Як незрячі отримують доступ до інформації та що їм найбільше заважає
Фото ілюстративнеНезрячі люди, як і всі інші, можуть користуватися смартфонами й комп’ютерами. Для цього не потрібно ніяких особливих пристроїв, але потрібні спеціальні програми.
Для Windows — це вбудований «Екранний диктор», безплатна NVDA або дуже дорога JAWS. Для Android — вбудована програма TalkBack, яка дозволяє «розговорити» смартфон прямо з коробки та налаштувати його без сторонньої допомоги. Існують також альтернативи.
Для iOS та macOS є безальтернативний VoiceOver — також вбудований. І для Linux є — називається Orca.
Усі ці програми називають екранними читачами або просто скрінрідерами (від англ. screen reader).
Щоб скрінрідер працював, йому потрібен синтезатор мовлення із голосами. Отже, скрінрідер передає те, що «бачить», синтезатору, а той вже озвучує те, що йому передали, голосом, який обрав користувач.
Незрячі люди використовують такі самі браузери, офісні пакети й інші застосунки, як і зрячі. Просто, якщо говорити про комп’ютер, то вони не використовують мишку.
Так-так: всі дії можна виконувати з клавіатури.
Зі смартфонами ще простіше. Вони роблять все так само жестами. Проте жести зі скрінрідером і без нього відрізняються.
Таким чином, користуючись скрінрідером, незрячі користувачі можуть:
- читати новини;
- користуватися соцмережами;
- читати й відправляти електронну пошту;
- зависати в соцмережах, YouTube і так далі;
- вмикати музику і навіть дивитись фільми (але про це іншим разом);
- користуватися погодними, банківськими застосунками, сервісами таксі;
- замовляти доставку тощо.
Тобто майже все, що й зрячі люди.
На перший погляд здається, що все чудово. Але насправді…
Перед незрячими користувачами є десятки бар’єрів, які перешкоджають їм вільно отримувати інформацію чи користуватися тим чи іншим сайтом або застосунком.
Ось найпоширеніші з них.
Не підписані зображення
Це найпоширеніший бар’єр, із яким незрячі люди стикаються десятки разів на день. Коли скрінрідер потрапляє на зображення у дописі у фейсбуці чи інстаграмі, він лише каже, що це світлина. Але що на ній зображено — не повідомляє, бо не має чудодійних умінь розпізнавання.
Така сама ситуація і на більшості сайтів — як медіа, так і органів влади чи місцевого самоврядування.
Щоб подолати цей бар’єр, потрібно додавати до зображень у соціальних мережах альтернативні тексти або описувати їх безпосередньо в дописі. Те саме стосується й сайтів: поля для альтернативного тексту та підпису потрібно завжди заповнювати. І не формально, а описово.
Не підписані посилання та кнопки
Буває, заходиш на сайт чи відкриваєш застосунок, а скрінрідер просто повідомляє, що елемент є посиланням, кнопкою, або в гіршому випадку — елементом без мітки.
Найчастіше це відбувається через те, що розробники сайтів не додають міток доступності до іконок. Скажімо, якщо на сайті є віджет для поширення матеріалу в соцмережах, то він складається з іконок соцмереж, у яких можна таке посилання поширити. Скрінрідери, як вже було зазначено вище, не вміють описувати іконки.
Тому вони «бачать» лише те, що в коді. І якщо в коді посилання немає назви чи мітки доступності, то скрінрідер просто повідомляє, що це посилання.
Те саме й з кнопками або іншими елементами в застосунках. Просто розробники не дали елементу видиму назву або мітку доступності. А тим часом зрячі люди все сприймають по іконках.
Інфографіка і «деталі в каруселі»
Окремо хочеться згадати про проблему, яка особливо заважає у роботі незрячим журналістам та журналісткам. Йдеться про випадки, коли, наприклад, у дописі в соцмережах текстом пишуть лише частину інформації, а решту радять читати в інфографіці або в каруселі. Ви точно таке колись зустрічали.
Зараз у подоланні цього бар’єру допомагає штучний інтелект. Проте якщо інфографіка написана у вигляді різних схем, то при їхньому розпізнаванні ШІ може заплутатися й подати інформацію неточно.
Ліквідувати цей бар’єр просто: додавати посилання на сайт, де та чи інша інформація описана повністю в текстовому вигляді. Або ж додавати її в альтернативний текст до кожного такого фото.
PDF-документи без текстового шару і не тільки
Іноді, завантаживши якийсь документ у форматі PDF, незрячі люди просто не можуть його прочитати, адже виявляється, що документ не має текстового шару. Або ж він має текстовий шар, але містить таблиці, які прочитати неможливо через їхню складність.
Щоб вирішити цю проблему, творцям контенту потрібно ознайомитися з інформацією про те, як створити доступний PDF-файл.
Недоступні інтерфейси
На щастя, найпопулярніші повсякденні застосунки такої проблеми не мають (або мають, але частково).
Проте є застосунки, після відкриття яких їх відразу доводиться закривати. Наприклад, їх не можна використовувати з клавіатури або ж, якщо це смартфон, то там не працюють жести або скрінрідер нічого не читає.
Щоб ліквідувати цей бар’єр, розробникам потрібно ознайомитися з матеріалами на тему створення доступних застосунків.
Насправді для цього не потрібні якісь особливі знання. Просто під час створення потрібно подумати, що застосунок добрий не лише тоді, коли красивий візуально, але й коли зроблений з врахуванням вимог доступності.
Проєкт «Медіа без бар’єрів: інклюзивні рішення для українського медіасередовища» розроблений та реалізується Громадським радіо за підтримки Міжнародної програми розвитку комунікації ЮНЕСКО (IPDC).
