exzk.ru
Про це повідомляє правозахисна коаліція “Справедливість заради миру на Донбасі” з посиланням на Східноукраїнський центр громадських ініціатив (Луганська обласна громадська правозахисна організація, яка здійснює адвокацію та дослідницьку діяльність).
Як розповіла дівчина представникам центру, влітку 2014 року вона їхала автостопом по Луганській області. На місці звичного контрольного пункту пропуску стояли казаки і перевіряли документи. Її паспорт їм чимось не сподобався і вони почали казати, що вона є снайперкою. Змусили зняти футболку і показати, чи немає на тілі синців від зброї. Потім викликали машину, начепили дівчині на голову мішок та повезли у невідомому напрямку.
Студентка досі не знає, в якому місці її утримували. Будівля була схожа на якусь колишню адміністративну установу в невідомому населеному пункті. Кілька днів вона перебувала сама у підвалі. Її не годували, не поїли, не виводили в туалет. Під час одного з допитів дозволили скористатися туалетом на поверсі, де вона змогла напитися води з-під крана. У холодній підвальній кімнаті, де її лишали, не було нічого, навіть якоїсь ковдри, щоб прилягти. Тому вона дрімала сидячи, спершись на стіну.
Під час безперервних допитів їй погрожували “всіма карами”. Штовхали, давали запотиличники, погрожували зброєю. Під час одного з допитів розбили в кров обличчя. Вимагали зізнатися в тому, що вона – військовий злочинець і вбивала “їхніх хлопців”.
“Найчастіше погрожували розстріляти на місці, повісити, згвалтувати, побити та закопати потім живцем, кинути собакам на поталу…”, – розповідає дівчина.
Так полонянка провела три дні. Потім бойовики дозволили їй зв’язатися зі знайомими, які приїхали її забрати. Дівчина не знає умов, на яких її відпустили. Можливо, за неї було сплачено викуп.
0