У бойцов нету всего, что им нужно, но они не сдаются, — иностранцы об АТО

Своими впечатлениями о поездке на Донбасс делятся волонтеры с Южной Америки Алонсо Пинто, Кристин Эвелин, Сандра Брионес и Николас Морено. Также в студии «Громадського радио» представитель организации «Любовь не имеет границ» Игорь Прус.

Сергей Стуканов: Как давно вы работаете с волонтерами с Южной Америки?

Игорь Прус: Волонтеры с Южной Америки были у нас осенью прошлого года, у нас был Алонсо первый раз. Тогда он и первый раз увидел снег. Мы думали, что он испугается и больше не приедет, но ему понравилось и он сказал, что соберет команду и еще раз приедет. И вот они второй раз приехали.

Дмитрий Тузов: Почему пришло это решение приехать в Украину? Что стало главным мотивом?

Алонсо Пинто: Для мене все почалось приблизно два роки тому. Я дізнався про всю цю ситуацію і відчув, що Бог мене кличе в це місце, я належу до християнської організації. На той час ця подорож мені здавалася майже неможливою, бо я не знав ні мови, ні культури. Але потім я почав купувати квитки і все вдалося. Перший раз я поїхав один. Вже тут на місці дізнався, які є потреби, чим треба допомогти. Коли повернувся в Чилі, почав говорити з людьми, шукати команду.

Сергей Стуканов: Какими были впечатления после первой поездки? Какие потребности вы увидели?

Алонсо Пинто: Дуже цікавим відкриттям було, що люди в Україні дуже відрізняються від того, якими ми їх уявляємо в Чилі. Коли я приїхав, то побачив, що люди потребують не тільки гуманітарної допомоги, а вони чекають і раді, коли ми їм допомагаємо просто морально — даємо натхнення, надію, просто спілкуємось.

Дмитрий Тузов: В чем же отличия, какими украинцев представляют в Чили?

Алонсо Пинто: Мені дуже подобається, коли задають таке питання. Ми дивимось кіно і якщо там є люди слов’янського походження, то у них негативні роль, і саме так ми їх уявляємо — закритими, холодними. Але коли я приїхав, то побачив, що люди дуже привітні, гостинні, раді тебе прийняти. І у сфері співпраці вони дуже схожі на нас.

Сергей Стуканов: Сандра, а что вас сподвигло приехатть? Кто вы по образованию, что делали на протяжении трех месяцев на Донбассе?

Сандра Брионес: Я належу до тієї ж організації, що й Алонсо. Одного разу я чула як він говорив про Україну і збирав команду волонтерів, щоб поїхати. Мене дуже зацікавила ця тема, я знала, що тут є потреби і, що я хочу допомогти. Тож Алонсо ніби зробив рекламу і ми приїхали.

Я сімейний психолог, в Чилі та Аргентині займаюся захистом прав людей хворих на СНІД. І це також була для мене одна із причин приїхати. Коли я була на сході України, у мене була можливість говорити перед підлітками і дітьми в одній із шкіл. Ми говорили якраз про СНІД і як захищатися в таких умовах, коли дійсно є кров. Як можна захистити себе і сприяти тому, щоб ця проблема не поширювалась далі.

Коли я була на Донбасі і працювала з багатьма людьми, спілкувалась, то дійсно дізналась багато речей — не стільки економічну сторону, скільки те, що людям треба спілкування і моральна підтримка.

Дмитрий Тузов: Крістін, а яку допомогу ви надавали людям в зоні бойових дій?

Кристин Эвелин: Я також належу до тієї самої організації. Насправді, коли я приїхала в Україну, у мене не було саме місії поїхати на схід. Але коли вже приїхала в Україну, поїхала на Донбас. Взагалі, я проводжу уроки Біблії, пояснюю людям, допомагаю зрозуміти.

Сергей Стуканов: Что в Чили и Бразилии известно о войне на востоке Украины? Мы знаем, что Россия во всем мире пытается распространить мнение, что после бегства Януковича была опасность для русскоязычного населения, которое восстало.

Николас Морено: Та інформація, яку ми отримуємо з мас-медіа все ж орієнтована на російське бачення. Але якщо ми починаємо вести якесь своє власне розслідування, а не слухати те, що говорять по телебаченню, то бачимо як на це питання дивиться Європа. Але в Чилі ніхто не говорить, що Україна має конфлікт з Росією. В принципі, більше говорять, що в Росії конфлікти з багатьма країнами, але не приділяють окремої уваги Україні.

Дмитрий Тузов: Що вразило, запам’яталось найбільше?

Сандра Брионес: Одне з найбільших вражень, що війна реальна і вона існує. Просто в Чилі війни не було уже 130 років. А коли ми побачили, що стріляють, що війна є — це нас дійсно вразило. А ще люди — вони не віддають свою землю і не їдуть звідти. Це було для нас дуже важливим, ми відкрили для себе, що люди морально дуже сильні.

Дмитрий Тузов: Ви п’ять років провели в чилійській армії. Маючи такий досвід, якими очима ви дивились на те, що відбувається в Україні?

Алонсо Пинто: У нас, як казала Сандра, війни не було 130 років, тому це дуже відрізняється. Це зовсім інше. З точки зору забезпечення, те, що мають солдати на сході все-таки не відповідає потребам. Ми були влітку і взимку і побачили, що людям треба допомога. Але, дійсно, незважаючи на те, що у солдатів нема всього, що їм потрібно, у них все ж таки є своя ціль, вони не здаються.