Началось все с пресыщения пропагандой: русской, украинской, — В. Литовченко

Автор интернет-проекта «Вата ТВ» Виктор Литовченко рассказывает о нестандартном подходе к новостям, а также об аудитории, на которую программа рассчитана.

Елена Лысенко: Как появилась идея создать такой проект? С чего все началось?

Виктор Литовченко: Началось все со скуки и пресыщения пропагандой со всех сторон: русской, украинской, американской и т.д. Мы сидели в студии и скучали. Есть камера, есть вся техника, а делать нечего. И мы решили, раз мы такие смешные парни, можем позволить себе шутить на любую тематику, давайте направим наш юмор в правильное русло. Сняли первый выпуск. Поняли, что это ерунда. Нельзя такой ужас выпускать в свет. Создали еще несколько выпусков и решили выложить их в интернет.

Главная цель — услышать мнение людей. Мы были уверены, что нам скажут: «Не надо больше такой ерунды делать». А получилось совершенно по-другому. Нас поддержали и тогда появилась ответственность за этот проект. Мы уже понимали, что делаем не ерунду, а мы действительно нужны людям.

Елена Терещенко: У вас просмотры не только в Украине огромные, но и в других странах…

Виктор Литовченко: Реакция украинских зрителей была предсказуема. Но наш суржик дал такой эффект, на который мы даже не надеялись. Некоторые даже не понимают, что именно я говорю и на каком языке. Русские нормально реагируют. Для них суржик — это просто смешные слова.

А вот израильтяне, которых у нас очень много среди зрителей, и я так понимаю, что они выходцы с российской территории, то они слушают наш суржик и пишут: «Так украинский — это легкий язык. Я ж вообще все понимаю. Почему я раньше на нем не говорил».

Елена Терещенко: Некоторые люди смотрят Ваш проект, как альтернативу новостям. Вы даете те же новости, только с другим подходом.

Виктор Литовченко: Мы выбираем самые горячие новости. Если пропаганда искривляет новость, в том виде, как им это выгодно. То мы говорим все, о чем боится сказать пропаганда. Признаемся во всем, что произошло. При том, мы ж не просто придумываем что-то, мы же основываемся на заголовках, на заявлениях и выступлениях людей. То есть, если мы ссылаемся на Путина, то даем ему слово.

Елена Лысенко: Получаете ли вы негативные отзывы на свою передачу? У нас сейчас спрашивают в социальных сетях, а можете ли Вы говорить не на суржике, а по-украински?

Виктор Литовченко: Звичайно можу. Відверто, заради цих негативних відгуків це і робиться. Якщо почитати, що твориться під кожним випуском, то потрібно мати міцні нерви. Коли люди куплені на будь-якого роду пропаганду, вони дуже загострено реагують на критику. Начебто це виклик саме ним.

А це не виклик, це тролінг. Тролінг ситуації, яка десь трапляється в Україні, Росії або на міжнародному рівні. Ми не скупимося на слова. Тож і самі нормально реагуємо на різні думки щодо нашої програми. Ми нікого не банимо. Ми завжди готові вислухати будь-яку думку.

Елена Терещенко: Я часто читаю отзывы ваших зрителей и вижу, очень много комментариев россиян.

Виктор Литовченко: Ми почали збирати пожертвування на наші програми. Почали не з жадності, хоча проект і не самоокупний. Нам запропонували знайомі. Збирайте пожертвування — це буде і фінансова допомога і зможете зрозуміти — чи потрібні взагалі комусь. Окремими періодами надходження в рублях вище, ніж у гривнях. Люди відверто пишуть, що ми для них справді світло у тунелі депресії.

Дійсно прокидаєшся і розумієш, що країна летить в бетонну стіну, а в телевізорі кажуть, що все добре. І воно дійсно мізки виносить. І коли бачать нашу програму, де подача інформації доведена до повного абсурду, тоді люди навіть ватного спрямовування розуміють, що щось не так. Тобто ці люди розуміють, що наша передача — це не контр-пропаганда.

Елена Терещенко: У вас интересный образ на «Вата-ТВ». Ведущий сидит за шатким столом, на котором стоит самовар, пьет чай из подстаканников. Одет в нарядную телогрейку, майку-«алкоголичку». На фоне — заштопанная простыня, на которой нарисован Кремль, слегка наклоненный. Это попытка высмеять стереотип как мы видим русских?

Виктор Литовченко: Це скоріше відповідний рух на зустріч. Ми їх бачимо такими, і вони нас бачать саме у такому стереотипі. Чому ми обрали суржик? Бо так, за їх думкою, у нас спілкується десь пів України. І дійсно наші герої схожі на українців, але не суржиком, а посилом.

Бо кожен з нас розуміє, що відбувається в державі; кожен має свої відповіді на усі питання. Але чи з патріотизму, чи з жалю, ми щось фільтруємо.

Елена Лысенко: Как вы считаете, ваша программа помогает людям понимать, что смотря новости нужно к ним относиться с долей сомнения, а не верить каждому слову?

Виктор Литовченко: У цьому її головну суть. Якщо подивитися одну новини на двох каналах — російському та українському — то побачимо паралельні світи. Саме тому ми кожну новину подаємо в кількох видах. Тобто один заголовок беремо, другий, потім третій. Коли вони самостійні, то здаються нормальними. Але разом — це маячня.

Елена Терещенко: Вы не смеетесь над драками в Верховной Раде, вы не обсуждаете лишние там перепалки. Почему?

Виктор Литовченко: Я все ж таки, вважаю, що ми маємо тримати якийсь рівень культури. Ми не підтримуємо такий гумор. Ми весь час намагаємося оригінально та цікаво висвітлити подію. Зараз з’явилося дуже багато журналістів, які намагаються жартувати з різних тем. Але жартувати потрібно вміти.

Те, що ллється багато бруду, це не смішно. Це ще більше бруду у житті нашої держави. Тож, ми намагаємося жартувати з того, що дійсно смішно. Тролити те, що потрібно тролити, щоб висловити думку людей, а не просто пропіаритися за рахунок якоїсь події.