Фото: Станіслав Сеник
Офіс президента блокував прийняття закону про Сили територіальної оборони ЗСУ і відповідно запуск ТрО. Тому тероборона, яка сформувалася 1 січня, не могла краще розгорнутися до 24 лютого.
Про це сказав голова фонду «Повернись живим» Тарас Чмут в ефірі «Фронтової поплави».
«Зараз маємо максимально можливий результат. А якби вдалося запустити тероборону за пів року до 24 лютого, ситуація з ТрО була б значно кращою. І боєздатність країни була б вищою», — пояснює Тарас Чмут.
Так Тарас Чмут прокоментував свій допис у Facebook, у якому писав: «Чим далі від Києва війна — тим більше з’являється політичних ігрищ на кістках. Одні починають «шукати винних» та готуватися до нового політичного сезону, а інші — «стрілочники» — намагаються, очікувано, перекласти відповідальність за всі помилки на армію».
Це своєю чергою реакція на спроби радника керівника ОП Олексія Арестовича «шукати винних за допущені помилки». Адже в етері «Фейгин Live» Арестович підняв питання відповідальності за підготовку до війни, оборону півдня на Кримському напрямку та забезпечення, навченості територіальної оборони.
Голова фонду «Повернись живим», який забезпечує українських військових необхідною амуніцією з 2014 року, Тарас Чмут звертає увагу на те, що зараз не час шукати винних серед тих, хто сьогодні боронить Україну. Натомість важливо пам’ятати про політичні рішення упродовж 8 років війни, які мають свої наслідки зараз, але ніхто не поспішає карати винних.
«Країною керує політичне керівництво. Воно має своє бачення на ті чи інші події, відповідно до нього приймає свої рішення та віддає вказівки. Останні 3 місяці перед 24 лютим ми були у підвішеному стані. Західні експерти, розвідки, радники говорили про загрозу великої війни. Частково Збройні сили України говорили про те, що розвідувальних ознак немає, формування ударного угрупування немає, підготовки та мобілізації у рф немає.
Але в той самий час пропонували розпочати активніші превентивні заходи. Аби якщо таки щось відбудеться, ми були трохи краще готові. У вищого політичного керівництва країни була кардинально інша позиція у цей період, якщо ви пам’ятаєте інформаційний простір», — каже Тарас Чмут.
Наприклад, у січні 2022 Володимир Зеленський назвав українські медіа «засобами масової істерії», бо «ті розводять паніку щодо загрози повномасштабного вторгнення російських військ в Україну».
Тарас Чмут продовжує:
«Помилки бувають, всі помиляються. Нормально це визнавати. Інша справа, коли замість того, аби робити висновки й рухатися далі, з’являється направлена тенденція через визначених посадових, публічних осіб промацувати суспільство, чи ок буде знайти винних за ті чи інші промахи. Це не ок. Звісно, є винні в ЗСУ за те, що відбулося останні 8 років. І в Міноборони, і в інших відомствах. По-нормальному треба було проводити ці розборки. Цього не відбувалося.
Але є спроби спихнути вину за негативи першого періоду війни на тих чи інших військових зараз. Це не ок. Якось трохи зарано», — каже Чмут.
У своєму пості він запропонував Олексію Арестовичу спершу поставити конкретні питання колегам з Офісу президента:
«І головне — хто три місяці з дня в день говорив, що «війни не буде» та блокував усі намагання військових почати проактивну підготовку?
І якщо хтось раптом забув, то я нагадаю, що смачну каву в сонячному Києві вам забезпечують сотні загиблих та поранених чоловіків та жінок щодня. Щодня.
І сьогодні шукати винних серед них — абсолютно не найкраща ідея. Винні не в армії, хоч і там є кого і за що спитати, винні у високих кабінетах які формували бюджети, політики та визначали прізвища на ключові посади», — каже Тарас Чмут.
Слухайте також: Переведення із ТрО до війська: адвокатка про мобілізацію і найпоширеніші юридичні питання
Про недостатню підготовленість українських військових Територіальної оборони, які опиняються в гарячих точках війни, почали говорити воєнні аналітики. Зокрема, австрієць Том Купер*. Він регулярно публікує детальні звіти по розвитку бойових дій після вторгнення рф в Україну. Ось що він пише у звіті за 7-8 травня (українські перекладачки та перекладачі залишаються свої примітки, подаємо переклад з цими примітками):
«Українські війська відправляються на фронт із мінімальною підготовкою (якщо не без підготовки взагалі): є цілі підрозділи, які спершу кидали на захоплення Ірпеня, а тоді вже проходили бодай якесь навчання. [просто нагадуємо, що коли ворог був у лічених кілометрах до Києва, було не до навчання, треба було вберегти контрольованість держави – перекл.]
бригади тероборони, які мали б, за своєю суттю, обороняти території, де живуть їхні бійці, перетворюють на маневрові групи, які кидають в бій, щоб відновити втрати, – далеко від їхнього дому. [ще раз нагадаємо автору, що у нас тут війна й усі засоби підходять – перекл.]
Звісно, поки що жоден з цих підрозділів не відмовився йти в бій, та все ж незгода шириться. Люди розуміють хаос та терміновість і мають палке бажання битися, вони готові платити ціну. Однак, війська вимагають принаймні тиждень підготовки та злагодження взводів і рот».
*Том Купер — воєнний аналітик, який аналізував Ірако-Іранську війну (1980−1989), ізраїльське вторгнення до Лівану (1982) та Сполучених Штатів у Гренаду (1983), Громадянську війну в Нікарагуа (1981−1990) та багато інших воєнних операцій. Для аналізу він використовує надійні джерела з обох сторін, соцмережі та багато перехресної перевірки.
Ось тут можна читати його регулярні звіти українською.
Слухайте також: Як формуються та працюють добровольчі формування територіальних громад?
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS