Правозащитники разработали «дорожную карту» против дискриминации крымчан

Украина предпринимает недостаточные усилия для выполнения рекомендации ООН по преодолению нарушений прав человека на временно оккупированной территории Крыма и поддержки правовых, культурных, экономических и других связей с населением полуострова.

Об этом заявили представители 4 правозащитных организаций и предложили дорожную карту из 10 шагов, которые должны предпринять государственные институции, чтобы не дискриминировать крымчан. Какие именно — рассказывают глава правления Центра информации о правах человека Татьяна Печончик и эксперт Украинского Хельсинского союза по правам человека Дарья Свиридова.

Татьяна Печончик: Наша прес-конференція відбулася через місяць після того, як ООН ухвалила резолюцію про ситуацію з правами людини в Автономній республіці Крим і місті Севастополь. Це вже третя резолюція, яка стосується Криму. Те, що відрізняє саме цю резолюцію від двох попередніх, це те, що вперше згадуються позитивні зобов’язання України по відношенню до кримчан, які проживають на окупованій території. Про те, що Україна повинна підтримувати інформаційні, культурні, різні зв’язки з людьми, які проживають на окупованих територіях. Через це організації, які займаються правами людини в Криму, знають, яка насправді ситуація, вирішили це звести в дорожню карту.  Вона чітко вказує, які саме дискримінаційні обмеження прав кримчан вони повинні зробити, для того, щоб вирішити ситуацію.

Татьяна Курманова: Це стосується тільки України чи Росії теж?

Татьяна Печончик: Резолюція стосується набагато більшою мірою Росії – мабуть 96% всього, що відбувається – спричинено діями Росії, окупаційної влади. Однак цього разу ООН звертає увагу на те, що і Україна повинна дбати про своїх громадян.

Тетяна Курманова: Ну і ми бачили, що депутати не змогли скасувати Вільну економічну зону Криму, певно, це також є в вашій дорожній карті.

Дарья Свиридова: Безусловно. Резолюция содержит рекомендационный характер. Но очень важно Украине, на мой взгляд, показать, что, в отличие от РФ, которая допускает невероятное количество нарушений прав человека, Украина соблюдает права человека и делает все, для того, чтобы устранить дискриминационные нормы, которые касаются как жителей оккупированной территории, так и ВПО. Так называемый закон о свободной экономической зоне – касается ВПО. Сама история с признанием всех крымчан нерезидентами – она неисправлена.

Тетяна Курманова: Я так полагаю, в вашей дорожной карте есть вопрос и выборов?

Дарья Свиридова: Мы включили это важное право в наше топ-10. Более того, включили в надежде на то, что Украина предпримет этот шаг в ближайшее время. Потому что я, как крымчанка, на прошлых местных выборах в Киеве, не смогла принять участие. Мы обращались в суд, чтобы получить такое право, нам было отказано. Мы обратились в ЕСПЧ, и сегодня на коммуникации находится жалоба ряда переселенцев.

Тетяна Курманова: Які ще кроки повинна Україна зробити, аби не дискримінувати кримчан?

Татьяна Печончик: Дуже важливий крок, на нашу думку, щодо захисту жертв політично вмотивованих переслідувань та грубих порушень прав людини. За 4 роки в нас є щонайменше 64 жертви Кремля. Це люди, які перебувають в місцях позбавлення волі окупованого Криму та РФ. Однак в українському законодавстві вони не мають ніякого захисту, немає визначення – хто такі політв’язні, на що вони мають право, на яку підтримку. Вже котрий рік поспіль величезна робота, яка ведеться щодо надання правової допомоги, гуманітарної – родичам і родинам. 100 дітей мають батьків, які перебувають і місцях несвободи через політично вмотивовані справи. Держава самоусунулась від цього, ніяким чином не вирішує це питання. Важливо, щоб вона також взяла на себе зобов’язання щодо допомоги тим, хто наразі перебуває там.

Тетяна Курманова: Адміністративні процедури, напевно, також є у вашому списку, отримання паспортів, свідоцтв про народження та смерть?

Дарья Свиридова: Да, мы выделили два больших взгляда, это две большие проблемы. Они касаются в первую очередь жителей оккупированных территорий. Что касается получения украинских свидетельств рождения и смерти, мы считаем, что крайне необходимо заменить существующую судебную процедуру на административную. Когда люди бы просто могли обращаться в ЗАГСы ближайшие, на основании информации из выданных на территории оккупированной документов и меняли на украинские. А в случае спорных вопросов – когда возникают сомнения в подлинности – люди могли через суд устанавливать такие факты. Сегодня, к сожалению, такие дела проходят только через суд. Эта процедура может проходить около двух месяцев и является дискриминационной.

Что касается паспортов – да, это отдельная большая проблема. Это и установления личности, особенно детей до 18 лет. Тут есть ряд проблем, которые мы поднимаем. Это, например, случай утери паспортов на оккупированной территории. В этих случаях единственный вариант выехать с территории Крыма – это поехать в консульство, например, на территории России, получить там документ и заехать на территорию материковой Украины. Но тем самым люди нарушают законодательство Украины, могут быть привлечены к ответственности (за незаконное пересечение государственной границы). Законодательство в части таких граждан должно быть либерализировано, надо входить в ситуацию тех людей, особенно тех, кто принципиально не берет российские паспорта, у них нет другого документа.

Полную версию интервью слушайте в звуковом файле или видеотрансляции