«Громадське радио»
Татьяна Курманова: Фильм был заявлен, как фильм-беседа о войне. Расскажите, как это?
Алексей Радинский: Это фильм-эксперимент. Он был снят во время биеннале «Киевская школа» на одном из образовательных проектов. Этот фильм был образовательным экспериментом. Он состоялся в рамках воркшопа Артура Жмиевского, режиссера из Польши.
Фильм в формате коротких видеовысказываний, за которыми во время съемок, а длились они 5 дней, велся внутренний разговор.
Алексей Бурлаков: Что за видеоряд?
Ксения Марченко: Ми працювали командою. Нас було 5 людей. Кожен мав протягом дня відповісти на заявлену ідею. Почав Артур, він зняв два відео. У нас буда тема «Війна в Києві».
Це були два різних напрями: публічний простір і особистий.
Наша задача як учасників була в тому, щоб зрозуміти відеоряд, і візуально відповісти на нього. Якщо спочатку розбивається яйце і трясеться кухня, то ми розуміємо, що це тривога і якось трактуємо це для себе. Ми можемо продовжувати цей настрій або змінювати його. У трьох хвилинах ми маємо викласти ідею візуально.
Алексей Радинский: Многие эпизоды этого фильма проходят на улице Институтской, и соотносятся с трагедией, которая произошла два года назад.
Ксения Марченко: Мій епізод відбувався біля фонтанної композиції на Майдані, і він говорить про те, що пам’ять тих подій стирається, але є елементи, які не можуть стертися.
Алексей Бурлаков: Будет развитие проекта?
Ксения Марченко: З’явилося бажання продовжувати. Олексій зняв ще один епізод.
Алексей Бурлаков: А есть в планах сотрудничество с телеканалами?
Алексей Радинский: По моему мнению, его естественной средой распространения есть Интернет, где он и будет опубликован. Он появится на сайте Центра визуальной культуры.
Этот фильм не представляет постоянную версию. Этот формат может продолжаться.
Татьяна Курманова: А как восприняли этот фильм?
Ксения Марченко: Обговорення фільму тривало більше години. Були тези про те, навіщо дивитися думку інших людей.
У мене з’явилася ідея, що ми кожного разу, коли перетинаємося з людьми, можемо підслухати їхню думку і скласти своє враження. У нас можна піддивитися і зрозуміти.
Дуже важливо розуміти один одного і трактувати.
Татьяна Курманова: Над созданием фильма работали участники «Школы образа и доказательства». Что это за школа?
Алексей Радинский: Это один из проектов Киевского биеннале. Она была связана с видеопроизводством. Среди преподавателей были режиссеры документального кино, политические деятели и художники.