Війна в серці Європи як випробування: чи готове НАТО до дій?

Фундаментальні зміни та трансформація: саміт НАТО у Мадриді 29-30 червня був сповнений величних заяв про найбільші зміни та перебудову колективної оборони Альянсу з часів Холодної війни — усе через війну, яку розвʼязала Росія проти України, чим довела світові, що її погрози не порожні, хоча й значно спустила свою армію по шкалі найпотужніших армій світу. Водночас вона продовжує спустошувати українську землю та завдавати болю. НАТО у своїй концепції Стратегії заявило, що готове реагувати на загрози.

Утім радикальних дій досі не видно. А в концепції Стратегії НАТО на наступне десятиріччя є спірне: «Our new Strategic Concept reaffirms that NATO’s key purpose is to ensure our collective defence, based on a 360-degree approach». Сподіваюся, йдеться все ж про 180 градусів, а не про відправну точку.

Російський кошмар

Атмосферу страху на Заході я відчула ще до саміту, у Литві, куди я тимчасово переїхала після початку війни в Україні. Країни Балтії добре памʼятають зі своєї історії, що означає сусідство з Росією: окупація, депортація, смерті, — та й зараз вони — мішень російської інформаційної війни, і знову чують погрози про можливі військові дії та ядерну зброю. Попри те, що військові експерти повторюють, що російська армія не потягне зараз ще один фронт війни, литовці кажуть: «нам страшно, бо у нас усе населення країни менше ніж у Києві, і ми не впевнені, чи встигне НАТО захистити нас…».

Нагадаю, що Литва має Росію з одного боку у вигляді Калінінградської області, з іншого — у вигляді Білорусі, з третього боку — Латвія, а з четвертого — Польща. Уздовж кордону з Польщею територією Литви пролягає так званий сухопутний Сувалкський коридор завдовжки близько 100 км, — до Калінінградської області з Білорусі. І ось мова про те, що якби Росія його зайняла, то змогла би відрізати країни Балтії геть від решти країн НАТО. Так само він міг би стати згубним і для російських військ, які «затиснуть» по обидва боки Польща та Литва. А тут на поміч потенційно підуть ще й Швеція із Фінляндією, якщо їх швидко приймуть в НАТО, ще раз «якщо» — про це згодом.

Литовці настрашені, зокрема, тому що вони бачать, як безжально наступає Росія, та як повільно реагує НАТО, його найпотужніші економіки. Заступник голови Офісу президента України Ігор Жовква повідомив, що деякі країни віддали до третини своїх воєнних бюджетів на поміч Україні. І точно відомо, що йдеться, зокрема, про Естонію, — аж ніяк не про великі економіки, такі як Німеччина та Франція. Найбільш активно реагують як військово, так і політично, саме країни Балтії та Польща, які наступні в списку РФ. Водночас вони налаштовані давати відсіч Росії. Зараз вони готуються до цього.

У той час, як східні країни показують Росії зуби та гострять ножа, такі країни як Німеччина тиснуть на Єврокомісію, щоб дозволити транзит до Калінінградської області через Литву підсанкційних ЄС російських товарів, коли країни Балтії, яким прямо загрожує військова агресія, готові ризикувати, щоби змусити Росію зупинити цю безпідставну війну. ЄС розглядає це питання. І це, на жаль, знову вказує на те, що Захід досі не здатен діяти згуртовано.

Консенсусна палиця в колесо розширення

У переддень саміту я повідомляла у своїх включеннях на ТБ та радіо, що на цьому саміті мали б схвалити заявки військово нейтральних Швеції та Фінляндії, які на тлі розвʼязаної Росією війни вирішили вступити до НАТО, але цього певно не станеться, бо публічно Альянс досі не дійшов консенсусу. Туреччина була проти від початку заявлених намірів про вступ цих країн, і просто ветувала, бо має на це право (усі рішення всередині НАТО, як і в Радбезі ООН, наприклад, приймаються на основі консенсусу — всі члени мають сказати «так» для ухвалення рішення).

Туреччина, зокрема, закидала Швеції та Фінляндії, що вони підтримують курдів, які уряд Реджепа Ердогана вважає терористами. Умова видавати їх здавалася неможливою, але вже ввечері того ж дня було оголошено, що три країни домовилися боротися із тероризмом і підписали між собою меморандум. Він передбачає подальші зміни до внутрішнього законодавства, придушення діяльності Робітничої партії Курдистану та угоду про екстрадицію. А ще президент США Джо Байден підтримав продаж Туреччині винищувачів F-16, чого та просила ще в жовтні. Кінцеве рішення залежить від Конгресу, який виступав проти цього, адже уряд Ердогана не виконує зобов’язань перед Штатами, НАТО, і порушує права людини.

Консенсус потрібен для того, щоб почути думку кожного, я розумію важливість цього принципу, але на ділі це виливається у шантаж, коли кожен може виставити свої умови задля власних інтересів. Очевидно, що перед обличчям найбільшої військової загрози на континенті з часів Другої світової війни, дві країни з модернізованими арміями, географія яких дозволяє НАТО майже повністю закрити Балтійський регіон (окрім Калінінграда), були би вкрай важливими для безпеки європейських членів Альянсу та решти, але ні.

Під час своєї пресконференції на полях НАТО Ердоган принагідно нагадав, що якщо Швеція та Фінляндія не виконають його умови, то Туреччина не ратифікує їхнє членство. Так, історія з консенсусом триває, щоб ці країни остаточно стали членами НАТО, усі країни-члени Альянсу мають це ратифікувати.

Нарощення військ на східному фланзі

НАТО має збільшити свою присутність у Балтії, про це неодноразово заявляло керівництво Литви, яке «на шкірі» відчуває небезпеку — як я згадувала, по обидва боки — Росія та Білорусь. Здається, почули. За підсумками саміту НАТО союзники зобовʼязалися збільшити на східному фланзі кількість військ — існуючі бойові групи до підрозділів бригадного розміру, а кількість сил високої готовності — у майже вісім разів — до більш як 300 тисяч. А ще збільшать кількість зброї, навчань та вивчатимуть місцевість, щоби швидко реагувати на випадок вторгнення.

Байден окремо розповів, що від початку року кількість американських військ досягла 100 тисяч у Європі. І її буде збільшено за потреби. У Польщі створять постійний штаб 5-го армійського корпусу США, а також Штати утримуватимуть додаткову ротаційну бригаду зі штаб-квартирою у Румунії.

Реальні шанси України на членство в НАТО

Я до останнього скептично ставилася, що колись Україна стане членом НАТО. Скепсис ще не пішов, але зрушив. Поясню чому. Позавчора нам не давали важку зброю, а тоді дали, вчора Євросоюз категорично не хотів нас приймати, а тепер ми отримали статусу кандидата у члени ЄС. Це ще не вся необхідна зброя для того, щоб вигнати російських окупантів, та не повноправне членство, утім це дуже повільний, але початок. Час показує, що війна все змінює. Невеликий промінь надії я вхопила й на саміті НАТО у Мадриді.

На саміті журналісти неоднарозово питали, чи можливе членство України в Альянсі. Ми уже на полі бою впроваджуємо стандарти НАТО, ми переходимо на «натівський» калібр, — до речі, Альянс на саміті пообіцяв допомогти «перевзути» нашу армію з радянської зброї на сучасну «натівську». Ба більше, Україна відповідає стандартам НАТО зараз більше ніж деякі країни Альянсу, — про це кажуть військові аналітики, що досліджують цю тему. Але нам досі не дають навіть Плану дій щодо членства в Альянсі (дорожню карту), при цьому Фінляндію та Швецію погодилися прийняти без цього, але для України такий сценарій теж можливий, — про це казала американська послиня Крістіна Квін.

НАТО продовжує бачити Україну своїм майбутнім членом, сказав генсек Єнс Столтенберг. Коли ми спитали про це у представників НАТО off the record (не під запис), то вони повторили цю тезу, та натякнули, що все змінюється, що все ще можливо. У кулуарах я зустріла одного з представників НАТО, і прямо спитала, чи досі Захід так нажаханий Росією, що не бере Україну до себе, він лише кліпнув очима. Від ще одного представника я почула, що якщо порівнювати ситуацію з Фінляндією та Швецію, то, мовляв, «туди ж не вторглися».

У США розуміють, що якнайскоріший вступ у НАТО значно підвищить колективну безпеку у Європі, але це відмовляються розуміти деякі уряди Європи, чия згода так само важлива для ухвалення подібних рішень. Зокрема, представниця Державного департаменту США Андреа Калан висловилась мені у коментарі: «Україна — це серце Європи, ми розуміємо, що не лише географічно…».

Здається, є оптимізм у британського премʼєра Бориса Джонсона, який сказав, що спочатку Україну треба перевести на сучасну зброю, підготувати за класом НАТО та забезпечити розвідданими. А тоді, після закінчення війни, — що необхідно для вступу у НАТО, — це стане потужним аргументом на користь України.

НАТО не варто зволікати із прийняттям України та поступатися Росії, бо це ніби страхом підгодовувати звіра, який на тебе ричить, — настав час вказати Путіну його місце, що він не може впливати шантажем на рішення інших країн. Час Заходу згуртуватися і знову показати, хто є господарем.

---

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS