Правда имеет большее влияние, чем пропаганда, – журналист

Люди будут больше доверять журналистам, если они будут показывать обе стороны конфликта и обходить острые углы

Ведущие

Ирина Ромалийская

Гостi

Олена Лунькова,

Александр Загородний

Правда имеет большее влияние, чем пропаганда, – журналист
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2016/05/hr_kyivdonbass-lunkova_zagorodniy_1.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2016/05/hr_kyivdonbass-lunkova_zagorodniy_1.mp3
Правда имеет большее влияние, чем пропаганда, – журналист
0:00
/
0:00

«Украина маленькая страна, наша сила в том, чтобы говорить правду. Это большее влияние на людей, чем тонны пропаганды», – уверен журналист телеканала «1+1» Александр Загородний. Журналистка телеканала СТБ Алена Лунькова считает, что не смотря на это, задатки пропаганды в украинских СМИ уже видны и уверена: «Сейчас, корда мы пытаемся договориться и остановить активную фазу боевых действий, я против негативного окраса, когда мы называем террористами и когда нашу армию называют «карателями». Мне кажется, этих слов надо избегать». 

Ирина Ромалийская: Украинское телевидение становится пропагандистским?

Алена Лунькова: Не могу сказать, что оно стало пропагандистским, но некие задатки уже порой видны.

Александр Загородний: Я думаю, що ні, тому що воно і не повинно таким бути в жодному разі. Я в журналістиці 20 років, я не наймався працювати в пропаганді. Я не хочу бути пропагандистом. Тягатися з Росією в пропаганді ми не можемо ні фінансово, ні організаційно. Для чого це робити? Для того, що стати такими ж? Чим ми будемо відрізнятися? Ми менша країна, наша сила в тому, що ми можемо говорити правду. Це більший вплив на людей, ніж тони пропаганди.

Ирина Ромалийская: А вы в своих сюжетах употребляете слово «герой» или эмоционально окрашенные слова? Это не путь к пропаганде?

Александр Загородний: В мене емоційні сюжети дуже. Коли ти бачиш людину, яка робить геройські вчинки, чому її не називати героєм? Можна назвати піаром конкретної людини. Герой я не пам’ятаю, щоб я про когось говорив, але позитивно висловлюватися про українськиї бійців – звичайно.

Алена Лунькова: Я не против позитивного окраса, эпитетов. Но сейчас, корда мы пытаемся договориться и остановить активную фазу боевых действий, я против негативного окраса, когда мы называем террористами и когда нашу армию называют «карателями». Мне кажется, этих слов надо избегать. Потому что надо перестать отрицать реальность. Антитеррористическая операция два года не длится. Так не бывает. Это война. Я бы уже называла «так называемая АТО».

Ирина Ромалийская: Вы используете в своих сюжетах слово «террористы»?

Алена Лунькова: Я использовала эти слова в последний раз год назад. Сейчас я использую: боевики, враг, противник.

Александр Загородний: Дуже серйозна дискусія: чи маємо ми називати терористами, чи не маємо. Моя позиція наступна. Ми всі пам’ятаємо теракт в Маріуполі, коли на блокпості вибухнуло. Тих, хто підірвав автомобіль, я називаю  терористами. У нас була дискусія, мовляв, це ображає тих людей. Моя позиція проста: людина, яка їздить на тракторі – він тракторист, я не знаю, чи в нього є посвідчення, але він їде на тракторі. Людина, яка підриває мости, залізницю, дороги, вбиває інших людей – він терорист. Таке визначення. Навряд він визнає себе терористом, але так є. 

Елена Терещенко: Стандарты современной журналистсики создавались на западе. Не считаете ли вы, что для Украины подобная политкорректность не ко времени сейчас?

Александр Загородний: Важка ситуація, на журналістах велика відповідальність. Ми повинні підбирати слова, думати, що ми говоримо. Стандарти складали мудрі люди. Але проблема стандартів в тому, що складали рекомендації, дивлячись на чужу війну, з боку. Це особисто їх не стосувалося. Європа толерантна, але коли почали до них йти біженці, вони перекрили кордон. Щось змінилося, коли це їх стосується. Є моменти. Ми повинні до правил придивлятися. Люди, які підірвали літаки, вони названі терористами. Тому що це тероризм. Можна було сказати, що це воїни, але їх назвали терористами.

Алена Лунькова: Я согласна, что нужно думать, что мы говорим. Потому что, что бы мы ни говорили, что нас там не смотрят, там нас смотрят. Я в этом лично убедилась. Мы можем тут называть террористами и боевиками, но люди, которые нас смотрят тут, у которых сын или муж воюют, у них свое отношение к той стороне уже сложилось. Люди, которые нас смотрят, будут больше доверять, если мы будем показывать обе стороны и будем стараться обходить острые углы и ярлыки.