
Антиукраїнські наративи у Польщі: як пропаганда підігріває ксенофобію та що з цим робити
Команда Громадського радіо протягом 28 липня – 11 серпня аналізувала публікації у соцмережах на предмет пропагандистських наративів. І — виявила хвилю деструктивних маніпуляцій щодо українських біженців у Польщі.
Навіщо поширюють такі наративи та як вони працюють — розмірковує та пояснює політолог Олег Саакян у своєму блозі на Громадському радіо.

--:--
--:--
Як заяви польських політиків використовують для поширення антиукраїнських наративів
Нинішній сплеск ксенофобії — це внутрішній процес. Спочатку об’єктом стають українці, далі інші мігранти, ще далі — інші етнічні групи, а зрештою дійде й до самих поляків, які «не так думають». Це класична траєкторія. Ми чітко бачили, як це відбувалося в Росії, яка взяла ресентимент за ідеологічну основу забезпечення нинішнього режиму. Це можна спостерігати й в інших державах.
Тож на сьогодні це діалог не про ставлення поляків до українців. Це діалог про саму Польщу — якою її бачать власні еліти та суспільство: ксенофобською чи правовою. Саме тому ми бачимо масові акції по всій країні проти насильства, переслідувань і ксенофобії.
Польське суспільство почало прокидатися й усвідомлювати, що все це — не про українців, а про них самих і про майбутнє їхньої держави. Показовою була програмна промова Туска в парламенті. Він чітко розкрив, куди може завести країну ця гра на пониження і чому вона зрештою з’їсть своїх же ініціаторів. Туск зазначив: апелюючи до «пошуку українського коріння», ті хто цим займаються, можуть знайти у самих себе і українські, і німецькі, і єврейські корені, які не сподобаються їхнім побратимам. І тоді виявиться, що вони теж «неправильні поляки».
Тож управа на цю ситуацію може бути виключно внутрішньопольською. Україна ж зі свого боку може дієво впливати на процеси через кілька ключових кроків:
- Протидіяти російській пропаганді та не піддаватися на антипольські настрої всередині України, щоб не перекладати проблему з хворої голови на здорову.
- Будувати прямі горизонтальні зв’язки з польським суспільством — культурні, бізнесові, мистецькі та громадські, які формують альтернативний, позитивний порядок денний.
- Посилювати інформаційні сигнали. Наприклад, підсвічувати в медіа факти реального притягнення до відповідальності праворадикалів польськими судами, реакції силовиків, а також успішних спільних бізнесових і культурних ініціатив.
- Виходити в польський медіапростір. Дипломатичні ініціативи України, які підсилюють польський інтерес на міжнародній арені, мають знаходити чітке відображення у ЗМІ. Польськомовні українські спікери повинні виступати на медійних майданчиках Польщі, а наша держава має стимулювати створення таких інструментів.
Тільки так ми можемо працювати на випередження. Не бити в лоб, а змінювати самі причини проблеми.

