Громадське радіо
Переважно це — занедбані будинки, які є комунальною власністю. Процедура їх переведення до житлового фонду, а потім — і в соціальне житло, досить складна.
Цим користуються можновладці аби не робити гуртожитки для соціально незахищених громадян. У Одесі — одному з найдорожчих міст в Україні — переселенцям допекло дворічне ігнорування їхніх проблем. Цього літа ціни на оренду житла різко зросли, а соціальні виплати переселенцями за 2 роки так і не змінилися. Так звана компенсація за найм житла становить 420 гривень на місяць для дорослої працюючої людини і 840 — для непрацездатних осіб.
Все це спричинило справжній бунт серед родин переселенців. Вони розпочали безстрокову акцію в стінах будівлі облдержадміністрації, а після того 6 десятків родин відчайдухів вирішили самі знайти собі житло. Серед них — Наталя Павленко.
Вона мати-одиночка з Єнакієва. В неї 4 дитини, старшій дочці — 15 років, найменшій — кілька місяців. Повернутися додому Наталя не може — боїться поновлення бойових дій. Але і у Одесі далі винаймати житло не має грошей.
«Коли ми шукали житло, ми шукали власними силами, якщо десь щось пропонувалося, це щось таке…, це десь в якомусь селі, розбите, де треба було робити. Але з маленькою дитиною або на 8 місяці вагітності сильно не поробиш. Ми 3 з половиною місяці шукали житло, шукали більш підходяще, але ми так і не знайшли», — розповідає переселенка Наталя Павленко.
Жінка працює продавчинею, старша дочка — у кав’ярні. Але родина ледь зводить кінці з кінцями.
У схожій ситуації інвалід 3 групи Софья Маркіна. Вона тут вдвох з 14-річним сином.
Створила громадську організацію «Об’єднання активних переселенців «Хороші люди». І стала однією з ініціаторок пошуку покинутого житла. Така будівля знайшлася прямо посеред Одеси — на вулиці Успенській, 4.
«Облрада теж говорила, що в Одесі немає житла, а на по-вашу це не житло? По-моєму, це житло. Те, в яких умовах ми живемо протягом 2 років, як нас штовхають з квартири на квартиру, як собак. Немає ніякого захисту, немає ніяких договорів, ніхто не перймається нашею долею. І нашим людям ось цей стан — це вже за щастя, тому що звідси її ніхто не жене».
Будівля на вулиці Успенській — в аварійному стані. Так твердять в управлінні з майнових відносин Одеської обласної ради. Проте документів, які б це підтвердили, надати не можуть. Між тим, в аварійній будівлі вже зроблений ремонт, половина будинку укріплена.
Переселенці вважають, що їм «замилюють очі» відмовками про те, що соціального житла в Одесі немає. І зайняли одне крило будинку, в якому знайшли підготовлені під житло квартири. Там немає газу, світла і води, проте людей це не спинило. Вони сплять на підлозі, їжу готують на вогнищі у дворі. І сподіваються на отримання офіційних прав на зайняті квадратні метри. Адже будівля знаходиться у комунальній власності.
Начальник управління з майнових відносин Одеської облради Віктор Лунгул пояснює: будинок і справді комунальний, але не належить до житлового фонду, а отже, як житло, навіть соціальне, розглядатися не може.
«Ні про яке соцжитло тут поки на сьогоднішній момент мови йти не може, оскільки цей об’єкт нерухомості — нежитловий фонд», — пояснив начальник управління з майнових відносин Одеської облради Віктор Лунгул.
Будівля є, її аварійність чи відсутність такої повинна визначити спеціальна комісія. Але навіть за умов, якщо стан будівлі виявиться задовільним, переселенцям, що вже третій тиждень самовільно живуть у зайнятих квартирах, доведеться довго чекати на офіційні рішення влади. Аби передати майно соціально незахищеним громадянам України, рішення повинні прийняти обласна рада, громаді якої належить приміщення. Фактично порожні 5000 квадратних метрів у центрі Одеси поки що баласт на рахунках органів влади.
З 2013 року, коли будинок передали на баланс КП «Облтрансбуд», ніхто не зробив актів обстеження і не з’ясував, чи справді будівля аварійна і у яку суму обійдеться її реконструкція. Щоб це житло знайшло нових господарів, потрібна воля облради.
«Нешвидка процедура, яка передбачає переводи з нежитлового фонду в житловий. І облрада сьогодні не в праві приймати рішення поміняти цільове призначення об’єктів. Він може тільки виступати з якоюсь ініціативою. Але приймати рішення про можливість експлуатації цієї будівлі під житло або не під житло — для цього існують ліцензовані організації, для цього існує інспекція з архітектурного контролю», — пояснив начальник управління з майнових відносин Одеської облради Віктор Лунгул.
Після рішення інспекції з архітектурного контролю є шанс, що будівля перейде у статус жилої. Однак це зовсім не гарантує, що її віддадуть переселенцям. Для цього департамент соціальної політики та охорони здоров’я облдержадміністрації повинен заявити про бажання взяти будівлю в оренду для передачі переселенцям на правах тимчасового житла. Але навіть за умов, що облдержадміністрація матиме гроші аби таку оренду сплатити, отримати право на неї вона зможе лише після конкурсу.
«Згідно з постановою Кабінету Міністрів, в залежності від видів господарської діяльності, якими будуть займатися суб’єкти користування, визначається розмір, відсоток оплати від оцінки. Після цього оголошується конкурс, якщо подалося 2 або більше осіб на один і той же об’єкт, оголошується конкурс на право оренди, це все оголошується в ЗМІ», — пояснив начальник управління з майнових відносин Одеської облради Віктор Лунгул.
А отже, у конкурентній боротьбі за ласий шматочок відремонтованого житла у центрі Одеси ОДА може і програти. Тоді вже переселенців остаточно позбавлять надії на власні квадратні метри у місті, адже альтернативного житла міська влада їм не пропонує. Між тим, для охочих вже готові місця за містом, розповідає директор департаменту соціальної політики та охорони здоров’я Одеської облдержадміністрації Тетяна Крива.
«У нас є 2 геріатричних будинки-інтернати, де чудові умови, в яких можуть оселитися самотні громадяни похилого віку, інваліди. Або вони самотні, або родичі дають згоду на їх розселення. Можемо на 5 днів, можемо на цілий тиждень, це як зручно. Це в якійсь мірі дасть родичам і членам семи якось працевлаштуватися, соціалізуватися і не чекати цієї манни небесної, а вже приймати відповідальність за своє життя», — розповіла директор департаменту соціальної політики та охорони здоров’я Одеської облдержадміністрації Тетяна Крива.
За перебування у будинку-інтернаті з 4-разовим харчуванням пенсіонерам доведеться віддати 75% власної пенсії. Є ще 2 варіанти соціального житла. Це будинок в Татарбунарському районі та гуртожиток в Борщах Котовського району. Діставатися від них до Одеси — повних 3 години, адже це — у 200 кілометрах по різні боки обласного центру.
У Татарбунарському районі чекають на родини з дітьми, адже тут усього 30 кілометрів до моря і 17 — до райцентру.
У Борщах соціальне житло за 500 гривень на місяць. Однак, ці будинки розраховані на 260 чоловік, а лише у санаторіях Куяльника нині живе понад чотири сотні людей, яким щодня погрожують виселенням через борги перед власниками санаторіїв.
Переселенці на Успенській мають намір жити тут і взимку, попри відсутність елементарних комунальних послуг, бо діватися їм вже нікуди, а інші аргументи у боротьбі з бюрократією влади вони вже вичерпали.
Ганна Снєгіна, «Громадське радіо» з Одеси.