«Громадське радіо»
На фестивалі були присутні діти та дорослі з порушеннями зору, які демонстрували гостям свої незліченні таланти. Фестиваль відкривав український письменник, поет та організатор заходу Сергій Жадан, який розповів «Громадському радіо» про ідею започаткування.
«Ідея виникла в результаті спілкування з незрячими людьми. Є друзі, знайомі і ми з ними постійно спілкуємося. Власне, вони виказують інтереси до літературних, музичних подій та того, що відбувається у місті. У процесі спілкування виникла ідея зробити спільну акцію для зрячих і незрячих, щоб подивитися, як ми всі можемо комунікувати в одному культурному просторі», — розповів він.
За словами Сергія Жадана, традиція проведення подібних фестивалів у Харкові буде невдовзі продовжена.
«Плануємо продовжувати робити щось в Харкові. Єдине, що на наступні акції можна запрошувати людей з інших міст, зокрема незрячих. У нас була ідея цього разу запросити з Донбасу незрячих, але ми просто не встигли. Занадто багато ідей і занадто мало часу. Ми плануємо наступного разу зробити подібну акцію на Святого Миколая. Можливо, тоді це буде щось міжрегіональне», — заявив Сергій Жадан.
У рамках фестивалю пройшло безліч майстер-класів та зустрічей з відомими письменниками.
«У нас зараз триває концерт самих незрячих. О 17:00 у нас буде великий літературний вечір, у якому будуть брати участь і зрячі, і незрячі поети. Увечері буде рок-концерт. Завершиться фестиваль показом фільму «Поводир» Олеся Саніна зі спеціальним супроводом для незрячих», — розповів він.
У свою чергу Тетяна Пилипчук, працівниця Харківського літературного музею розповіла про мету проведення фестивалю «Віч-навіч».
«Ми давно намагаємося співпрацювати, щоб знайти ті методики і зробити музей доступним незрячим людям. Багато людей думали про те, що це варто зробили. А ми взяли та й зробили», — сказала вона.
Родзинкою фестивалю був приїзд частини харківського зоопарку, чому дуже тішилися діти, які мали змогу доторкнутися до звірів.
«Те, що діти були задоволені — це найголовніше. З того, що я бачила біля зоопарку. Коли зрячі дітки були постійно біля незрячих і піклувалися про них. Тобто взаємодія була», — розповіла Тетяна Пилипчук.
За словами Тетяни Пилипчук, організатори хотіли показати життя незрячих зсередини.
«Коли ми самі почали працювати з цими дітками, зрозуміли, що не знаємо, як вони бачать цей світ. А як знайти порозуміння, якщо ми не тільки не знаємо, а й не цікавимося. Ми вирішили свідомо показати те, як бачать світ незрячі дітки, брали у них інтерв’ю. Вони про нас, зрячих, знають більше, ніж ми про них. Тому була така ідея познайомити зі світом незрячих», — сказала вона.
Катерина Кадер з Харкова для «Громадського радіо»