В столице представили фильм-эксперимент «Война в Киеве»

Татьяна Курманова: Фильм был заявлен, как фильм-беседа о войне. Расскажите, как это?

Алексей Радинский: Это фильм-эксперимент. Он был снят во время биеннале «Киевская школа» на одном из образовательных проектов. Этот фильм был образовательным экспериментом. Он состоялся в рамках воркшопа Артура Жмиевского, режиссера из Польши.

Фильм в формате коротких видеовысказываний, за которыми во время съемок, а длились они 5 дней, велся внутренний разговор.

Алексей Бурлаков: Что за видеоряд?

Ксения Марченко: Ми працювали командою. Нас було 5 людей. Кожен мав протягом дня відповісти на заявлену ідею. Почав Артур, він зняв два відео. У нас буда тема «Війна в Києві».

Це були два різних напрями: публічний простір і особистий.

Наша задача як учасників була в тому, щоб зрозуміти відеоряд, і візуально відповісти на нього. Якщо спочатку розбивається яйце і трясеться кухня, то ми розуміємо, що це тривога і якось трактуємо це для себе. Ми можемо продовжувати цей настрій або змінювати його. У трьох хвилинах ми маємо викласти ідею візуально.

Алексей Радинский: Многие эпизоды этого фильма проходят на улице Институтской, и соотносятся с трагедией, которая произошла два года назад.

Ксения Марченко: Мій епізод відбувався біля фонтанної композиції на Майдані, і він говорить про те, що пам’ять тих подій стирається, але є елементи, які не можуть стертися.

Алексей Бурлаков: Будет развитие проекта?

Ксения Марченко: З’явилося бажання продовжувати. Олексій зняв ще один епізод.

Алексей Бурлаков: А есть в планах сотрудничество с телеканалами?

Алексей Радинский: По моему мнению, его естественной средой распространения есть Интернет, где он и будет опубликован. Он появится на сайте Центра визуальной культуры.

Этот фильм не представляет постоянную версию. Этот формат может продолжаться.

Татьяна Курманова: А как восприняли этот фильм?

Ксения Марченко: Обговорення фільму тривало більше години. Були тези про те, навіщо дивитися думку інших людей.

У мене з’явилася ідея, що ми кожного разу, коли перетинаємося з людьми, можемо підслухати їхню думку і скласти своє враження. У нас можна піддивитися і зрозуміти.

Дуже важливо розуміти один одного і трактувати.

Татьяна Курманова: Над созданием фильма работали участники «Школы образа и доказательства». Что это за школа?

Алексей Радинский: Это один из проектов Киевского биеннале. Она была связана с видеопроизводством. Среди преподавателей были режиссеры документального кино, политические деятели и художники.