В окупованому Донбасі українську вчать 20 хвилин на тиждень, — Стуканов

У самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» українську мову все менше викладають у школах. Ці та інші важливі дані про стан української мови на окупованих територіях дізнаємось з дослідження, яке рух «Простір свободи» презентував нещодавно у Києві. Даними дослідження ділиться наш колега, журналіст і ведучий «Громадського радіо», координатор проекту «Становище української мови» Сергій Стуканов.

Ірина Славінська: Чи потрібно рятувати українську мову на окупованих територіях Донбасу?

Сергій Стуканов: На окупованих територіях Донбасу становище української мови, я би сказав, плачевне. Люди, які керують цими територіями мають антиукраїнські погляди. І попри те, що на початку окупації вони у своїх квазі документах стверджували, що українська мова на рівні з російською є державною, такий її статус жодною мірою не забезпечується. Українську витіснено з ділового спілкування, з комунікації органів місцевої влади. І навіть там, де вона спочатку зберігала свою роль — в освіті — теж практично витіснена.

Ірина Славінська: Ви згадували діловодство. В державних установах велика кількість різних бланків, анкет — їх замінили на російськомовні?

Сергій Стуканов: Насправді, і за часів, коли ці регіони були підконтрольні Україні, частина бланків і тоді була російською мовою. Внутрішнє листування між організаціями місцевого самоврядування було російськомовне. Сьогодні переважна більшість всіх документів замінена, українська мова там не представлена.

Олександр Близнюк: А яка ситуація з українською мовою в освіті на окупованих територіях Донбасу?

Сергій Стуканов: Один з лідерів бойовиків Пушилін на початку року заявляв, що українську мову в школах треба буде звести на рівень факультативу. Зрештою, там уже і немає предмету українська мова, а є предмет «мови народів Донбасу». В межах цього предмету найчастіше викладається саме українська, але кількість годин на її вивчення скорочена до мінімуму. В цьому навчальному році вже відведена одна година на тиждень на українську мову і літературу. Якщо у нас академічна година — це 45 хвилин, то виходить, що 20 хвилин на тиждень діти навчаються української мови.

Ірина Славінська: Чи можна говорити про те, що на окупованих територіях можливі чи присутні переслідування за викладання чи використання української мови?

Сергій Стуканов: Мені невідомі випадки, щоб сьогодні на цих територіях хтось вперто використовував українську мову. Ті люди, які були впертими користувачами української виїхали звідти, бо це було небезпечно для життя перебувати там. По-друге, це було морально неможливо відмовитись від своєї самоідентифікації. Щодо переслідувань, я не виключаю, що такий варіант можливий.

Олександр Близнюк: Якщо говорити про дані, які ви представили у своєму дослідженні — це все таки сигнал для української влади. Що вона має робити, щоб українську мову чули на окупованих територіях?

Сергій Стуканов: Ясна річ, що на даний момент інструменти і механізми, щоб працювати на окупованих територіях дуже обмежені. Впродовж двох років міністерство інформполітики не спромоглося відновити телевишку на горі Карачун. В травні ця вишка вже мала почати мовлення, але, здається, ще зараз не мовить. В цілому це говорить про те, що Україна як держава на даний момент не зовсім вміє використовувати і ті інструменти, які має.

Дзвінок у студію: Доброго дня, мене звати Сергій, я з Краматорська. У нас на Донбасі завжди було таке, що російська мова була панівною і мені здається, що непотрібно дуже сильно нав’язувати українську мову. Як ви вважаєте?

Сергій Стуканов: По-перше, можна поставити під сумнів поняття завжди. Я сам історик за факом і коли досліджував історію регіону, в архівах 20-30 років бачив місцеві газети українською мовою. Відповідно це досить безпідставне твердження про «завжди». А на даний момент йдеться не про нав’язування, а про забезпечення права користуватись українською мовою. Українці на сході мають право отримувати інформацію, освіту, послуги українською мовою. Свого часу в Донецьку я керував розмовним українським клубом, щоб поширювати мову. Бо дуже часто стикався з неможливістю задовольнити свої потреби українською, а зовсім не з нав’язуванням.