, куди вони їдуть, для чого вони їдуть в іншу країну. Це діти, які були вилучені з території держави і переміщуються згідно Кишинівської угоди.
Ми зараз продовжуємо спілкуватися з дівчинкою, яка була таким чином вивезена до Російської Федерації, незважаючи на те, що вона 18 років прожила в Україні і мала всі шанси проживати тут далі, в неї був будинок, своє господарство. Але вона була громадянкою Російської Федерації, проживала тут [в Україні, ред.] з мамою офіційно, але мати її померла. І служби у справах дитини вирішили відправити її в ту країну, громадянство якої вона мала. Кишинівська угода це дозволила, ми зверталися до Прокуратури, щоб вони розслідували цей випадок, але Прокуратура не побачила порушень. Згідно Кишинівської угоди ця дівчина була поміщена до приймальника-розподільника і відправлена до Російської Федерації, навіть незважаючи на те, що Росія на той час дала інформацію, що за дівчиною не закріплене ніяке житло і РФ запропонувала Україні вирішувати долю дитини в Україні. І це не єдиний випадок: у дітей не запитують, чому вони їдуть, де вони хочуть бути.
Хто такі діти без супроводу, поясніть, будь ласка?
Діти без супроводу – це діти, які переміщаються без супроводу законних представників (батьки чи прийомні сім’ї, яким держава доручила опікувати дитину), тобто це дитина розлучена з батьками кордонами.
Ми говоримо тільки про тих дітей, які виїхали закордон, про внутрішніх біженців-дітей ми не говоримо?
Коли ми говоримо про внутрішньо переміщених осіб – то це діти «розлучені», це інша категорія, а «діти без супроводу» — це коли кордон між батьками і дітьми.
Ви говорите, Кишинівська угода. Жіночий консорціум України навіть присвятив конференцію цій темі. І там піднімалось питання – внести поправки до Кишинівської угоди. Що в ній недосконалого і що пропонуєте ви?
По-перше, почути дитину: перепитувати, де вона хоче жити, яка країна є країною її постійного проживання. Якщо дитина прожила 5 років в якійсь країні, то для неї це ціле життя, і для неї краще залишитися в тій країні, в якій вона проживала.
Друге, що ми бачимо – це законний представник, який має захищати її [дитини, ред.] інтереси, контролювати, щоб дитина мала доступ до юриста, до адвокатів, бо через Кишинівську угоду дітей поміщують до приймальників-розподільників, це місця закриті, за решітками, де йде постійний нагляд за дитиною. І очевидно, що дитина повинна мати право оскаржити перебування в цих закладах. Законний представник має слідкувати, щоб у дитини був доступ до інших послуг, медичних, освіти.
Скільки дітей без супроводу було вивезено з Донбасу? І в які країни?
На жаль, в нас таких цифр немає, у нас немає навіть цифр розлучених дітей, які знаходяться в Україні без супроводу дорослих.
В чому складність підрахунків?
Ну такої статистики не ведеться. Коли дитина без законного представника переміщується Україною, вона не може зареєструватися, тому що в постановах, які передбачають реєстрацію, обов’язково має бути законний представник з дитиною. По-друге, ті заклади, які розміщують дітей, наприклад, санаторії, інтернати, не дають узагальненої інформації про те, скільки дітей розміщено. Ми отримуємо інформацію завдяки ЗМІ, якихось повідомлень, але немає узагальненої статистики. От 11 дітей знаходяться у Львові, 172 дитини виїхали з Луганська і розміщенні у вінницьких ПТУ, в Київській області, в Одеській.
А в які країни найбільше вивозять дітей?
Зараз Російська Федерація, звичайно, Білорусь, Молдова. Куди йде міграція, туди їдуть в тому числі діти без супроводу.
Скільки має дитина сидіти в розподільниках?
В Україні чітке законодавство, і цей процес налагоджений – це місяць і не більше. На жаль, в Російській Федерації дитина може бути там і 6 місяців і 2 роки, взагалі цей термін може бути продовжений.
Українські установи мають зв’язки з консульськими установами інших держав?
Кишинівська угода – це дуже добре налагоджений механізм, вони мають контакти безпосередньо з Міністерствами внутрішніх справ інших країн і самі приймальники з приймальниками в інших країнах, консульські установи теж підключаються.
І навіть зараз, в такій ситуації? З російськими консульськими установами є зв’язок?
Так, звичайно. Російська консульська установа звернулася до України щодо підтвердження громадянства та проживання 13-х дітей, які були виявлені в Російській Федерації. Це теж, можна сказати, діти без супроводу, але діти, які були залишені батьками, а самі батьки повернулися в Україну, на Донбас, захищати своє майно чи з іншою метою.
Які умови навчання цих дітей, де вони навчаються, хто їх навчає, хто за них платить?
В Україні питання дистанційного чи іншого навчання вирішується за умови, якщо дитина перебуває в якомусь місці більше 30-ти днів. Це якраз термін перебування в приймальниках-розподільниках, і освіта питання навчання в приймальниках не вирішує. Буває, що ініціатива відходить від самих розподільників, наприклад, у Львові.
Зазвичай в приймальниках-розподільниках є класи, обладнані приміщення, зі школи приходять спеціалісти, вчителі і навчають дітей, які там перебувають. В Києві це переважно персонал має педагогічну освіту і намагається якусь інформацію давати. Про якість цієї освіти, про оцінки важко говорити.
***
Після проведення круглого столу та конференції в той же день до нас прийшли і з посольства Таджикистану, Молдови, консульства інших країн теж зацікавлені в тому, щоб це питання вирішувати. Посольство Молдови звернулося, щоб ми і далі проводили подібні заходи і вивчали цю тему більш детальніше – яким чином забезпечуються інтереси дитини в процесі повернення і яким чином цей процес можна вдосконалювати.
Я б хотіла ще запитати про дітей в притулках та дітей сиріт, які зараз перебувають на Донбасі. У Вас є інформація, в яких вони умовах, чи можна їх якось вивезти?
На жаль, інформації не дуже багато. Зараз евакуація усіх закладів відбувається дуже важко, те, що я знаю від колег. Відбуваються якісь перемовини, волонтери намагаються евакуйовувати дітей, і навіть нещодавно була інформація на сайті Лутковської про те, що буде евакуйовано ще один будинок сімейного типу.
І куди найбільше евакуюють дітей, навчальні установи?
Повторюся, що нещодавно з Луганської області 172 дитини було вивезено до вінницького ПТУ, до Київської області (Пуща Водиця, Центр соціальної реабілітації) і в Одеські санаторії.
По факту, дитина, яка незаконно перетнула кордон, вона порушила закон, свідомо чи несвідомо, — цим має займатися міліція. Але з іншої сторони, це – дитина, вона потребує даху над головою, їжі, медичної допомоги. Цим вже займаються інші установи, Міністерство соцполітики, усілякі організації, наприклад, як ваші. Наскільки в Україні ці установи консолідують один з одним, наскільки швидко, оперативно вони співпрацюють? Як це відбувається?
У нас з дітьми без супроводу майже не працюють громадські організації. Це дуже маленька категорія дітей, і чомусь в Україні вони залишилися поза увагою. Багато організацій працюють з приймальниками-розподільниками, з дітьми-біженцями. Ці організації дуже добре координують один з одним, вони створили коаліцію, в нашу коаліцію «Права дитини» входять 34 організації, які працюють з дітьми біженцями, ми теж намагаємося об’єднувати інформацію, ресурси. Але щоб хтось лобіював питання дітей без супроводу не було. Сподіваюсь, що будуть, бо зараз заходять міжнародні організації, які цим питанням більше опікуються.
Оксана Москаленко — координатор Програми захисту прав дитини Жіночого консорціуму України, представник коаліції «Права дитини в Україні» в програмі «Хроніки Донбасу» на Громадському радіо.
Програма «Хроніки Донбасу» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.
