Сергію було 24 роки. Вшанувати пам’ять лейтенанта Збройних Сил України прийшли і товариші полку «Азов».
Лейтенант Збройних сил України Черкаську гімназію №31 закінчив із золотою медаллю у 2007 році. Протягом свого дорослого короткого життя брав участь у різноманітних патріотичних акціях, був громадським активістом. Друзі згадують, як Сергій казав, що має бути гідним Героїв Небесної Сотні і з початком агресії Росії на територію України вступив добровольцем до полку «Азов», де захищав Маріуполь від російських найманців.
На думку найкращого друга Сергія, Миколи Дарменка, меморіальна дошка виконана просто, але особливу роль тут відіграє розташування її на стіні школи, як постійне нагадування про людину.
Микола розповідає, що для нього Сергій був вчителем і прикладом для наслідування. З сумом хлопець зізнається, що вони мали спільні плани на майбутнє, хотіли обробляти і засівати українську землю:
“Сергій, мабуть, був для усіх нас, для друзів для близьких, вчителем. Друг і вчитель. Він своїми вчинками навчав нас. У нього була дуже висока мораль, тверді життєві позиції. Був авторитетом для молоді, для побратимів своїх. Він оберігав нас. Не вживав алкоголю, тютюну. Вів здоровий спосіб життя, спортсменом був. Був людина-приклад. Можна легко сказати, що це людина з лицарськими якостями, яка достойна найвищих почестей. Таке потрібно робити. Для людей, принаймні для дітей, це слугуватиме прикладом. Треба постійно згадувати про нього перед дітьми, щоб вони постійно тягнулися за його ідеалами, високими цінностями, мораллю”.
Боєць полку «Азов» та побратим Сергія Дмитро Кухарчук розказує, що хлопець назавжди асоціюватиметься у нього із «соколом». Саме цей птах був присутнім під час прощання з Амбросом і допоміг віднайти могилу солдата на цвинтарі. Дмитро каже, що відчуває присутність духу Сергія у природі:
“Щоразу, коли бачу соколів у небі, розумію, що він дивиться на мене і посміхається. Це не просто людина, це людина високого польоту. Коли всім було байдуже на те, що відбувалося в Україні, ще багато років тому Сергій завжди першими подавав приклад собою для того, яким треба бути, як боротися. І коли почалася війна, Сергій першим показав, яким треба бути воїном”.
Тканину з меморіальної дошки зняли директор гімназії Василь Пивоваров та батько загиблого лейтенанта Сергій Амброс. Також солдату посмертно присвоїли звання «почесного гімназиста».
Ірина Філенко з Черкас спеціально для «Громадського радіо»
0