У рідному місті Марії Магдалини ізраїльські археологи знайшли другу стародавню синагогу
Фото: University of Haifa1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 5 хв
Археологи, які проводили розкопки на території галілейського міста Магдала, сьогодні відомого як Мігдал, знайшли другу синагогу, що відноситься до періоду Другого Храму.
Як пише Haaretz, це вперше в одному місті знайдено дві синагоги тих часів, пояснюють дослідники. Менша і, мабуть, не така багато прикрашена, як перша, знайдена у 2009 році, але разом вони проливають нове світло на набожність людей цього єврейського міста близько 2000 років тому.
Магдала (івр. מגדל, «Вежа»; у Новому Завіті використовується арамейська форма Магдала, а у Йосипа Флавія відома як Таріхея) — село на західному узбережжі Генісаредського Озера, близько 6 км на північ від Тверії.
Синагоги в Мігдалі виявили під час розкопок Ізраїльським управлінням старожитностей разом з компанією Y.G. Contractual і Хайфським університетом; і знову відкриття були зроблені перед побудовою нової інфраструктури.
За словами співкерівника розкопок Діни Авшалом-Горні, дві синагоги були датовані завдяки іншим артефактам, знайденим на місці, зокрема скляним посудом, керамікою та монетами.
Як пише видання, «претензії Мігдала на славу мають дві сторони». Одна з них полягає в тому, що місто на північ від Тверії, уздовж західного берега Галілейського моря, було головною базою для Йосипа Флавія — відомого на той час, як Йосефа Бен Матіяху, військового лідера повстання проти римлян у Галілеї, що завершилося повним знищенням Другого Храму в Єрусалимі.
По-друге, Марія Магдалина, як кажуть, походила з Мігдала, звідси й походить «Магдалина».
Другий храм та Марія Магдалина
Період Другого Храму почався приблизно 2500 років тому, хоча його відправна точка варіюється: деякі кажуть про 516-515 рр. до н.е. як дату зведення «першого Другого храму» — скромного починання, — з часом його замінить грандіозне будівництво, що почалося за царя Ірода. З іншого боку, його кінець однозначний: період Другого Храму закінчився в 70 р. н.е., коли римляни пограбували та зруйнували Єрусалимський Храм.
Іншими словами, життя Ісуса та Марії Магдалини припадало на період Другого Храму.
«Ми можемо уявити, що Марія Магдалина та її сім’я приходять до синагоги разом із іншими жителями Мігдала, щоб брати участь у релігійних та громадських заходах», — каже Авшалом-Горні.
Читайте також: Археологи з’ясували, що у печерному помешканні віком 1200 років міг жити англосаксонський король-вигнанець (ФОТО)
Якщо перша синагога мала декоративну мозаїчну підлогу, то будівельники цієї скромної другої зупинилися на ущільненій, а потім оштукатуреній земляній підлозі, каже вона.
На стінах першої синагоги були розписані яскраві фрески. Другий мав стіни з білої штукатурки, хоча збереглися свідчення настінного розпису. Обидва мали однаковий основний план: квадратну центральну залу і дві кімнати збоку. В обох випадках у бічній кімнаті в південно-західному кутку була оштукатурена кам’яна полиця, яка, за припущеннями археологів, могла служити для зберігання сувоїв Тори.
В обох випадках стіни були побудовані з місцевого вулканічного базальту та вапняку. Інші артефакти того часу, такі як глиняні та кам’яні посудини, також були виготовлені з місцевого матеріалу.
Це важливо, пояснює Авшалом-Горні.
«Єврейське суспільство того часу було глибоко пов’язане зі святістю», про свідчить існування ритуальних ванн і кам’яного посуду (який був захищений від забруднення некошерними практиками).
Зазначається, що слід зауважити, — те, що ми сьогодні називаємо каменем, це не одне й те саме.
Кам’яний посуд у період Другого Храму був виготовлений зі справжнього вапняку. Фактично, у 2017 році археологи знайшли в Галілеї другу стародавню каменоломню, що, на їхню думку, свідчить про інтенсивний фанатизм, що панував у Галілеї того часу.
Логіка виготовлення столового посуду з важкого, громіздкого каменю, що вимагає набагато більше роботи, ніж виготовлення його з глини, і є таки, що абсорбує, полягає в тому, що Левит 11:32-33 пояснює, як тканину та дерево можна очистити після забруднення нечистою твариною, але каже, що кераміку потрібно розбити і більше не використовувати. Але це не стосується каменю. Отже, до пізньої епохи Другого Храму, якщо не раніше, було зроблено припущення, що камінь не може стати нечистим.
Можна було б запідозрити, пише видання, що одна з синагог Мігдала виникла першою і була замінена іншою, але це не так.
Обидві існували в один і той же період, каже Авшалом-Горні.
«Вони обидві походять із міста римського періоду та існували приблизно з 50 р. до н.е. аж до єврейського повстання в 67 р. н.е.
Чому стародавньому селу чи місту були потрібні дві синагоги одночасно?
Йосип Флавій, як зазначає археолог, писав, що Магдала мала населення 40 000 людей і величезний флот із 230 рибальських човнів. Справді, в деяких випадках дехто оскаржує достовірність даних римсько-єврейського історика, і це може бути перебільшенням, каже Авшалом-Горні. Але навіть якщо в ньому була лише десята частина цієї кількості, місто з населенням 4000 людей є великим. І оскільки синагоги були окремо, одна на сході в житловому районі біля підніжжя, і одна в північній промисловій зоні, вони, ймовірно, були місцями зустрічей сусідніх громад.
Читайте також: Чи могли археологи виявити на Полтавщині загублене місто, описане Геродотом?
Сьогодні синагоги служать для ритуалів і богослужінь, а також для навчання та громади. Але тоді поклоніння, ритуали, церемонії та жертвоприношення були зосереджені в Єрусалимі, у Храмі, аж до його руйнування.
Думка про сусідні синагоги полягає в тому, що вони були місцями зустрічі та вивчення Тори, каже Авшалом-Горні.
Богослужіння в синагогах стало набагато пізнішим явищем, через століття.
Але тоді єврейські та ранньохристиянські джерела згадують «будинки зборів», і, ймовірно, два із них виявили у Мігдалі.
Коротше кажучи, в період Другого Храму синагоги, ймовірно, були свого роду скромними громадськими центрами-школами, і хоча археологи не очікували знайти другу в Мігдалі, це має сенс.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
