Матиос сознался, что в деле генерала Назарова на него оказывалось давление

Ирина Ромалийская: Сколько сейчас россиян, которые уже осуждены?

Анатолий Матиос: Три російських військовослужбовці. Майор Старков на 14 років реального позбавлення волі з передачею згідно міжнародних зобов’язань і переговорного дипломатичного й іншого процесу в обмін на нашого Рахмана. Також зараз слухаються в суді два військовослужбовці спецназу головного розвідуправління збройних сил Російської федерації. Це Олександров та Єрофєєв. Крім цих трьох, на даний момент є ще 8 вироків відносно громадян Російської Федерації, які інтегрувалися, були прийняті зі зброєю в руках, воювали проти України під егідою «ДНР» та «ЛНР». Тобто ми маємо 8 вироків. Це включно з майором Старковим та ще двох публічно судять, тобто Олександрова та Єврофєєва, і зараз розслідується і на виході з обвинувальними актами ще 26 кримінальних впроваджень.

Ирина Ромалийская: Вами собраны доказательства, что они – действующие российские военные?

Анатолий Матиос: Ще раз наголошую, що достеменно встановлено з доказами, що три військових збройних сил – це Старков, Олександров та Єрофєєв. Старков засуджений. Інші – громадяни Російської федерації. Ми переконані, що вони – військовослужбовці, але доказів та документальних пояснень нам Росія ще не надавала, але вони є громадянами Росії, які воювали на боці «ЛНР» та «ДНР» зі зброєю в руках проти України.

Михаил Кукин: О перспективе обмена. У нас в эфире был адвокат Ерофеева и Александрова. Он говорил, что юридических механизмов для этого нет. А есть все равно какие-то перспективы такого обмена?

Анатолий Матиос: Про перспективи будь-яких подій, які будуть траплятися в майбутньому, знає тільки одна інстанція – «Небесна канцелярія». Тільки Бог знає. Юридичні підстави й договори, документи, які ратифікували міжнародні організації, і Україна, і Росія, і більшість країн світу — вони передбачають ті чи інші механізми. Військова прокуратура – не учасник дипломатично-політичних рішень та перемовин. Ми повинні забезпечити дотримання українського законодавства: розслідувати кримінальні впровадження, спрямувати до суду, підтримати державне звинувачення, отримати вирок, пройти всі інстанції чинної української судової системи – перша інстанція, апеляційна, конституційна. Після цього український суд та політичні й дипломатичні місії будуть займатися питанням обміну. Поки не буде вироку українського суду відносно всіх представників Російської Федерації, які затримані, і розслідуються відносні впровадження або арештовані на Україні, будь-який обмін, я рахую, не можливий.

Михаил Кукин: Давайте поговорим о доказательствах в деле Ерофеева.

Анатолий Матиос: Наголошую, зараз це питання з вашого боку не є фаховим. По-перше, я не являюсь державним обвинувачем. По-друге, я не вправі давати оцінку без дослідження доказів у судовому засіданні. Я не являюся членом трійки суддів, які розглядають кримінальне впровадження. Третє, якщо я буду зараз давати оцінку доказів, то сторона захисту може це використати на шкоду судового дослідження, тому оцінку належності доказів, законності й правильності їх збирання хай дає суд. Коментувати я не маю права.

Ирина Ромалийская: А вы можете прокомментировать действия сотрудников СБУ, которые почистили основную винтовку и сдали ноутбук с важным видео в ломбард?

Анатолий Матиос: Я ще раз наголошую, я не можу давати оцінку. Це все публічно озвучено. Значить, сторона обвинувачення абсолютно допускає представлення публічне їх доказів. По-друге, є сторона захисту, яка повинна вносити відповідні клопотання й також є обов’язок суду: дослухати, оцінити та дати належну оцінку. Я цьому оцінку давати не буду. Ніхто нічого не утаює, ніяким чином не моделював, не змінював докази, як це робить Російська федерація по відношенню до Надії Савченко. Але ми показуємо, що ці зневажливі напівпосмішки абсолютно відмитих, у гарному одязі, нудьгуючих громадян —  військовослужбовців Російської Федерації за склом, свідчить про їх абсолютну впевненість у своїй безкарности. Так не буде. Вирок українського суду це є вирок, який стане підгрунтям і підвалиною для тих документів процесуальних, які ми будемо за всіма справами, що розгляне український суд, відправляти до міжнародних правових інституцій для прийняття рішення. Як це робилося в Боснії, в Югославіі та Грузії.

Ирина Ромалийска: Во время рассмотрения этого дела, появляется другое – в отношении адвоката Соколовской – это адвокат Ерофеева. В июле 2014 года, то есть полтора года назад, был вроде инцидент – она нанесла ножевые ранения своему сожителю. Это произошло в июле 2014 года, а дело открыто только сейчас.

Анатолий Матиос: Кожен випадок потрапляння особи з нанесеними та тілесними ушкодженнями, які загрожують життю, реєструється за повідомленнями чи «швидкої допомоги», чи лікарів, чи самого потерпілого. За фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень у липні 2014 року було зареєстровано впровадження. Були проведені ті чи інші слідчі дії. Відповідно, якщо люди співмешкали разом і дійшло до несприйняття один одного й це закінчилося неодноразовими зазіханнями з колючо-ріжучими предметами, яким являється кухонний ніж, на свого співмешканця, з яким обіймалися й ділили спільний бюджет, то, напевно, когось щось дістало. Якщо людина, яка співмешкала з громадянкою Соколовською прийшла та наполягала на її розшуку та притягненні до кримінальної відповідальності, то є зобов’язання українського законодавця та правоохоронця виконати ті чи інші дії. Ось за цими результатами оперативно-розшукових, слідчих і негласно-слідчих дій, які в межах чинного законодавства проводила під процесуальним керівництвом прокуратура Київської області, віднайдено предмет злочину, тобто кухонний ніж. Він ідентифікований, проведено експертизи, і адвокату Соколовській, яка зірвала останнє судове засідання, нібито пішовши для проведення слідчих дій прокуратури Київської області, оголошено підозру.

Ирина Ромалийская: А почему сорвала? У нее была повестка.

Анатолий Матиос: У неї була повістка на 11 годину дня, а засідання – на 10.30.  Вона не прийшла взагалі ні на суд, ні на допит. Я не хочу коментувати цю справу, якщо ви хочете деталі знати, звертайтеся до прес-служби прокуратури Київської області. Це не відноситься до компетенції військової прокуратури. Тим більше не є предметом справи Єрофєєва та Олександрова. Але закон є рівний для всіх. І він говорить, що той суб’єкт, яким являється народний депутат, депутати відповідних рівнів, серед яких і адвокати, кримінальне впровадження й підозра може бути підписана заступником або прокурором відповідного рівня.

Ирина Ромалийская: Вопрос только в одном – почему в июле 2014 был инцидент, а в августе, спустя год, только было зарегистрировано дело.

Анатолий Матиос: З чого це ви взяли?

Ирина Ромалийская: Из разговоров с тем же потерпевшим Крамаренко, который говорил, что несколько раз обращался, а не хотели регистрировать.

Анатолий Матиос: Я не переймаюся справами приватноособистих стосунків окремо взятого адвоката десь на території її мешкання. Моє завдання – довести злочин військових, вчинений на території України. Якщо хтось щось коментує, у тому числі й потерпілий, це його право. Після оголошення підозри надаються матеріали сторонам процесу, у тому числі підозрюваному. Вона вивчає, знайомиться й відправляється в суд. Якщо дуже комусь буде цікаво, і хтось вважає себе невинним, то зробимо все це публічно. Хай витягнуть всю брудну спільну й внутрішню білизну з кривавими потьоками, які зробила співмешканка своєму співмешканцю.

Михаил Кукин: На скамье подсудимых сейчас действующий генерал-майор Назаров. Он еще не уволен из армии.

Анатолий Матиос: За період 2014-2015 року за матеріалами, які розслідували й розслідують органи прокуратури, зокрема військової прокуратури, до кримінальної відповідальності притягнено 14 генералів Збройних сил України й інших військових формувань.Один з них, генерал-лейтенант, уже засуджений на 10 років позбавлення волі з позбавленням спеціального звання. Це колишній керівник Департамент державної прикордонної служби. Зараз на виході в суді ще декілька рішень і вироків відносно діючих генералів.

Тим більше, що зараз слухається кримінальне впровадження відносно генерал-майора СБУ Біка, який сприяв організації проведення шпигунської терористичної та державної зради з боку офіцерів ФСБ у період Майдану. На слухання приходять 3-5 чоловік, а також свідки й учасники процесу. Але чомусь це нікому не цікаво.

Ирина Ромалийская: Потому что пресса не знает об этом.

Анатолий Матиос: Знання чи незнання преси не залежить від активності військової прокуратури. А від бажання висвітлювати чи не висвітлювати «смажені» факти.

Що стосовно Назарова. Є процедура українського законодавства. Було звернення, є факт загибелі.

Михаил Кукин: Надо напомнить, что погибло 49 человек. Все, кто был в военном ИЛ-76, который совершал рейс в аэропорт «Луганск».

Анатолий Матиос: Зібрали відповідно до кримінально-процесуального кодексу докази. А є чотири джерела доказів – свідчення осіб, документи, речові докази та експертизи. Думки та переживання не віднесені до джерела доказів. Усі докази ми зібрали, встановили за результатами комплексної комісійної експертизи порушення тих чи інших фактів. Через наявність загибелі такої кількості військовослужбовців, ми зобов’язані були оголосити підозру на підставі зібраних доказів і спрямувати справу до суду.

Я не можу стверджувати про вину генерал-майора Назарова. Я хочу закликати всіх, щоб всі бачили, що судові засідання ніхто за межами українського закону не робить закритими. Воно публічне. Ми бачимо той нелюдський біль, який відчувають родичі й батьки загиблих десантників. Я хочу сказати, що знаю в бойових діях генерал-майора Назарова. Це є справжній потужний генерал, який неодноразово брав на себе надзвичайно гострі та відповідальні рішення. До страху любої нормальної людини, взагалі в житті, має діяти лише один принцип: «Закон має бути нещадний, як смерть кожного». Якби ми це не розслідували, то на чиїй совісті б були ці загибелі? Якщо б не донесли це суспільству, це було б неправильно. Бо суспільство очікує й хоче розуміти причини тих трагічних наслідків.

Буде рахуватися, що хтось винен лише тоді, коли буде винесений вирок. Але хочу наголосити: ми маємо страшну колізію. У нас ніби немає війни, але є АТО, де гинуть люди. У нас є військові статути і військові, які беруть участь в АТО, а судити їх мають цивільні суди. Чесно скажу, на угоду висновкам високоповажної венеціанської комісії, яка з другої світової війни не знала, що таке збройні конфлікти на території власних держав, крім Боснії та Герцеговини, і Югославії. Там була знищена система військових судів, при зміні законів  про судоустрій.

За період цих двох років у нас було та є дуже багато дезертирів. І в розшуку дуже багато. Українське законодавство передбачає штраф за дезертирство. Мінімум – 800 гривень. Аде  судді приймають рішення від 840 гривень і обмежуються цим. Розслідувати, шукати, писати десятки та сотні аркушів, спрямовувати в суд… Потім усе це приходить до дільничного інспектора поліції, дезертира знаходять. Він приходить до суду, йому виписують штраф…і на цьому все закінчилося. Це невідповідність тих чи інших речей. Підміна зони відповідальності тих, хто повинен іти, і тих, хто відхиляється від служби.

Крім того, держава ж не винна, що окремо взята військово-лікарська комісія за 200-1000 гривень відпустила здорового Івана та призвала якогось Петра зі хворобами. Не може бути притягнена за дезертирство людина, яка взагалі не придатна до служби. Коли знаходять дезертирів, вони заявляють клопотання про необхідність повторного обстеження військо-лікарською комісією. Коли експертиза досліджує, то виявляється, що один – кривий, а у другого – хронічні хвороби. І тоді він вже не є суб’єктом. Це колізія українського законодавства, яке встигає розглянути все, але не встигає розглядати в першу чергу те, що потребує наша обороноздатність.

Михаил Кукин: События ИЛ-76. Это один из эпизодов войны. Был Иловайск, Дебальцево. Что там с расследованиями?

Анатолий Матиос: У мене таке враження складається, (це не претензія суто до вашого радіо!), але всі, як мантру, повторюють – Дебальцеве та Іловайськ. Перше, що хочу сказати, це є, на жаль, історичні віхи нашої державності. І Дебальцеве, і ДАП, і Піски, і Іловайськ, де загинула еліта нації. Але, люди добрі, ми беремо локальну операцію, за якою хочемо визначити, а хто винен… Уявіть, ви йдете з дівчиною, попали в темну підворотню, і вилітає 30-40 чоловік. І ви нібито нормально вихований, і маєте сміливість і мужність захистити свою дівчину, але проти 40 людей? Вони вас просто забивають.

Локальна операція в Іловайську, коли йшов наступальний процес, була зупинена, досліджена матеріалами кримінального впровадження. І ця операція була б успішною, із бойовими втратами, але із звільненням Іловайську. Точно це доведено. Я даю відповідальність перед Богом. Не було б такої поразки, якби не було прямого вторгнення трьох тактичних батальйонних груп Російської Федерації, складом до 16 тисяч чоловік. Більше тисячі одиниць бронетехніки й ракетно-артилерійське озброєння різного калібру. Головна причина – відсутність зв’язку. Після цього виявляється: є ті, що порушили статут? Є! Експертиза написала, перерахувала всі норми. Хто це? По нормам виокремили відповідальних та записали прізвище та ім’я по-батькові. Питання: він все вжив? Мав передбачити. Дивимося далі: локальна операція – 1 місяць. А виявляється, що він вже не міг нічого вжити, бо нічого не було. На даний момент ми досить ретельно й системно займаємося розслідуванням і здобуттям доказів всіх подій, які почалися з 26-го лютого 2014 року. Коли перші «зелені чоловічки» прибули під Верховну Раду Криму. З того моменту почалася анексія, агресія, накопичення збройних сил на території нашої держави.

Моя зона відповідальності заключається в тому, що я маю зробити все чесно перед своїм сумлінням, відповідно до вимог закону. Місяці слідчих дій для того, щоб встановити та донести правду до суспільства, вони не повернуть тих героїв, які вже загинули. Ми встановили їх всіх, хоча на той момент, навіть, не знали, хто й де воював. Після Іловайську було невідомо, хто й куди потрапив. Тож для того, щоб встановити усіх поранених та загиблих, ми перевірили всі лікарні й морги.

Ирина Ромалийская: Вам угрожали в деле Назарова? Оказывали давление?

Анатолий Матиос: Скажу юридично виважено прямою мовою на ваше запитання. Кожне кримінальне впровадження, де за рішенням прокурора чи слідчого змінюється вектор долі, це зачеплення інтересів всіх. Звичайно, невдячна судьба і доля прокурора, і слідчого в любому впровадженні. Але кожен робить свою роботу. Сказати, що не боролися й не було тиску у створенні всяких комбінацій, за яких приходилося виправдовуватися процесуально, це покривив би душею. Усяке було. Але я ніколи не розповідаю, що мені заважало в процесі. Я кажу: «Я це зробив» або «Я це зроблю». Закінчену форму дієслова. Яке рішення прийме суд, я не можу сказати, це буде обвинувачення або виправдання. Все буде правильно по закону. Ми не можемо підміняти все переконанням революційної діяльності – раз; переконанням людей, які називають себе експертами, але такими не є – два; третє – на угоду уподобанням людей, які хочуть уже невідкладно покарати когось крайнього. Тобто суд Лінча потрібен. Швидке переконання, що хтось винен, і одразу винесення вироку. Або ми робимо по закону, або ніяк. Якщо ніяк, то потрібно визнати, що держави немає. У нас хаос, анархія, і кожен робить, що хоче. Ми не можемо цього допустити, тому потрібно працювати по закону й публічно.

Ирина Ромалийская: Я услышала, что давление все — таки было. Кем?

Анатолий Матиос: Кожен учасник процесу – це змагальність у процесі дослідження доказів.

Михаил Кукин: Йшлося про політично — військовий тиск. Тобто керівництво держави.

Анатолий Матиос: Ви знаєте, жодного тиску на мене чи з боку Генерального прокурора, чи з боку Президента не було. Я не мав жодного спілкування з вищим керівництвом держави. Ні позитивного, ні негативного спілкування стосовно справи Назарова.