В вооруженных конфликтах более всего страдают женщины, – социологи
Чем ближе к зоне разграничения, тем хуже женщины идут на контакт
Как живут женщины на подконтрольных боевикам территориях, и какова ситуация в тылу? Об этом красноречиво говорят результаты исследования социологов «Центра социальных и трудовых исследований» Нины Потарской и Оксаны Дутчак. Результаты исследования будут представлены в четвер 17 декабря.
Нина Потарская: Чем ближе к зоне разграничения, тем хуже женщины идут на контакт. И то, что рассказывалось под запись – это довольно таки нейтральные вещи. В разговоре с ними можно было услышать намного больше.
Даже аккредитацию я делала через СМИ, потому что в СБУ не делают пропуск исследователям.
Наше исследования базируются на локальных историях, такого рода исследования не могут представлять какой-то срез, там нет репрезентативности, это скорее попытка найти очень разные истории.
Ирина Славинская: А почему, все таки, исследование посвящено именно женщинам?
Оксана Дутчак: Ми хотіли взяти трошки іншу перспективу від того, що чути в медіа. Якщо ми говоримо про зону бойових дій, то в таких ситуаціях дуже сильно змінюється структури, в яких ми живемо. Мова йде про доступ до освіти, до медицини. В таких структурах більше задіяні жінки, тому що по традиційному розподілу праці жінки займаються домом, вихованням дітей, доглядом за хворими та старими. Тому в ситуаціях, коли зачіпаються соціальні структури, які надають підтримку жінкам у таких справах, як виховання дітей, піклування про людей, такі проблеми в першу чергу відбиваються на жінках. Вони в першу чергу страждають від таких змін.
Але жінки страждають не лише від конфлікту, а від постійного урізання соціальних складових бюджету, фінансування соціальної сфери зменшується, відповідно найперше через це страждають жінки.
На територіях не підконтрольних українській владі дуже сильні проблеми з освітою, медициною. У нас теж говорили про це, але у такому сенсі, що не вистачає ліків чи треба більше платити, аби тебе взяли в лікарню. там з цим все набагато серйозніше, деякий час школи та медзаклади взагалі не працювали, або працювали з перебоями, величезна проблема доступу до ліків. Відповідно, це ставить питання просто фізичного виживання людей, в першу чергу пенсійного віку.