Префекты нужны в Украине, как в Польше — воеводы, — Богна Хмелевская

В рамках проекта «Свобода политической дискуссии и доступ к информации — поддержка независимых СМИ» Алексею Бурлакову удалось пообщаться с заместителем главы Хельсинского фонда по защите прав человека в Польше Богной Хмелевской об особенностях реформирования местного самоуправления.

Богна Хмелевская: Хельсинский фонд по правам человека — это неправительственная организация, которая занимается защитой прав человека. Нашей организации уже исполнилось 25 лет. За время нашего существования мы занимались как вопросами образования, так и вопросами просвещения или защиты определенных групп населения. Самоуправление — одна из ветвей власти, которая, так же, как и другие, но на более низким уровне, может нарушать права человека.

Часто мы помогаем людям, которые считают, что их права были нарушены представителями самоуправления или других ветвей власти.

Алексей Бурлаков: Часто ли права людей нарушаются на самом минимальном самоуправленческом уровне — на уровне гмины?

Богна Хмелевская: Решение о собраниях, которые хотят организовать люди, принимается на уровне самоуправления. В таком случае представители самоуправления иногда совершают нарушения.

Алексей Бурлаков: Самоуправление на уровне гмины решает какие-то определенные вопросы или все вопросы, связанные с жизнью местных жителей?

Богна Хмелевская: Школы находятся в руках самоуправления. Вопросы касающиеся образования, кроме стандартов обучения (так как это определяет государство) решает самоуправление. Конечно, могут быть проблемы с соблюдением права на образование. Бывает так, что право детей с особыми потребностями на образование должно быть решено на уровне самоуправления. В случае возникновения каких-то проблем мы можем иметь претензии к самоуправлению.

Самоуправление занимается всем, чем не занимается государство.

Полиция — это государство. Несмотря на это у нас существует муниципальная полиция, работу которой координирует самоуправление. Бывали случаи превышения полномочий муниципальными полицейскими.

Там, где есть столкновение между человеком и государственным чиновником или чиновником самоуправления, конфликты и нарушения могут иметь место.

Алексей Бурлаков: Польская власть может как-то влиять на гмины?

Богна Хмелевская: Польша является парламентской республикой. Есть представители государственной власти на уровне воеводств. Это последний этап, где существует государственная власть. Далее задача государственной власти заключается в контроле за тем, чтобы структурами самоуправления не было нарушено законодательство или права человека. Если совет гмины принимает внутреннее постановление, то на уровне воеводства его можно обжаловать.

Бывает так, что какие-то задания на уровне правительства посредством закона передаются в исполнение местному самоуправлению. Например, правительство приняло решение о выплатах пособий на детей, но регистрировать людей и выплачивать деньги оно не будет самостоятельно. В таком случае правительство передает деньги и полномочия гминам.

Нет такого, что власть контролирует или решает. Есть только вопрос согласия с правом.

Алексей Бурлаков: Можно ли сказать, что после реформирования системы самоуправления в Польше, каждый гражданин может полностью отвечать за место, в котором живет?

Богна Хмелевская: Это задание органов самоуправления. Каждый гражданин имеет право выбирать своих представителей. Насколько граждане этим пользуется — это уже другой вопрос.

С экспертом по вопросам местного самоуправления Центра политико-правовых реформ Екатериной Давыденко говорим о том, как происходит децентрализация в Украине. 

Ольга Веснянка: Вы слушали нашу беседу с эксперткой из Польши. Что скажете?

Екатерина Давыденко: Я згодна практично з усім. Пані Хмелевська розповіла про переваги децентралізації, а також вказала на недоліки реформи. Наші громадяни дуже часто переоцінюють реформи і сподіваються, що після кількох змін до Конституції жити стане набагато легше.

Ольга Веснянка: Коли в Україні почнуть працювати префекти — ті, хто будуть державними наглядачами за виконанням законодавства на місцях?

Екатерина Давыденко: Те, що стосується префектів і об’єднання громад — два взаємопов’язані процеси, що не виключають один одного. Об’єднання громад у нас уже працює повним ходом, і це своєрідний спадок від Польщі. До того часу, коли Польща запустила реформу місцевого самоврядування, у них також було багато адміністративно-територіальних одиниць. Наразі в них трошки менше, ніж 2500 гмінів. У нас до недавнього часу було більше 10 000 населених пунктів. Вони нерентабельні, адже весь бюджет йде тільки на управлінський апарат місцевої ради.

Те, що стосується префектів — відкрите питання, адже запровадження інституту префектів можливе тільки за умови змін до Конституції. Внесення змін до Конституції загальмувалось, адже парламент неконституційним рішенням вніс зміни до регламенту. Ми звертались до Конституційного суду, що порушуючи норми конституції вирішив, що парламент може приймати зміни на будь-якій сесії. Таким чином питання про появу префектів на часі, але конкретної відповіді на те, коли це станеться, немає.

Алексей Бурлаков: Так ли нужны префекты, ведь в Польше они выполняют в основном контрольную функцию?

Екатерина Давыденко: Насправді це дуже важливо. Правова культура українців і поляків відрізняється. До 2014 року загальний нагляд здійснювала прокуратура. Зараз у прокуратури ці повноваження забрали. Реформа нібито рухається, але в нас немає жодного контролюючого органу, який би сказав, що прийняті рішення є законними.

Ольга Веснянка: Чи є потреба у контролі за дотриманням українського законодавства на окупованих територіях особливо важливою?

Екатерина Давыденко: Це важливо не тільки в тих регіонах, де відбуваються воєнні дії. Ситуацію Донецька і Луганська може повторити будь-яка область.

Алексей Бурлаков: Как вы оцениваете срок реализации минимальных шагов в этом направлении? Какие вопросы входят в компетенцию громад?

Екатерина Давыденко: Навіть зараз місцеве самоврядування вирішує дуже багато. Всім, що стосується вашого безпосереднього життя в селі, селищі чи місті опікуються органи місцевого самоврядування. Велика частина комунальної сфери належить до відання муніципальних органів. Це є своєрідною небезпекою.

Минулого року був прийнятий закон про особливості здійснення управління багатоквартирних будинків. З 1 липня набувають чинності норми, які передбачають, що у всіх багатоквартирних будинках, де не створене ОСББ, або в тих будинках, які самостійно не вибрали управителів, управителя призначатиме орган місцевого самоврядування.

Ми зіштовхнулися з жахливою ситуацією в Івано-Франківську, де місцева влада утворила комунальне підприємство, що стало монополістом. Вони мільйонами перебільшують кошти, які мають платити люди за будинок.

Ольга Веснянка: Чи може подібна ситуація повторитися на Донеччині чи Луганщині?

Екатерина Давыденко: Звичайно, адже зараз немає ніякого контролю. Якщо жителі будинку не створять ОСББ чи не оберуть управителя, ми не застраховані від повторення таких ситуацій.